лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТОВАРНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Продуктова інновація стосується, передовсім, нових товарів (послуг). Інноваційний товар — це результат матеріального виробництва, у собівартості якого значну частку (не менше 30%) становлять витрати інтелектуальної наукової праці. Інноваційні послуги, як правило, мають нематеріальний характер і здебільшого пов’язані з науково-технічною інформацією. Останнє зумовлює невіддільність таких послуг від першоджерел, невідчутність та мінливість їхньої якості в часі. Мета маркетингового дослідження у продуктовій інновації визначається характером та призначенням товару. Разом з цим його головні результати мають дати оцінку найбільш імовірного обсягу продажу продукту в натуральному вимірі та визначити найпридатніші ціни. Інноваційні товари (послуги) можуть бути новими як для ринку в цілому, так і для підприємства. Ринкова інновація — це продукти, що більш ефективно вирішують традиційну проблему споживача (калькулятор замість арифмометра) або задовольняють нову ринкову потребу (відеомагнітофон). Продукти, що є новими для підприємства, відрізняються від наявних на ринку або за зовнішнім виглядом, або за функціями. Розвиток нових продуктів найчастіше пов’язаний із великим ризиком та витратами. Емпіричні дослідження свідчать, що в середньому зі 100 ідей нових продуктів лише 4–5 нових товарів на ринку мають комерційний успіх. Тому знання основних принципів проведення інновації дає змогу зменшити ризик, що супроводжує цю діяльність. Названі принципи зводяться до такого:
– інновація має грунтуватися на довготерміновому цільовому та стратегічному плануванні;
– розмір, структура та фінансові можливості підприємства мають уможливлювати здійснення інноваційних процесів;
– підприємство повинно мати достатній запас «ноу-хау» та відповідних технологій щодо цільових ринків;
– потрібен постійний обмін інформацією зі споживачами та експертами для своєчасного визначення нових потреб;
– нові для підприємства продукти повинні відрізнятися від конкуруючих;
– інновації, джерелами яких був ринок, мають більший успіх ніж ті, котрі виникли внаслідок застосування результатів науково-тех­нічних досліджень. Тому взаємодія виробника продукції з наявним або майбутнім споживачем є обов’язковою передумовою створення конкурентоспроможних товарів.
Таким чином, у найбільшому узагальненні реалізація стратегічних інноваційних завдань фірми може передбачати досягнення таких цілей: зниження витрат виробництва; поліпшення конкурентних позицій; підвищення якості продукції або послуг; створення нових можливостей для нагромадження коштів з метою виходу на нові ринки з традиційним або новим продуктом. Залежно від визначеної мети фірма вибирає свій тип стратегії. У сучасній літературі є кілька підходів до класифікації стратегій великих корпорацій. Наприклад, на думку відомого американського вченого М. Портера, є два різновиди стратегій: наступальна та оборонна. Перша притаманна більшості процвітаючих великих корпорацій і фірм, що протягом багатьох років зберігають позиції лідера. Невеликі та малі фірми, як правило, дотримуються оборонної стратегії.
Наступальна стратегія, що здебільшого базується на широкому застосуванні продуктових інновацій, передовсім пов’язується із пошуком, освоєнням та заповненням «ринкової ніші». Вона передбачає здійснення значних наукових та технічних досліджень, активної інноваційної та маркетингової діяльності. Саме така наступальна стратегія користується найбільшим успіхом за умови швидкоплинних змін кон’юнктури ринку та структури виробництва. Інколи її називають стратегією активних НДДКР та наступального маркетингу тому, що вона передбачає здійснення масованих інвестицій у НДДКР, проведення ретельних маркетингових досліджень, забезпечення організаційної адаптацій корпорації, здійснення активних рекламних заходів.
В останнє десятиріччя значно посилилася ринкова орієнтація інноваційної діяльності великих міжнародних корпорацій. Фірми, що спеціалізуються на випуску наукомістких виробів, іще на стадії пошуку та генерування ідей шукають майбутніх споживачів і тільки за їх участю приступають до матеріалізації цих ідей. Залучення споживачів до розроблення нових товарів сприяє стимулюванню інноваційного процесу. Так, більшість великих японських фірм вважає, що задоволення запитів споживачів впливає на ефективність нової розробки не менше, ніж комплексне дослідження ринку. Майже 30% опитаних фірм стверджують, що ідеї створення нових товарів надійшли безпосередньо від споживачів.
Виходячи із цього, під інноваційним товаром здебільшого розуміють оригінальні вироби, поліпшені варіанти або модифікації існуючих товарів, а також нові марки, що є результатом НДДКР фірми-продуцента. У сучасній термінології, проте, нема чіткого визна­чення поняття «інноваційний маркетинг». Більшість авторів пов’я­зує його передусім з частковою або абсолютною новизною товарів щодо існуючих. Тому можна вважати, що інноваційний маркетинг — це комплекс завдань, які служби маркетингу спільно з іншими підрозділами вирішують за створення та виведення на ринок нових (оновлених) товарів, або за збільшення обсягів реалізації традиційних виробів новими засобами. Тобто з поняттям «інноваційний маркетинг» пов’язують або дії суто техніко-технологічної спрямованості, або нововведення у сфері комерційної та маркетингової діяль­ності. Перші для створення новації змінюють фізико-хімічні властивості товару, поліпшуючи його конструктивно й технологічно, другі — включають фактично будь-яку діяльність, зв’язану з удосконаленням процесів доведення товару від виробника до кінцевого споживача. Межа між цими двома формами досить умовна, тому дуже часто технологічні нововведення приводять до інноваційних рішень у комерційній діяльності та навпаки. Наприклад, технічні досягнення в галузі обробки інформації уможливили розробку кредитних карток, а розвиток ідеї самообслуговування сприяв створенню систем оптичного зчитування інформації (штрихове кодування) та розвитку мережі торговельних автоматів.
Водночас слід зазначити, що ризик інноваційної діяльності пропорційний її глибині та масштабу. Ця діяльність потребує підвищення вимог до мобільності кадрового забезпечення та структури управління виробництвом. Тому загальна система регулювання діяльності підприємства має передбачати методику оцінки інноваційних заходів із багатоступеневим змістом. Першим етапом у цій діяльності стає створення системи зворотного зв’язку між запланова­ними і реальними результатами прийнятого проекту. Другим етапом є критичний аналіз усіх інноваційних дій, їх результатів та ефективності спрямування. На третьому етапі роблять висновки щодо загальних результатів інноваційної діяльності за кілька років. Виходячи з цього, можна вважати, що інноваційна діяльність стає реальністю, коли базується на чітко окресленій політиці, досконалій методиці запровадження нововведень та оцінюванні їх результативності [18].

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.