лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТОВАРНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

3.3. Нормативно-технічне забезпечення систем якості

Розвиток світової економіки на рубежі тисячоліть свідчить, що якість продукції (послуг) стає визначальним чинником успішної господарської діяльності підприємств та організацій. В останнє десятиріччя у сфері якості відбулися докорінні зміни, що адекватно відбивають прискорення технічного розвитку промисловості та інду­стрії сервісу. З огляду на це, цікаво нагадати зміст основних етапів еволюції системи контролю та забезпечення якості протягом ХХ сторіччя.
Контроль якості в сучасному розумінні цього терміна виник у 1905 р., коли Генрі Форд (США) розділив складний цикл виготовлення автомобіля на короткі прості операції. Результатом цього з’явилась можливість використовувати у виробництві некваліфіковану робочу силу, а контроль якості звести до відокремлення неякісної продукції від якісної. Система мотивації передбачала штрафи за дефекти і брак. Взаємовідносини із постачальниками та споживачами будувалися на вимогах технічних умов (ТУ).
У 20-ті роки почали широко застосовувати спеціальні карти, розроблені американським вченим В. А. Шухартом, які започаткували статистичний контроль якості. Їх застосування дало змогу здійснити перехід від управління якістю окремих виробів до управління цілими процесами. У цей період стали складнішими відносини постачальник – споживач. У них збільшилася роль статистичного приймального контролю.
Наступний етап можна визначити як дії для забезпечення якості. Цей термін упровадив Дж. Д. Еварс (США). Забезпечення якості покладалось на інженерів та менеджерів [54].
У роки другої світової війни і після неї виник так званий загальний (тотальний) контроль якості — TQC, що сприяв поширенню процесу забезпечення якості, починаючи від розробки і виготовлення продукції аж до початку її використання замовником. У такий спосіб забезпечення якості набрало комплексного характеру й охопило всі етапи життєвого циклу продукції (проектування, виготовлення, оборот, використання). Це сприяло розвитку концепції системи якості, її забезпечення та управління нею, а також стандар­тизації всіх процесів, пов’язаних із цими видами діяльності. Ево­люція стратегічних та тактичних підходів до питань забезпечення якості послідовно поширилася на відносини споживач – постачаль­ник (зовнішні стандарти гарантії якості). Споживачі почали здійснювати аудиторські перевірки якості з метою впевнитися у від­повідності властивостей придбаної продукції власним стандартам. Практика аудиторських перевірок якості з боку споживача призводила до великих організаційних труднощів та матеріальних збитків. Тому почався загальний рух за стандартизацію цієї діяльності на національних, а пізніше і на міжнародних рівнях. Стандарти Великобританії стали вихідним пунктом для розробки міжнародних стан­дартів серії IСО 9000.
Поштовхом до створення міжнародних стандартів цієї серії можна вважати значне підвищення вимог споживачів до якості продукції. ці вимоги фіксуються посиланнями на відповідну нормативно-технічну документацію (стандарти або технічні умови). Проте ці документи ще не гарантують задоволення вимог споживачів до якості, оскільки затверджених стандартів (технічних умов) недостатньо для реального забезпечення якості конструювання виробу, технології його виготовлення або організаційної системи проектування, створення чи реалізації продукту. Міжнародний досвід свідчить, що продукція найбільше відповідає вимогам споживачів, якщо на під­приємстві діє ефективна система забезпечення якості продукції. Такий підхід став причиною обов’язкового внесення до контрактів, що укладаються, вимог до систем якості, котрі доповнюють чинну нормативно-технічну документацію. Крім цього, сучасні контракти надають споживачу право перевірки не тільки якості кінцевої продукції, а й усіх елементів її забезпечення. Це, по суті, є реалізацією своєрідної філософії сучасного виробництва: споживач (покупець) завжди правий. Для регулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною організацією зі стандартизації було затверджено серію міжнародних стандартів МС ІСО 9000:
МС ІСО 9000 «Загальне керівництво якістю та стандарти для забезпечення якості. Керівні вказівки щодо вибору та застосування».
МС ІСО 9001 «Системи якості. Модель забезпечення якості за проектування та (або) розробки, виробництва, монтажу й обслуговування».
МС ІСО 9002 «Системи якості. Модель забезпечення якості за виробництва й монтажу».
МС ІСО 9003 «Система якості. Модель забезпечення якості за кінцевого контролювання та випробовування».
МС ІСО 9004 «Загальне керівництво якістю та елементи системи якості. Керівні вказівки».
В Україні, як і в усіх розвинутих країнах, ці стандарти піднесено до рангу національних. Їх використовують як моделі для оцінювання системи забезпечення якості при укладанні контрактів між під­приємствами (ДСТУ ІСО 9000-9004). Перевірка системи якості підприємства — постачальника на відповідність цим стандартам може здійснюватися за взаємною згодою виробника та споживача і бути однією з передумов установлення господарських відносин. За домовленістю сторін вимоги до систем якості можна уточнювати, доповнювати та змінювати. Головним чинником вибору того чи того стан­дарту як моделі для створення та перевірки системи якості є особливості життєвого циклу відповідної продукції. Додатковими факторами вибору однієї з рекомендованих моделей можна вважати: обгрунтованість проекту; складність виробничого процесу; характеристику продукції чи послуги; безпечність продукції чи послуги; економічні показники.
Підприємство-виробник повинно дати документальне підтвердження наявності в нього системи якості. Звичайно для цього перевіряють:

  • відповідність показників якості продукції встановленим вимогам;
  • стан виробництва та його здатність виготовляти продукцію від­повідно до встановлених вимог;
  • наявність на підприємстві задокументованих вимог до елементів системи якості та їх відповідність вибраній моделі;
  • дотримання вказівок документів системи та їх здатність забезпечити відповідність продукції встановленим вимогам.

Слід зазначити, що характер та вірогідність доказів можуть змінюватися залежно від конкретної ситуації, що бере до уваги: економічні умови й особливості використання продукції або послуги; складність продукції; вимоги щодо функціональної безпеки продукції або послуги.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.