лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Організація виробництва

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Для збалансованості завантаження устаткування за недостачі ресурсів здійснюють оперативні заходи: частину робіт передають на інші, однотипні верстати, поліпшують технологію, використовують міждільничну кооперацію, збільшують змінність роботи устаткування тощо.
У випадку зайвих ресурсів у цілому виводять відповідну частину устаткування, що сприяє збільшенню фондовіддачі, зменшенню собівартості продукції, підвищенню рівня його завантаження.
У діагностиці виробничих систем використовуються віднос­ні показники завантаження та змінності роботи за кожною гру­пою устаткування. Важливим аспектом діагностування є оцінка рівня елементної побудови цеху, дільниці. Діагностування виробничої системи передбачає встановлення її елементного складу, перевірку останнього на відповідність структурі робіт, які плануються, за трудомісткістю, визначення ступеня повноти й раціональності його екстенсивного та інтенсивного використання.
Ступінь повноти й раціональності використання елементного складу будь-якої ВС визначаться рівнем реалізації основних принципів раціональної організації виробничого процесу.
Конкретні отримані показники необхідно порівняти з нормативними, які встановлюються з урахуванням резервування надійності виробничих систем.
Для оцінювання організаційно-технічного рівня робочих місць використовують такі показники: продуктивність обладнання, що застосовується; відповідність його вимогам щодо якості продукції; використання технічних особливостей устаткування; прогресивність технологічного процесу, що застосовується; технологічна оснащеність робочого місця; виправданість використання ручної праці; технічний рівень і якість інструменту, що використовується; забезпеченість виконавців інструментом (комплектність, технічний стан, наявність необхідного резерву); раціональність планування; організаційна оснащеність, кількість і трудомісткість постійно закріплених робіт, змінність та ін.; відповідність санітарно-гігіє­нічних умов нормативним вимогам; застосування безпеки праці; забезпечення спецодягом та взуттям відповідно до встановлених стандартів.
Після ретельного діагностування наявної або аналогічної виробничої системи здійснюється процес її організаційного проектування та раціоналізації.
Студентам треба з’ясувати методичні основи проектування. Відомо, що мету створення підприємства (виробничої системи) пов’язано з вибором елементів, масштабом, організаційним типом виробництва та іншими чинниками.
Спочатку будується дерево цілей, яке дає можливість оцінити вірогідність досягнення цілей вищого та нижчого рівня відповідно до ресурсів, а також установити пріоритет цілей.
Під час створення виробничої системи, а також у процесі її функціонування необхідне чітке виконання вимог до продукції, послуг.
Вибір виду організації праці та системи обслуговування робочих місць, а також відповідність кваліфікації робітників здійснюються стосовно устаткування й технологічного процесу.
Властивості виробничих систем обумовлюють їх складність і особливо взаємодію головних її елементів, людей та технічних засобів праці. Виходячи з конструктивно-технологічних характеристик будь-якого нового багатофункціонального виробу, підприємство як система теж має певні властивості й принципи побудови.
Узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи має такі етапи:

  • передпроектний (комплексне техніко-економічного обстеження виробництва; розроблення технічного завдання);
  • вибір форми організації виробництва, що передбачає обґрун­тування: типу виробництва; складу підрозділів та їх спеціалізації; форм організації підрозділів; моделі організаційної структури виробництва;
  • структурно-функціональна організація виробництва, що припускає прийняття вихідних проектних рішень із формування струк­тури ВС і організації її функціонування. Наявність корисної функції є підставою для створення структурного елемента для її виконання. Основні напрями розроблення структурно-функціональної організа­ції виробництва: склад зовнішніх зв’язків та їх параметри; склад функцій; склад структурно-функціональних елементів; склад внутрішніх зв’язків; побудова функціональної структури виробництва.
  • обґрунтування виробничої структури, що передбачає елементне наповнення функціональної структури та обґрунтування виробничої структури підрозділів основного виробництва ВС. Основні завдання: визначення складу та обсягу робіт, їх розподіл за виконавцями; визначення складу та кількості устаткування, його розміщення; визначення складу й чисельності виробничого персоналу, його закріплення за робочими місцями; планування, розрахунок площ; робоче проектування (детальне опрацювання в робочій документації схем функціонування всіх елементів (підсистем) ВС і їх взаємодії між собою та із зовнішнім середовищем).

Організація основного виробництва. Основні завдання: визначення складу, інтенсивності та трасування матеріальних потоків; визначення складу, пропускної здатності й розташування виробничих підрозділів; визначення складу, продуктивності й зон обслуговування бригад; побудова транспортно-технологічних схем виробництва, моделювання роботи, оцінка ефективності.
Організація обслуговування виробництва. Основні завдання: визначення видів забезпечення (виходячи зі складу допоміжних функцій ВС); поділ функцій забезпечення між структурно-функ­ціональними одиницями проектованої ВС і ВС більш високого рівня оргструктури; визначення складу функцій кожної одиниці та її структурування; організація забезпечення кожного виду, організація допоміжних виробничих процесів і функціонування підрозділів забезпечення.
Оперативне управління виробництвом. Основні напрями: оргструктура та функції апарату управління; оперативно-календарне планування виробництва; диспетчерування виробництва; організація інформаційних зв’язків і документооборот.
Організація функціонування комплексу технічних засобів: транспортно-накопичувальної системи; комплексу засобів технологічного оснащення; робочих місць персоналу, оснащених технічними засобами; побудова алгоритмічної моделі функціонування комплексу технічних засобів.
Організація праці персоналу. Основні завдання: нормування праці; склад і спеціалізація бригад, зони обслуговування; оснащення та обслуговування робочих місць; оплата праці; охорона праці й техніка безпеки; підготовка та перепідготовка кадрів.
Важлива роль у реалізації оргпроекту, забезпеченні його ефективності належить персоналові. Тому під час розробки графіків перепідготовки необхідно враховувати план поетапного введення в експлуатацію окремих черг організаційного проекту спроектованої виробничої системи.
3.14.2. План семінарського заняття

Сутність організаційного проектування.

  • Аналіз організації виробничих систем.
  • Стадії, етапи та процеси оргпроектування виробничих систем.

Література [2, 3, 4, 8, 14, 15, 18].

3.14.3. Термінологічний словник
Організаційний проект — сукупність остаточних комплексних проектних рішень з організації праці, виробництва та управління, спрямованих на забезпечення умов ефективного функціонування виробничої системи та призначених для впровадження та подальшого вдосконалення.
Організація виробництва — певне кількісне та якісне сполучення й поєднання у просторі й часі особистих і речових елементів, що забезпечують екологічну й соціальну ефективність виробництва.
Проектування організації виробництва — процес розроблення організаційної, технічної та планово-економічної документації, за якою створюється та здійснюється на практиці (матеріалізується) виробнича система.
3.13.4. Навчальні завдання
Теми рефератів

  • Організаційне проектування виробництва та його перспективи.
  • Оцінювання рівня системи організації виробництва.
  • Зовнішнє проектування виробничої системи.
  • Проектування структурних змін і раціоналізації виробничих систем.
  • Структура та зміст еталонного проекту організації виробничої системи.
  • Організаційна підготовка впровадження, освоєння, оцінювання й удосконалення організаційного проекту.

Питання для дискусій

  • Які існують тенденції та особливості сучасного проектування виробництва?
  • Які методичні підходи використовуються в оргпроектуванні? Розкрийте їхню сутність.
  • Наскільки універсальною є структурно-логічна схема оргпроекту виробничої системи ?
  • Для чого проводиться системний аналіз і які основні етапи діа-
    гностування організації виробництва?
  • Чому виробнича структура аналізується з позиції функціональних, елементних, організаційних показників? Доведіть необхідність такого аналізу на прикладі.
  • Чи існує типова система оцінювання рівня організації виробництва?
  • Охарактеризуйте узагальнений алгоритм організаційного проектування виробничої системи.

3.14.5. Завдання для перевірки знань
Тести
Розроблення загальної концепції організації виробництва здійс­нюється на етапі:

а) передпроектної підготовки;

б) технічного проекту;
в) робочого проекту;
г) освоєння проекту.
На якому етапі оргпроектування здійснюється розробка посадових інструкцій та положень за підрозділами:

а) передпроектної підготовки;

б) технічного проекту;

в) робочого проекту;

г) освоєння проекту?

У процесі створення комплексних організаційних проектів може бути використано такі методи їх проектування, як:

а) оригінальний метод;

б) типовий метод;

в) традиційний метод;

г) система автоматизованого проектування;

д) усі відповіді правильні.

Під час використання традиційних методів проектування:

а) максимально враховуються особливості діяльності підприємства;

б) значно скорочується час проектування;

в) декомпозиція виробничої системи здійснюється за організаційним модулем;

г) здійснюється методична підтримка завдань промислового інжинірингу.

В основу автоматизованого оргпроектування покладено:

а) статистичні методи;

б) модульний спосіб;

в) метод прямого рахунку;

г) усі відповіді хибні.

Під час діагностування виробничих систем одним із показників, що відображають результативність організації виробниц­тва, є:

а) коефіцієнт завантаження устаткування;

б) коефіцієнт спеціалізації робочих місць;

в) коефіцієнт організації робочих місць;

г) усі відповіді правильні.

Який показник розраховується як відношення тривалості в годинах технологічного циклу до загального циклу:

а) коефіцієнт пропорційності виробничого процесу;

б) коефіцієнт роботи устаткування;

в) коефіцієнт безперервності виробничого процесу;

г) коефіцієнт предметної спеціалізації?

Із позицій системного підходу оцінка та аналіз виробничої структури здійснюється з:

а) функціонального боку;

б) елементного боку;

в) організаційного боку;

г) економічного боку.

3.14.6. Практичні завдання

  • Сформулюйте технічне завдання на проектування механічного цеху.
  • Складіть план діагностування виробничої системи.
  • Опишіть алгоритм організаційного проектування складального цеху.
  • Самостійно розробіть програму освоєння організаційного проекту виробничого підрозділу.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.