Організація виробництва

3.10.2. План семінарського заняття

Методи організації виробництва та чинники, що визначають їх вибір.

1. Організація одиничного (непотокового) виробництва.
2. Партіонний метод обробки та особливості його застосування.
3. Предметно-замкнена форма організації виробництва.

Література [2,3,10, 13, 14, 22].

3.10.3. Термінологічний словник
Метод організації виробництва — способи сполучення організації виробничого процесу в часі та просторі як сукупність засобів і прийомів його реалізації.
Одиничний (одинично-технологічний) метод організації виробництва — спосіб здійснення виробничого процесу у виготовленні складних унікальних виробів, виконанні індивідуальних замовлень та спеціальних робіт.
Партіонний метод організації виробництва — спосіб реалізації виробничого процесу, що передбачає запуск у виробництво та ви­готовлення виробів періодично повторювальними партіями певного розміру.
Предметно-замкнена дільниця — підрозділ, якій створюється за предметно-груповою формою організації виробництва й зосереджує всі або більшість операцій повного оброблення деталей чи складальних одиниць у даному цеху.
3.10.4. Навчальні завдання
Теми рефератів

1. Сучасні методи організації виробництва, характеристика чинників, що їх визначають.
2. Непотоковий метод організації виробництва та сфера його застосування.
3. Групова технологія оброблення та особливості її застосування.
4. Особливості застосування партіонного методу в сучасних умовах.
5. Організація предметно-замкнених дільниць.
6. Інтеграційні особливості системи JIT — виробництво «точно вчасно» — за обмежених ресурсних запасів.

3.10.5. Завдання для перевірки знань
Тести
Які вирізняють методи організації виробництва:
а) масовий;
б) потоковий;
в) серійний;
г) непотоковий?
Організація непотокового виробництва передбачає, що:
а) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;
б) за групою робочих місць закріплюється оброблення одного най­менування конструктивно та технологічно подібних предметів;
в) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці;
г) робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій;
д) предмети праці переміщуються у процесі обробки складними марш­рутами.
Партія деталей — це:
а) кількість виробів, що запускаються та обробляються одночасно;
б) кількість виробів, що запускаються та обробляються послідовно;
в) кількість виробів, що запускаються та обробляються одночасно або послідовно, але безперервно;
г) кількість конструктивно однорідних виробів, що запускаються та обробляються одночасно або послідовно, але безперервно.
Витрати підготовчо-завершального часу для предметів праці в партії повинні бути:
а) різними;
б) мінімальними;
в) максимальними;
г) однаковими.
Оптимальною є така величина партії предметів праці, за якою:
а) загальні витрати на її виготовлення є максимальними;
б) загальні витрати на її виготовлення є мінімальними;
в) загальні витрати на її транспортування є мінімальними;
г) загальні витрати на її зберігання є мінімальними.
Оптимальний розмір партії деталей у виробництві повинен бути:
а) меншим від мінімальної партії;
б) найбільш наближеним до максимальної партії;
в) найбільш наближеним до мінімальної партії, але не меншим за неї;
г) найбільш наближеним до мінімальної партії, але не більшим за неї.
Збільшення величини обробки партії предметів праці у виробництві обумовлює:
а) збільшення кількості переналагоджувань устаткування;
б) зменшення обсягу незавершеного виробництв;
в) скорочення тривалості виробничого циклу;
г) зменшення кількості переналагоджувань устаткування.
З використанням партіонно-технологічного методу оброблення предмети праці обробляються:
а) поштучно, окремими виробами;
б) періодичними партіями;
в) технологічно подібними групами;
г) транспортними партіями.
Який метод організації виробництва створює найкращі передумови для переходу до потокового виробництва:
а) одинично-технологічний;
б) партіонно-технологічний;
в) предметно-груповий;
г) партіонно-предметний?
Партіонно-технологічний метод застосовується переважно в:
а) одиничному виробництві;
б) серійному виробництві;
в) масовому виробництві;
г) середньо-серійному виробництві?
Питання для дискусії

1. В яких сферах діяльності доцільно застосування одиничного методу організації виробництва?
2. Що є передумовою партіонного методу організації вироб-
   ництва?
3. У чому полягають відмінності організації предметно-групових та предметно-замкнених дільниць?
4. За якими ознаками класифікуються деталі під час формування предметно-замкнених дільниць?
5. Які обмеження спонукають упроваджувати змішану форму спеціалізації дільниць під час виготовлення деталей?
6. Які календарно-планові нормативи розраховуються під час формування предметно-замкненої дільниці?
7. У яких випадках розраховують мінімальний та максимальний розміри партії деталей?
8. Що спонукає до формування дільниць серійного складання ви­робів?
9. Які особливості чарункового розташування устаткування та чим характеризується зарубіжний досвід партіонного виробництва?

3.10.6. Практичні завдання

Приклади розв’язання типових задач

Задача-приклад 1. Визначити необхідну кількість устаткування для виконання виробничої програми токарною дільницею механообробного цеху, виходячи з інформації, поданої в таблиці.

Річний плановий фонд робочого часу одного верстата — 3820 год; коефіцієнт виконання норм на токарних роботах — 1,1; втрати робочого часу на переналагоджування устаткуван­ня — 4 %.
Розв’язок
Кількість устаткування в непотоковому виробництві за групами однотипних верстатів, що взаємно замінюються, визначається за формулою

.
Задача-приклад 2. Визначити оптимальну партію запуску деталей у виробництво, якщо річний випуск 4800 деталей і технологічний процес обробки виробу подано в таблиці.

Відсоток можливих втрат часу на налагоджування становить 5 %.