лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Організація виробництва

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Задачі для самостійного розв’язання
Задача 1. Визначте норму штучного часу та норму виробітку за зміну, якщо: основний час становить 5 хв; допоміжний час — 2,4 хв; час на обслуговування робочого місця — 0,4 хв; час на відпочинок — 5 % від основного часу; тривалість зміни — 480 хв.
Задача 2. Визначити норму штучного часу на пластину та норму виробітку за зміну 8 год на операції «Контроль якості пластин» на основі табличних даних.



з/п

Зміст робочих прийомів

Час на прийом, хв

1

Взяти тару для пластин і відкрити її

0,033

2

Розташувати пінцетом пластину на столі мікроскопу

0,030

3

Проконтролювати якість поверхні пластини

0,047

4

Зняти пінцетом пластину й розташувати в тару

0,030

5

Закрити тару з пластинами та відкласти її

0,033

Час на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби становить 24 % від оперативного часу.
Задача 3. Визначити норму обслуговування під час роботи на верстатах-дублерах за даними, наведеними в таблиці:


Показник

Варіант

1

2

3

4

5

6

1. Основний час, хв

28

32

25

30

34

25

2. Допоміжний час, що перекривається основним часом, хв

4

5

6

4

5

6

3. Допоміжний час, що не перекривається основним часом, хв

3

4

5

3

4

5

4. Коефіцієнт співвідношення

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

Визначити тривалість циклу багатоверстатної роботи.
Задача 4. Необхідно визначити проектну норму змінного виробітку та зміну норми часу (відсотків, хвилин), якщо відомо, що: основний час становить 5 хв; допоміжний час — 2,6 хв; час на обслуговування робочого місця — 0,15 хв; час на відпочинок робітника — 0,22 хв; підготовчо-завершальний час на одиницю продукції — 0,53 хв; проектну норму виробітку збільшено на 16 %; тривалість зміни — 476 хв.
Задача 5. Визначити норму часу на виконання операції в умовах дрібносерійного виробництва, якщо відомо, що оперативний час становить 41 хв, час на обслуговування робочого місця — 10 % від оперативного часу, а на відпочинок і особисті потреби — 15 %. Час на ознайомлення з кресленням, на інструктаж майстра, одержання інструменту, заготовок і здачу партії деталей кількістю 30 шт. становить 5,5 год.
Задача 6. Скласти баланс робочого часу одного середньоспискового робітника та розрахувати чисельність робітників, необхідних для виконання виробничої програми трудомісткістю 336 350 нормо-годин. Відомо, що режим роботи однозмінний за п’ятиденного робочого тижня. Цілоденні невиходи на роботу становлять, днів: на чергові відпустки — 15,6; відпустки на навчання — 1,2; через хворобу — 6,6; декретні — 2,1; виконання державних обов’яз-
ків — 0,5. Втрати часу у зв’язку зі скороченням робочої зміни становитимуть: для підлітків — 0,05, для матерів-годувальниць — 0,15. Номінальний фонд робочого часу налічуватиме 255 днів/рік. Середній відсоток виконання норм заплановано на рівні 110 %.
Задача 7. У результаті перегляду норм праці норма часу на обробку деталі знизилася з 15 до 12 хв.
На скільки відсотків знизилася трудомісткість роботи та підвищилася продуктивність праці?
Задача 8. Визначити виробіток на одного працівника у плановому році та його зростання у відсотках до базового року, якщо відомо, що в році 230 робочих днів. Річний виробіток у базовому періоді становив 16 тис. грн/людино-рік. За планом обсяг випуску продукції дорівнював 5,7 млн грн/рік, а зниження трудомісткості виробничої програми — 2300 людино-днів.
Задача 9. Визначити чисельність прибиральниць та допоміжних робітників цеху механічної обробки металу, що складається з 500 робочих місць, у тому числі — 350 місць, оснащених металорізальними верстатами. Норми обслуговування для підготовлювачів робіт — 100 робочих місць; мастильників — 80; шорників — 70; налагоджувальників — 20; електриків — 30; ремонтників — 25; контролерів якості — 25; заточувальників — 60; транспортувальників — 50.
Для прибиральниць визначено норму обслуговування у 500 м2 виробничої площі на одну особу.
Середня площа одного робочого місця верстатника (ураховуючи проходи) — 12 м2, інших робочих місць — 7 м2.
3.6. Організація виробничого процесу у просторі
3.6.1. Методичні поради до вивчення теми
У даній темі розглядаються такі питання:

  • просторові зв’язки у виробничому процесі;
  • технологічне планування обладнання;
  • виробнича структура та її види.

Починати вивчення теми треба зі з’ясування зв’язків просторово відокремлених структурних елементів та підсистем виробничої системи, які мають функціональну спеціалізацію та здійснюють окремі частини й стадії сукупного виробничого процесу з виготовлення складної продукції.
Склад елементів та підсистем виробничої системи визначається технологією виготовлення кінцевої продукції, яка забезпечує максимальне здійснення основних структуроутворюючих зв’яз­ків: взаємодії, функціонування, синергізму [2, розд. 6].
Для створення оптимальної структури виробничої системи спочатку досліджуються функціональні й синергійні зв’язки взаємодії елементів як у межах системи (підсистем), так і з зовнішнім середовищем.
Відомо, що виробничий процес реалізується завдяки виконанню впорядкованої сукупності операцій на відповідних технологічно пов’язаних видах устаткування, яке групується у виробничі осередки та ланки. Така взаємодія характеризує функціональні зв’язки елементів, які утворюють технологічну структуру виробничої системи.
Рівень функціональних зв’язків елементу (підрозділу) характеризується коефіцієнтом замкненості на функціональний вихід виробничої системи або на вхід — коефіцієнтом орієнтації (замк-
неності) його на споживання внутрішніх ресурсів. Ступінь функціональної замкненості структури виробничої системи в цілому характеризується середньоваговим коефіцієнтом [2; 14].
Функціональна замкненість виробничої системи буде найбільшою, якщо вона зосередить максимальну кількість операцій сукупного процесу.
Синергійні зв’язки характеризують ступінь економічно доцільної сумісності будь-якого елементу (підрозділу) з іншими та системою в цілому. Показником економічної сумісності структурних елементів є коефіцієнт синергійної замкненості системи. Він показує доцільну кількість об’єднання основних і допоміжних (обслуговуючих) елементів (підрозділів) в одну виробничу систему (підприємство).
Таким чином, склад виробничої системи, її структура формуються з елементів, які мають функціональні та синергійні зв’язки взаємодії, безпосередньо беруть участь у виробничому процесі та у формуванні системного ефекту, забезпечуючи функціонування цілісної системи в оптимальних параметрах.
Разом із тим треба звернути увагу на роль і значення просторових зв’язків для забезпечення ефективності функціонування елементів та системи в цілому. Критеріями просторових зв’язків є максимальний рівень прямоточності, пропорційності, безперервності та спеціалізації сукупного виробничого процесу і його окремих операцій.
Просторові зв’язки оптимально реалізуються в поточному виробництві, де взаємне розташування спеціалізованих елементів (верстатів, робочих місць, підрозділів) на певній площі відповідає вимогам максимального скорочення переміщень предметів праці, робочої сили, забезпечення сприятливих умов праці, безперебійності процесів, мінімізації площі їх реалізації.
У другому блоці питань теми студентам необхідно звернути увагу на особливості елементного складу та сутність виробничої структури. Первісною ланкою в організації виробничого процесу та базовим осередком (елементом) виробничої системи є робочі місця.
Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, утворює виробничу дільницю.
Основні виробничі й допоміжні дільниці та обслуговуючі служби, які згруповані на певній площі для виконання комплексу робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації та кооперування праці, утворюють цех — територіально й адміністративно відокремлений підрозділ підприємства.
Сукупність однорідних цехів на великих підприємствах становить виробництво. Виходячи із сутності та змісту виробничого процесу, розрізняють основне, допоміжне, обслуговуюче, побічне та підсобне виробництва, на базі яких створюються відповідні дільниці, цехи та господарства.
Узагальнюючи викладене, можна констатувати, що виробничою структурою називається склад групи робочих місць, підрозділів, господарств виробничого призначення, які мають технологічні та (або) коопераційні взаємозв’язки й розташовуються на певній площі.
Далі необхідно визначити особливості цехової, безцехової, корпусної та комбінатської структурних побудов підприємств [2, розд. 6; 8; 9; 11; 12].
Виробнича структура, що будується на основі цехів, належить до цехової структури. Цехи за певними ознаками виробничого процесу та призначенням продукції (послуг) поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні, підсобні.
Основні цехи відповідно до фаз або стадій виробництва поділяються на заготівельні, обробні та складальні.
На великих підприємствах для побудови короткого шляху матеріального потоку та забезпечення ефективності виробничих процесів однорідні за профілем цехи об’єднуються в корпуси.
Підприємства з технологічними переділами (коли сировина послідовно проходить низку стадій зміни стану й форми, наприк­лад, металургійні чи текстильні) мають комбінатську структуру.
На підприємствах із невеликим обсягом і відносно простими виробничими процесами використовується дільнична структура (безцехова).
Допоміжні цехи сприяють випуску основної продукції, виготовляють допоміжні види виробів, необхідні для нормальної роботи основних цехів (інструмент, запчастини та ремонт, енергетичні послуги).
Побічні цехи переробляють відходи основного та допоміжного виробництв, виготовляють непрофільну продукцію або здійснюють регенерацію вторинних матеріалів.
Підсобні цехи здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для пакування продукції.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.