лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Організація виробництва

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3.3.1. Методичні поради до вивчення теми

У даній темі розглядаються такі питання:

технологія та виробничий процес;

принципи раціональної організації виробничого процесу;

планування виробничого процесу;

організаційні типи виробництва.

Починаючи вивчати тему, потрібно з’ясувати сутність і види технологій. У сучасних умовах кон’юнктури ринку технологія розглядається як наука про найбільш економічні способи та процеси виробництва сировини, матеріалів і виробів. При цьому процес — це серія операцій (видів діяльності), які здійснюються над початковими матеріалами (вхід процесу), збільшують його цінність й приводять до певного результату (вихід процесу).
Виробничі технології поділяються на фізичні, механічні та хімічні, які є взаємопов’язаними, оскільки механічні процеси часто супроводжуються змінами як фізичних, так і хімічних властивостей предметів праці [2, розд. 3].
Практичне використання будь-якої технології відбувається через доцільну формалізовану сукупність дій щодо зміни форми, розмірів, стану, структури, місця предмета праці, яка являє собою технологічний процес.
Кожен технологічний процес може бути розчленовано на певну кількість типових технологічних ланцюгів або операцій і подано у вигляді технологічної схеми послідовного опису їх протікання у відповідних апаратах, машинах або іншому устаткуванні.
Технологічні процеси класифікуються за певними ознаками та поділяються на: пасивні та активні; дискретні (переривчасті або періодичні), неперервні та комбіновані; механічні та апаратурні; із відкритою (розімкнутою) схемою, де сировина підлягає одноразовій обробці, та циркуляційною (замкнутою) схемою.
Будь-якій технологічний процес можна розглядати як систему, що має входи (склад сировини, її кількість, температура та інші параметри) і виходи (деталі, вузли, готова продукція, їх кількість, якість та інші параметри). Технологічний процес являє собою водночас частину більш складного процесу та сукупність менш складних процесів або операцій.
Технологічна операція — це завершена частина технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці й характеризується постійністю предмета праці, знаряддя праці та особливістю впливу на предмет праці.
У технологічному відношенні елементами операції є: установ, технологічний перехід, допоміжний перехід, робочий хід, допоміжний хід, позиція. Робочий хід — це головна (основна) частина технологічного процесу. Усі інші його частини стосовно робочого ходу є допоміжними [2, розд. 3].
Розчленовування технологічного процесу дає можливість виявити його елементи, що протікають найбільш повільно, оцінити шляхи та вартість їх прискорення, проаналізувати особливості затрат праці й можливі варіанти економії.
Технологічний процес становить основу будь-якого виробничого процесу. Виробничий процес — це сполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі й часі, що функціонують для задоволення конкретних потреб усередині виробництва та зовнішніх споживачів у готовій продукції.
Визначальним у виробничому процесі є процес праці — цілеспрямована діяльність людини, яка за допомогою засобів праці (устаткування, інструменту, оснащення) видозмінює предмети праці (вхідну сировину, матеріали, напівфабрикати) і перетворює їх у готову продукцію.
Природні процеси здійснюються без участі людини під впливом сил природи (охолодження, сушіння тощо), але можуть бути інтенсифікованими за допомогою штучних умов у спеціальних пристроях (наприклад, камери сушіння).
Основними елементами виробничого процесу є доцільна діяльність (або сама праця), предмети праці та засоби праці.
Результатом виробничого процесу є виріб — будь-якій предмет праці або набір предметів праці, які треба виготовити. Усі вироби класифікуються за певними ознаками за такими видами: деталі, складальні одиниці, комплекси комплекти, специфіковані та неспецифіковані.
Вироби характеризуються якісними й кількісними параметрами: конструктивна складність; розміри та маса; види, марки й типорозміри матеріалів, що застосовуються; трудомісткість обробки деталей, складання складальних одиниць і виробу в цілому; ступінь точності та шорсткості обробки деталей і точності складання складальних одиниць і виробів; питома вага стандартних, нормалізованих та уніфікованих деталей і складальних одиниць; кількість виробів, що виготовляються.
Серед засобів праці визначальна й активна роль належить устаткуванню, особливо робочим машинам. На кожну одиницю устаткування підприємством-виготовлювачем складається паспорт, в якому зазначаються дата виготовлення устаткування та повний перелік його технічних характеристик (швидкість обробки, потужність двигунів, зусилля, що докладаються, правила обслуговування та експлуатації тощо).
Наведене вище свідчить про те, що об’єктивно існує поелементний (функціональний), просторовий і часовий розрізи організації виробництва.
Далі студентам необхідно вивчити класифікацію виробничих процесів, які об’єднують багато часткових процесів, спрямованих на виготовлення готового продукту:

  • за роллю в загальному процесі виготовлення готової продукції розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси;
  • за характером впливу на предмет праці виробничі процеси поділяються на технологічні та природні;
  • за технологічними методами перетворення предметів праці в готовий продукт виробничі процеси поділяються на механічні, хімічні, монтажно-демонтажні (складально-розбірні) і консерваційні (змащування, фарбування, пакування тощо);
  • за формами взаємозв’язку із суміжними процесами розрізняють аналітичні (розчленовування комплексної сировини), синтетичні (з’єднання напівфабрикатів), прямі (з одного виду матеріалу один вид продукту);
  • за ступенем безперервності виробничі процеси поділяють на безперервні та дискретні (перервні);
  • за характером устаткування, що використовується, виокремлюють замкнені (апаратурні) та відкриті процеси;
  • за рівнем механізації виробничі процеси групуються на: ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, комплексно-авто­матизовані;
  • за масштабами виробництва однорідної продукції розрізняють масові, серійні та індивідуальні (одиничні) виробничі процеси;
  • за характером об’єкта виробництва виробничі процеси поділяють на прості та складні [2, розд. 3].

Важливе значення для правильного розуміння сутності перетворень предметів праці має те, що основні виробничі процеси розбиваються на часткові процеси, основною структурною одиницею яких є операція.
Усі виробничі операції розподіляються на:

  • основні або технологічні, у результаті яких змінюється форма, розміри або взаємне сполучення виробів;
  • допоміжні,що пов’язані зі зміною просторового розташування (транспортування — складування) або контролем якості продукції.

Вивчивши в першому блоці питань сутність, взаємозв’язок і класифікаційні особливості технологічних та виробничих процесів (операцій), студенти повинні акцентувати увагу на методах їх організації, а саме на сполученні всіх елементів системи у просторі й часі з метою їх ефективного використання.
Раціональна організація виробничого процесу повинна відповідати низці вимог і будуватися на таких принципах, як: спеціалізація, диференціація, концентрація, інтеграція, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність [2, розд. 3].
Розглянувши детальніше зазначені принципи на прикладі процесів, що відбуваються в житті, можна побачити, як вони тісно по­в’язані між собою, доповнюють один одного та різною мірою реалізуються на практиці. Правильне використання цих принципів зурахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу та підвищення його ефективності.
Проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати ці принципи, але оптимальні організаційно-технічні рішення вибирати за критерієм економічної ефективності.
З’ясувавши принципи раціональної організації виробничих про­цесів, переходимо до вивчення їх планування та проектування. Відомо, що результативність на виході будь-якої системи залежить від рівня організації виробничих, трудових, творчих та управлінських процесів у цілому. Тому варто дотримуватися принципу пропорційності за якістю, кількістю, ресурсами й термінами.
Відповідно до закону найменших (потужність, продуктивність тощо) якість процесу в цілому визначається його компонентом (підсистемою, ланкою, цехом, дільницею, бригадою, виконавцем та ін.), де даний показник найгірший. В основу кожного виробничого процесу покладається оптимальний варіант технологічного процесу.
Розробка технологічного процесу полягає в плануванні економічного методу або кількох методів виготовлення деталі чи виробу. При цьому метою розробки технологічного процесу є забезпечення якості продукції (деталі), яка відповідає кресленням або специфікаціям.
Для встановлення послідовності операцій технологічного процесу необхідні такі дані: обсяг виробництва; матеріал; допуски, що зазначені в кресленнях; вимоги до устаткування; завантаження; креслення; уніфікація термінології.
Під час установлення необхідних операцій кожен етап виробничого процесу підлягає ретельному осмисленню та аналізу. Довідковими матеріалами є: карти виробничих операцій; маршрутні карти виробничого процесу; поопераційні карти виробничого процесу; карти завантаження устаткування; карти наявності устаткування; карти технічних характеристик устаткування; ескізи планувань устаткування дільниць, цеху; нормативи часу; установлені накладні витрати по цеху; карти величин подач і швидкостей різання; відомості про наявність робочої сили певної кваліфікації.
Для майбутньої професійної діяльності студентам необхідно опанувати порядок розробки технологічного процесу. Попередньо слід ретельно вивчити креслення, специфікації та роздивитися кожну деталь, щоб з’ясувати: що робити? яким чином? чому і де? Потім обмірковується логічна послідовність операцій. Формалізація технологічного процесу в карті виробничих операцій здійснюється за загальними правилами, що викладені в [2, розд. 3].
Послідовність дій на поопераційних картах показується відповідним розміщенням символів на вертикальних лініях, що відображають хід виробничого процесу.
Маршрутна карта виробничого процесу деталізує поопераційну карту та включає відомості про операції транспортування, збереження, затримки в русі матеріалу, а також додаткові дані, необхідні для аналізу, наприклад необхідний час та відстань.
Існують два різновиди маршрутних карт виробничого процесу:

  • карта, що характеризує виробничий процес як ряд дій, які здійснюються над матеріалом;
  • карта роботи оператора, що характеризує виробничий процес як дії, що ним виконуються.

Маршрутна карта також може використовуватися для зіставлення спроектованого та існуючого методів роботи.
У всіх випадках, коли транспортування має велике значення в додаток до маршрутної карти виробничого процесу, складається маршрутна схема виробничого процесу, котра являє собою ескіз планування площ та будівель, що показує, де відбуваються всі дії, відмічені на маршрутній карті виробничого процесу. Використання схеми дає змогу поліпшити планування устаткування та виробничих площ.
На основі поопераційної карти виробничого процесу розробляється маршрутна операційна карта, яка дає наочне уявлення про послідовність усіх технологічних операцій, транспортування, контрольних операцій, перерв та збереження, що виникають протягом даного виробничого процесу.
Наступний блок питань узагальнює поділ виробничих процесів на організаційні типи, де основною ознакою є рівень спеціалізації робочих місць. Він кількісно вимірюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій, який відображає відношення кількості всіх різноманітних технологічних операцій, що виконуються або підлягають виконанню протягом місяця на даному робочому місці, до кількості місць [2, розд. 3].
Класифікаційна категорія комплексної характеристики організаційно-технічного рівня виробництва, обумовлена широтою номенклатури, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску продукції, а також формою руху виробів по робочих місцях, називається типом виробництва.
Кожному типові виробництва притаманні особливості організації виробництва та праці, устаткування й технологічних процесів, складу та кваліфікації кадрів, а також матеріально-технічного забезпечення.
Тип виробництва визначає структуру підприємства й цехів, характер завантаження робочих місць та руху предметів праці в процесі виробництва, а також особливості формування системи планування, обліку та оперативного управління процесами.
Вирізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове.
Кожен із наведених організаційних типів виробництва характеризується відповідними параметрами спеціалізації робочих місць, постійністю номенклатури, типом устаткування, його розташуванням, оснащенням, рівнем використання устаткування, методами організації виробництва, часткою ручної праці, кваліфікацією персоналу, коефіцієнтом закріплення операцій, характером виробництва, видом руху предметів праці з операції на операцію, тривалістю виробничого циклу, продуктивністю праці, собівартістю продукції, відповідністю потребам споживачів.
3.3.2. План семінарського заняття

  • Технологічна сутність виробничого процесу, його структура та зміст.
  • Загальні положення розробки технологічних і виробничих процесів.
  • Принципи раціональної організації виробничого процесу.
  • Організаційні типи виробництва та їхні техніко-економічні характеристики.

Література:[2, 8, 9, 11, 14].
3.3.3. Термінологічний словник
Виробнича операція — це частина основного виробничого процесу, що виконується безперервно на одному робочому місці без переналагодження устаткування над одним чи кількома виробами одним робіт­ником або групою робітників.
Виробничий процессполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі й часі, що функціонують і перетворюють вхідні компоненти для задоволення потреб виробництва.
Масовий тип виробництватип виробництва, що характеризується вузькою номенклатурою та великим обсягом випуску продукції, яка безперервно виробляється протягом тривалого часу.
Одиничний тип виробництватип виробництва, що характеризується широкою номенклатурою продукції та малим обсягом її випуску.
Процессукупність взаємопов’язаних або взаємодіючих видів діяльності (операцій), в якій використовують ресурси та якою можна управляти для перетворення входів на виходи.
Серійний тип виробництватип виробництва, що характеризується обмеженою номенклатурою та відносно великим обсягом випуску продукції, яка виробляється періодично повторюваними партіями.
Технологічна операціязавершена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці та характеризується постійністю предмета праці, знаряддя праці й особливостей впливу на предмет праці.
Технологічний процес сукупність операцій із добування, перероблення сировини й матеріалів у напівфабрикати та виготовлення готової продукції.
Тип виробництва—комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей виробничої діяльності підприємства.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.