лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Тема 2.10. Система управління персоналом


2.10.1. Методичні вказівки до вивчення теми
Зміст теми розкрито в літературних джерелах (13, 18, 19, 20, 26, 27, 30, 35, 37, 39, 40).
Вивчення даної теми слід розпочати із засвоєння того, що персонал організації є об’єктом управління, тому що кадри є продуктивною силою, основною складовою кожного виробничого процесу. У зв’язку з цим планування, формування, перерозподіл і раціональне використання «людських ресурсів» в організації є основним змістом управління персоналом.
У сучасних умовах дедалі важливішими ресурсами поряд із фінансовим та виробничим капіталом стають знання, досвід, трудові навики, ініціатива, діловитість, ціннісно-мотиваційна сфера працівників. Тому кадри є суб’єктом управління. Здатність персоналу бути об’єктом і суб’єктом управління являє собою основну специфічну особливість управління персоналом в організації.
Система управління персоналом орієнтована на вирішення таких завдань:
— оперативне й повне забезпечення потреб організації в трудових ресурсах необхідної спеціалізації та рівня кваліфікації;
— формування і підтримка комплексу організаційних, економічних, а також соціально-психологічних умов, які сприяють найефективнішому виконанню працівниками покладених на них функцій;
— забезпечення необхідного рівня взаємозв’язку між управлін­ням персоналом та іншими напрямами менеджменту організації.
Необхідно знати, що управління персоналом передбачає виконання певних функцій:

  • визначення цілей і основних напрямів роботи з кадрами;
  • удосконалення системи кадрової роботи в організації;
  • визначення заходів, форм і методів досягнення поставлених цілей;
  • організація роботи з виконання прийнятих рішень;
  • координація та контроль виконання намічених заходів.

Виконання роботи відповідно до цих функцій дасть можливість уже в проекті визначити основні елементи структури трудового потенціалу, які взаємопов’язані з техніко-економічним рівнем виробництва. Організація заінтересована в підвищенні своєї конкурентоспроможності, що потребує підбору як висококваліфікованих технологій, так і найздібніших працівників. Чим вищий рівень розвитку працівників з погляду сукупності його професійних знань, умінь, навичок, здібностей і мотивів до праці, тим швидше вдосконалюється і продуктивніше використовується матеріальний фактор організації.
У сучасних умовах за наявності різних форм власності та розвитку ринкових відносин, при виникненні конкуренції без науково обґрунтованої стратегії та врахування альтернативних варіантів ефективне функціонування організації неможливе.
Методами управління персоналом є: економічні, організаційно-розпорядливі та соціально-психологічні.
До економічних методів належать прогнозування і планування кадрової роботи, розрахунки балансу робочих місць і трудових ресурсів, визначення основної і додаткової потреби в кадрах і джерел її забезпечення та ін.
Організаційно-розпорядчі методи — це різні способи впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні установлених організаційних зв’язків, правових положень і норм.
Соціально-психологічні методи управління персоналом являють собою конкретні прийоми і способи впливу на процес формування і розвитку трудового колективу й окремих працівників. Соціальні методи більшою мірою впливають на весь колектив (со­ціальне планування, створення оптимального соціально-психоло­гічного клімату та ін.), психологічні — на окремих працівників (методи психологічного відбору, оцінювання персоналу тощо).
Студенти повинні засвоїти, що управління персоналом має здійснюватися відповідно до концепції розвитку організації та включати ряд стадій: формування, використання та стабілізацію. Формування персоналу охоплює прогнозування структури персоналу, визначення потреби в кадрах, планування, залучення, добір та розміщення персоналу.
Використання персоналу включає професійно-кваліфікаційне та посадове просування працівників, створення постійних кадрів, поліпшення морально-психологічного клімату, забезпечення робочих місць.
Стабілізація персоналу передбачає врахування кваліфікації та персональних навичок з формування банку даних, оцінювання результатів праці для виявлення потенціалу кожного працівника, навчання, підвищення кваліфікації.
Стратегія персонального менеджменту — це сукупність принципових підходів до реалізації основних завдань кадрового напрямку діяльності організації, котрі відображають як особливості її поточного становища, так і перспективного розвитку.
Довгострокова стратегія управління персоналом має грунтуватися на прискореному впровадженні інновацій, що ставить особливі вимоги до якості персоналу. Ця стратегія передбачає додаткові вкладення не тільки в підготовку та розвиток робочої сили, а й у створення необхідних умов для повнішого її використання. На формування довгострокової кадрової стратегії впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники:

  • глобальна концепція функціонування і подальшого розвитку організації на відповідному сегменті ринку;
  • стан ринку трудових ресурсів необхідної спеціалізації на території даного регіону;
  • фінансові можливості організації щодо утримання найманого персоналу;
  • рівень компетентності співробітників служби персоналу.

Велике значення при плануванні та підборі персоналу має уміння володіти ситуацією на ринку праці для ефективного покриття потреби в кваліфікованих працівниках, а отже, і для реалізації цілей організації. Доцільно вести дослідження ринку з метою визначення поточних і перспективних потреб у персоналі з урахуванням його кількості та якості, вчасно готувати нові робочі місця відповідно до вимог виробництва; залучати персонал, особисті якості яких відповідають вимогам, що їх ставить організація.
Важливим напрямом планування персоналу є визначення потреби в ньому.
Якісна потреба визначається на основі професійно-кваліфіка­ційного розподілу робіт, вимог до робочих місць і посад, штатного розпису організації та її структурних підрозділів.
Визначення кількісної потреби передбачає застосування певного методу розрахунку чисельності працівників.
Підбір персоналу може здійснюватися на основі таких процедур:
— аналізу поданих із заявою документів (свідоцтва, біографії, характеристики тощо);
— співбесіди при найманні (у довільний чи підготовленій заздалегідь формі);
— психологічних тестів;
— оцінювання особистості через моделювання типових для відповідного робочого місця ситуацій.
Використання персоналу являє собою комплекс заходів, спрямованих на забезпечення умов для найефективнішої реалізації трудового потенціалу працівників. Воно має відповідати цілям організації, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю у процесі роботи.
Основні принципи раціонального використання персоналу:

  • забезпечення раціональної зайнятості працівників;
  • забезпечення стабільності та рівномірного навантаження пра­цівників протягом робочого періоду (дня, тижня, місяця, року);
  • забезпечення відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних вимогам робочих місць і виробництва шляхом переходу з одного робочого місця на інше;
  • забезпечення максимальної можливості виконання на робочому місці різних операцій, що дає змогу чергувати навантаження на різні частини тіла та органи чуття людини.

Виходячи з цих принципів раціональне використання персоналу охоплює насамперед досягнення кількісної та якісної збалансованості робочих місць і працівників, поширення гнучких форм зайнятості, забезпечення умов і організації праці, що сприяють повній реалізації трудового потенціалу працівників. Окрім того, необхідний диференційований підхід щодо зайнятості працівників на таких стадіях, як навчання, робота в передпенсійному та пенсійному віці.
Необхідно звернути увагу на те, що в сучасних умовах великого значення набуває конкурентоспроможність персоналу, що визначається умінням кожного працівника та всіх разом як єдиного організму швидко та ефективно сприймати та реалізовувати різні нововведення на кожній стадії життєвого циклу продукції.
Конкурентоспроможність кадрів досягається лише за умов постійного поглиблення знань, умінь, навичок, сприятливого соціально-психологічного клімату, відповідних умов праці. Конкурентоспроможність персоналу можна визначити як процес розвит­ку персоналу, котрий являє собою комплекс заходів, що включає професійне навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, а також планування кар’єри персоналу організації.
Необхідність постійного професійного навчання обумовлена певними чинниками:

  • упровадженням нової техніки, технологій, виробництвом сучасних товарів, зростанням комунікативних можливостей;
  • високим рівнем конкуренції на ринку, що вимагає високої якості виробленої продукції;
  • тією обставиною, що для організації більш ефективним є підвищення віддачі від уже працюючих співробітників на основі їх неперервного навчання, ніж залучення нових працівників.

Підприємство має розробляти і постійно поновлювати свої програми систематичної підготовки і перепідготовки працівників. Програми мають бути складені з урахуванням конкретних особливостей структури персоналу і актуальних завдань розвитку підприємства.
Розрізняють такі види професійного навчання:
— загальна (первинна) професійна підготовка;
— підвищення кваліфікації та перепідготовка.
У сучасних умовах підвищення кваліфікації трудового потенціалу — важливий напрям кадрової політики підприємства. Метою підвищення кваліфікації працівників є поглиблення фахових знань та навичок за спеціальністю, формування у персоналу високого професіоналізму, корпоративної культури тощо.
Важливим напрямом роботи з персоналом в організації є управління трудовою адаптацією.
Адаптація — це оволодіння спеціальністю, а також пристосування працівника до певних соціальних норм організації, установлення таких відносин співробітництва працівника і всього колективу, які будуть сприяти забезпеченню ефективної праці, матеріально-побутових і духовних потреб обох сторін.
Адаптація може бути:
— первинна, тобто пристосування молодих кадрів, які не мають досвіду професійної діяльності. Це найчастіше випускники навчальних закладів;
— вторинна, тобто пристосування працівників, які мають досвід професійної діяльності, проте змінюють об’єкт діяльності або професійну роль.
Однією з форм розвитку персоналу, зокрема керівного складу, є створення резерву на заміщення керівних посад і планомірна робота з ним.
Резерв керівних кадрів — це певна група працівників, які відібрані для просування на керівні посади за результатами оцінювання їхніх професійних знань, умінь і навичок, ділових та особистих якостей. Формування кадрового резерву має забезпечу­вати своєчасне зайняття вакантних посад новими працівниками, сталість управління організацією та її структурними підрозділами; призначення на посади компетентних, здібних працівників; навчання претендентів на посади, постійне накопичення ними необхідного досвіду на новій для них посаді.
Одним з елементів системи управління персоналом є планування трудової кар’єри. Як свідчить зарубіжний досвід, необхідно планувати ділову кар’єру з моменту прийняття працівника до його звільнення. При цьому треба організовувати як горизонтальне, так і вертикальне просування працівника по системі посад і робочих місць. Працівник повинен знати не тільки свої перспективи на коротко- та довгостроковий періоди, а й те, чого він має досягти, щоб розраховувати на просування по службі.
Далі треба розглянути ресурсне забезпечення системи, яка включає інформаційне, інструментальне, нормативно-методичне, організаційне, фінансове. Інформаційне забезпечення визначається як сукупність вихідних даних для прийняття конкретних управ­лінських рішень. Ця інформація може бути як зовнішня, що сприяє підвищенню ефективності персонального менеджменту (наприклад, відомості щодо профільних розробок інших організацій), так і внутрішня з усіх питань, що стосуються системи персонального менеджменту.
Інструментальне забезпечення здійснюється за допомогою таких методів:
— адміністративні (звільнення, посадові переміщення тощо);
— економічні (підвищення заробітку, позбавлення премії тощо);
— психологічні (психотехніка та ін.).
Нормативно-методичне забезпечення розглядається як сукуп­ність зовнішніх і внутрішніх регламентів, а також інших документів (трудове законодавство, посадові інструкції, положення про оплату праці, коментарі до КЗОТу, внутрішні методичні рекомендації з боку служби персоналу для керівників структурних підрозділів тощо).
Організаційне забезпечення включає сукупність вимог та умов, що визначають організаційні аспекти функціонування персонального менеджменту (формалізовані вимоги до конкретних посад, критерії відбору персоналу, ресурсне забезпечення робочих місць тощо).
Фінансове забезпечення розглядається як сукупність витрат на формування, функціонування, розвиток системи управління загалом і конкретних її елементів (витрати на підвищення кваліфікації персоналу тощо).
2.10.2. План семінарського заняття
1. Персонал організації як об’єкт управління, його структура.
2. Сутність системи управління персоналом, її функції і методи.
3. Планування і формування персоналу.
4. Підготовка і підвищення кваліфікації кадрів.
5. Ресурсне забезпечення системи управління.
6. Стимулювання праці та його значення в управлінні персоналом.
2.10.3. Терміни і поняття
Персонал; система управління персоналом; стратегія управління персоналом; ресурсне забезпечення системи управління персоналом.
2.10.4. Навчальне завдання
Запитання і завдання для контролю знань
1. Що являє собою персонал?
2. Охарактеризуйте структуру персоналу.
3. Яка мета і завдання управління персоналом?
4. Розкрийте функції управління персоналом.
5. Які методи управління персоналом?
6. Які складові системи управління персоналом?
7. Що являє собою стратегія персонального менеджменту?
8. Розкрийте сутність планування персоналу.
9. Які показники характеризують стабільність трудового ко-
лективу?
10. У чому полягає ресурсне забезпечення системи управління персоналом?
Теми рефератів
1. Система управління персоналом.
2. Розвиток персоналу як необхідна умова досягнення цілей організації.
3. Оцінювання персоналу.
4. Мотивація персоналу.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.