лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Економічна історія

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Узимку 1933—1934 рр. було створено Адміністрацію Громадських Робіт, яка забезпечила роботою більше 4 млн чол., а в травні 1934 р. приймається Закон про Федеральну надзвичайну допомогу, за яким штатам надавались великі дотації на реалізацію програм допомоги. В цілому до січня 1934 р. на громадських роботах було задіяно 5 млн осіб, а на допомогу по безробіттю існувало близько 20 млн американців. І, нарешті, в 1935 р. приймається Закон про соціальне страхування, за яким запроваджуються обов’язкові пенсії по старості (з 65 років) та обов’язкова допомога по безробіттю (в середньому 11 доларів на тиждень). Страхові фонди формувалися за рахунок відрахувань з прибутку підприємств та заробітної плати працюючих.
Закон про регулювання сільського господарства був спрямований на припинення подальшої аграрної кризи. З метою підтримки цін на сільськогосподарську продукцію передбачалося скорочення посівних площ та поголів’я худоби (фермерам за це надавалася компенсація за кожний незасіяний гектар або голову худоби за рахунок податку на компанії та коштів, отри­маних у результаті запровадження 30%-го податку на борошно та бавовняне прядиво). Ці заходи приймалися тоді, коли існуючі ціни на зерно робили більш вигідним використовувати як паливо саме його, а не вугілля або дрова, що і робили в деяких штатах.
Крім того, приймалися заходи, спрямовані на рефінансування фермерської заборгованості, яка до початку 1933 р. досягла 12 млрд доларів. Фермерам було надано кредити на 100 тис. доларів. У результаті припинився продаж розорених господарств. Правда, цей процес не був безболісним: було заорано 10 млн акрів уже засіяних бавовником площ, знищено до 25% усіх посівів, забито 6 млн голів свиней, 23 млн голів великої рогатої худоби. Якщо траплялися неврожаї, то це розцінювалося як щастя. Так, у 1934 р. США зазнали найжорстокішої посухи, яка супроводжувалася сильними курявами. Це істотно знизило врожай і дозволило підняти ціни на сільськогосподарську продукцію. Таким чином вдалося підтримати ціни та покращити становище в аграрному секторі: доходи фермерів в 1936 р. зросли на 50%. Більшість фермерських господарств стали на ноги, щоправда близько 10% все ж не зуміли вижити.
Здійснення програм економічного та соціального регулювання вимагало істотного зростання державних видатків, які поповнювалися за рахунок відчутного збільшення оподаткування, що викликало значне невдоволення представників великого бізнесу (Морган, Дюпон, Рокфеллер, Меллон виступали проти політики Рузвельта). Опозиція «Новому курсу» посилилася з послабленням економічної кризи, що привело до відміни законів про НІРА та ААА (1935 р.). Створена Американська Ліга свободи вимагала відмови від державного регулювання, зниження податків на великий капітал та переходу до більш жорсткого курсу стосовно трудящих.
Проте правильність політики Ф. Д. Рузвельта була підтверд­жена під час виборної кампанії 1936 р., в якій, як і в двох наступних, переміг Рузвельт. А економіка США вийшла з кризи. І хоча результати відчувалися не моментально, а лише через досить тривалий час, вони виявилися достатньо ефективними, і не лише в США, але й в інших країнах, які застосували методи, близькі до заходів «Нового курсу» (в Англії, Франції та ін.).
Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували політику, близьку до політики нацистів в Німеччині.
Нацистська партія під час виборів до рейхстагу висунула певну програму економічних перетворень, яка повинна була забезпечити вихід Німеччини з великої депресії. Відповідно до економічної програми передбачалося реалізувати такі заходи:

  • одержавлення всієї грошової та кредитної системи та створення державної системи безготівкових розрахунків;
  • одержавлення всіх усуспільнених трестів та участь держави у прибутках підприємств;
  • створення здорової середньої верстви та її збереження;
  • проведення земельної реформи та створення закону про безоплатне відчуження землі на громадські цілі, відміна земельної ренти та спекуляції землею;
  • організація громадських робіт на 2 млн чол., та асигнування на це 5 млрд марок та ін.

Проте економічна програма, з якою нацисти прийшли до влади, дещо відрізнялася від практичних дій. Так, коли постало завдання проведення банківської реформи, усі заклики щодо знищення процентної кабали були забуті. Голова Рейхсбанку Шахт не допускав навіть думки про одержавлення приватних банків. Лозунг про безоплатне відчуження земель був також забутий, безоплатно передбачалося відчужувати лише землі, надбання яких не відповідало німецьким законам.
З приходом до влади гітлерівський уряд став швидко та рішуче проводити політику, спрямовану на встановлення «нового порядку», при якому економічний воєнний потенціал Німеччини буде максимізований, і країна таким чином відродить свою минулу міць та вплив.
Першим кроком цієї політики стало прийняття закону про примусове картелювання від 15 липня 1933 р., а також закон про підготовку органічної будови німецького господарства (27 лютого 1934 р.), завдяки чому формується система, яка повністю підпорядковує окремі підприємства інтересам фашистської військової держави.
Вершиною німецької економіки стає Національна економічна палата, яка координувала та керувала діяльність національних груп індустрії, що формувалися як за територіальним, так і за функціональним принципом. Крім традиційно притаманних картелям функцій з обмеження та визначення обсягів продукції, встановлення цін та умов торгівлі, розподілу ринків, картелі фашистського періоду здійснювали контроль над розподілом сировини та зовнішньою торгівлею, ринком капіталів, процесом інвестування, встановлювали рівень заробітної плати та процента. Проведення політики примусового картелювання означало практично повну ліквідацію системи вільної конкуренції та ринкового господарства.
Головна мета фашистського уряду — досягнення найбільшого економічного та воєнного потенціалів — робила надзвичайно важливим питання про самозабезпечення Німеччини, перш за все продовольством та стратегічною сировиною. Для досягнення цього було запроваджено ряд заходів:

  • традиційну для Німеччини ще з часів Бісмарка політику протекціонізму — захисту німецького сільського господарства від зовнішньої конкуренції шляхом підвищення митних тарифів, заборони ввезення товарів, регулювання валютного курсу тощо, щоб зробити ціни внутрішнього ринку незалежними від коливань на ринку зовнішньому. В результаті ціни внутрішнього ринку були в 2—3 рази вищими, ніж світові. Підвищення цін стимулювало розширення посівних площ та зростання виробництва сільськогосподарської продукції;
  • пряме регулювання, розповсюдження принципу примусового картелювання на сільське господарство;
  • так звану реагреризацію, спрямовану на збільшення патріотичного, відданого режиму селянства;
  • переселенську політику, яка полягала у внутрішній колонізації, створенні сільських поселень, особливо у східних провінціях. Вона була покликана дещо задовольнити «земельний голод» селянства.

У вересні 1933 р. видається закон про так званий «спадковий двір», який повинен був забезпечити зміцнення середньої верстви селянства. За новим законом спадковий двір не міг бути закладений, проданий або переділений між спадкоємцями, на нього не поширювались правила судового стягнення за борги Але проблеми, які виникли з кредитуванням подібних господарств, призводять до створення так званого Рентного банку, який став посередником між селянином та кредитором; селянин повинен був платити в банк ренту. Селянин, який не сплатив ренту державі, позбавлявся звання «чесний селянин», а його господарство могло вже продаватися з аукціону.
Пряме регулювання та контроль над сільським господарством відігравали в аграрній політиці фашизму найважливішу роль. За законом 1933 р. «Про тимчасову структуру імперського стану харчування та заходи щодо регулювання ринку і цін на сільськогосподарську продукцію» в життя запроваджується той же принцип примусового картелювання, що й у промисловості. Міністр сільського господарства міг установлювати мінімальні ціни на продукцію, а селянин повинен був здавати не менше 30% урожаю за цими цінами. Створене у вересні 1933 р. національне міністерство продовольства було вповноважене регулювати виробництво, ціни, прибуток, умови торгівлі.
Крім продовольства величезного значення надавалося самозабезпеченню Німеччини сировиною та стратегічними ресурсами. Їх нестача призводить не лише до прямого розподілу наявної сировини, але й до прийняття курсу на розробку та виробництво ресурсів-замінників, що активно стимулює розвиток хімічної промисловості. В 1935 р. приймається чотирьохрічний план мобілізації ресурсів, спрямований на нагромадження стратегічних ресурсів та валюти, вивіз якої був фактично заборонений.
Трансформація трудових відносин у 30-ті роки була також спрямована на досягнення тієї ж головної мети — досягнення максимального економіч­ного та воєнного потенціалу. Праця розглядалася виключно як ресурс, який треба використовувати з найбільшою віддачею. У зв’язку з цим спочатку власникам підприємств надаються необмежені права щодо організації праці на підприємстві. Проте, коли розширення виробництва підвищило попит на робочу силу, цей порядок був замінений на систему централізованого контролю над умовами праці, запроваджено єдині тарифи заробітної плати.
Зі встановленням фашистського режиму найголоснішим із закликів став лозунг боротьби з безробіттям. Його реалізація привела до розгортання системи «громадських робіт», примусових за своїм характером, які використовували працю як дармовий ресурс. Це означало перехід до прямого державного обліку та розподілу трудових ресурсів.
Починаючи з 1933 р. запроваджується обов’язкова трудова повинність для молоді від 18 до 25 років, яка пізніше (1938 р.) стала загальною.
В результаті такої політики вже через рік у Німеччині було ліквідоване безробіття, показники економічного зростання різко пішли вгору. Це зростання йшло, головним чином, за рахунок розвитку воєнного виробництва, всього комплексу пов’язаних з ним галузей, які отримували величезні гарантовані державні замовлення. Що ж стосується виробництва предметів споживання, то воно в 30-ті роки істотно відставало від виробництва засобів виробництва, і розрив цей мав тенденцію до збільшення. В результаті аграрних перетворень було усунуто «ножиці цін» на промислову та сільськогосподарську продукцію, а сукупні доходи сільського господарства збільшилися в 1935—1936 рр. порівняно з 1932—1933 рр. на 38%.
Отже, така модель виходу з кризи давала моментальний позитивний ефект. Але, на думку більшості дослідників, незважаючи на високі економічні показники, Німеччина стояла перед катастрофою, адже в основі її процвітання лежала штучно розкручена воєнна кон’юнктура. Політика мілітаризації економіки не лише не розв’язувала проблему відбудови оптимальних господарських пропорцій, розширення внутрішнього та зовнішнього ринків, оздоровлення фінансової системи, а навпаки, заганяла ці питання в глухий кут. І розв’язання зовнішньої агресії — єдине, що могло відстрочити економічну катастрофу. Саме тому, починаючи вже з 1935 р. Німеччина все більше втягується у воєнні конфлікти і, в кінцевому підсумку, починає наймасштабнішу за всю історію людства війну.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.