лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Економічна історія

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Так, в 1870—1871 рр. унаслідок поразки у франко-пруській війні Франція змушена була сплатити Прусії контрибуцію у
5 млрд франків золотом та віддати два економічно розвинутих райони — Ельзас і Лотарингію. Це завдало суттєвий удар по економіці Франції, адже вона залишилася без залізної руди Лотарингії. Загальні збитки від франко-пруської війни становили 16 млрд франків, що погано позначилося на економіці Франції і загальмувало її розвиток.
Наприкінці ХІХ— на початку ХХ ст. Франція залишалася аграрно-індустріальною країною. Продукція сільського господарства за своєю вартістю переважала промислову. Провідна галузь економіки Франції — сільське господарство — знаходилось у кризовому стані, а це у свою чергу гальмувало розвиток усієї економіки країни. Парцелярні господарства селян розміром 2—3 га не дозволяли використовувати сільськогосподарські машини, провадити сівозміни та застосовувати штучні добрива. Парцелярне господарство мало низькі врожаї, приносило мізерні прибутки переважній частині населення — селянам, що негативно впливало на їх купівельну спроможність і в цілому на економіку
Франції.
На рубежі ХІХ—ХХ ст. у Франції переважав розвиток легкої, парфумерної, косметичної промисловості, виробництво ювелірних прикрас, дорогих тканин — усього того, що в основному орієнтувало на заможні верстви населення та на зовнішній ринок. У країні не вистачало сировини, особливо коксівного вугілля та залізної руди, недостатньо впроваджувалися у промисловість останні досягнення науки і техніки, особливо електрична енергія. В промисловості переважали парові машини. Великі кошти з державного бюджету витрачалися на утримання армії і флоту та великого апарату чиновників у колоніях, за кількістю яких Франція посідала друге місце у світі після Англії. В промисловості в значній мірі використовувалося морально і фізично застаріле устаткування, для заміни якого були потрібні великі кошти.
Суттєвою причиною відставання Франції було те, що в країні надавалася перевага банківському капіталу над промисловим. Французькі банки спрямували свої кошти в основному на лихварські операції, надаючи великі позики іноземним державам під гарантований прибуток, і мало вкладали гроші у фінансування вітчизняної промисловості, оскільки це було пов’язане з певним ризиком. За таких умов лихварські операції французьких банків набували з кожним роком усе більших масштабів, особливо великі прибутки одержували банки від лихварських операцій за кордоном. За розміром вивезеного капіталу за кордон Франція займала друге місце в світі після Англії. За 1870—1913 рр. промислове виробництво Франції зросло в 3 рази, а експорт капіталу більше ніж у 6 разів. Експорт капіталу випереджав розвиток промисловості. Франція перетворилася на світового лихваря. Прибутки від лихварських операцій у 4 рази перевищували прибутки від промисловості та торгівлі, лихварство стає головним стрижнем економіки Франції. Міжнародне лихварство наклало відбиток на життя країни, сприяло зростанню прошарку рантьє. Перед Першою світовою війною рантьє становили 10—12% усього населення Франції. Прибутки від лихварських операцій, а не від промисловості, торгівлі і сільського господарства були головною статтею поповнення державного бюджету.
Водночас вивіз капіталу за кордон у вигляді позик негативно впливав на розвиток національної економіки Франції.
Отже, внаслідок перелічених причин перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною, хоча певні зрушення в розвитку нових галузей виробництва мали місце, зокрема, в автомобілебудуванні, суднобудуванні, хімічній промисловості та інших нових галузях. Лихварські операції зайняли провідне місце в економіці, вони приносили більше прибутку, ніж промисловість і торгівля, стали основою господарства Франції.
З 70-х років ХІХ ст. швидкими темпами розвивалася економіка Німеччини, яка за обсягом і темпами промислового виробництва зайняла друге місце в світі та перше в Європі, випередивши Англію та Францію.
Головними причинами економічного піднесення Німеччини в останній третині ХІХ ст. були: перемога Прусії над Францією у війні 1870—1871 рр., унаслідок якої стало можливим об’єднання Німеччини в єдину державу, ліквідація феодальної роздрібненості країни та митних кордонів, впровадження єдиної грошової оди­ниці, системи мір та ваги, єдиних законів, що позитивно вплинуло на розширення та формування загальнонімецького ринку.
Позитивними для економічного розвитку Німеччини були і наслідки франко-пруської війни, адже Німеччина одержала контрибуцію в розмірі 5 млрд франків золотом та два важливих економічно розвинутих райони — Ельзас та Лотарингію. Особливе значення мала для Німеччини залізна руда Лотарингії, яка в поєднанні з саарським та рурським кам’яним вугіллям створила сировинну базу для німецької важкої промисловості, а 5 млрд франків пішли на фінансування промисловості та будівництво залізниць.
Німеччина активно впроваджувала в промисловість новітні досягнення в галузі науки і техніки та й сама стала батьківщиною багатьох важливих винаходів (електромотор, динамомашина, дизель, бензиновий двигун, штучний бензин та добрива, хімічні
барвники та ін.).
Для німецької промисловості була властива висока продуктивність праці (з 1850 по 1914 рр. вона виросла в три рази), відносно низька заробітна платня і особливо широке застосування електричної енергії та механізації виробничих процесів. Так, за рівнем використання електричної енергії Німеччина навіть випереджала США. Серед галузей промисловості одне з провідних місць належало металургії, машинобудуванню, верстатобудуванню, електротехнічній та хімічній промисловості, виробництву військового озброєння.
Значний поштовх розвитку важкої промисловості Німеччини дало велике будівництво залізниць. Тільки з 1870 по 1910 рр. довжина залізниць зросла в 33 рази. Існування в Німеччині великої регулярної армії та намагання уряду вести агресивну зовнішню політику давало можливість робити великі державні замовлення на виготовлення різних видів зброї для армії. Державні замовлення стали для німецької промисловості важливим стимулом зростання, забезпечували ринки збуту продукції та одержання високих прибутків. Особливо зросла мілітаризація економіки на початку ХХ ст. Крім галузей важкої промисловості після об’єднання Німеччини значного розвитку досягли легка та харчова промисловість.
На розвиток економіки Німеччини також позитивно вплинув масовий процес монополізації, особливо в галузях важкої промисловості, які утворювалися за активної підтримки банків. Усе це сприяло швидкому розвитку промисловості, її концентрації та утворенню монополій на базі картелей та синдикатів.
Розвиток економіки Німеччини відбувався настільки швидко, що за 30 років (з 1871 по 1900 рр.) обсяг промислового виробництва зріс у 3,1 раза. В останнє десятиріччя ХІХ ст. Німеччина випускала в 2 рази більше промислової продукції, ніж Франція.
Зростання обсягів виробництва промислової продукції вимагало великої кількості сировини, все гостріше поставало питання щодо захоплення ринків сировини та збуту товарів, розширення колоній, посилювалася агресивність німецьких монополій. Цю агресивну політику підтримував уряд Німеччини, де переважали феодали—юнкери, яким належала політична влада в країні. Німецький капітал мав військово-феодальний характер, оскільки інтереси буржуазії і юнкерів співпадали, особливо в галузі агресивної зовнішньої політики, спрямованої на захоплення колоній.
Таким чином, ряд факторів, що позитивно вплинули на економічний розвиток Німеччини на рубежі ХІХ—ХХ ст., надав їй можливість стати другою промисловою державою світу. Здійснивши швидко індустріалізацію, Німеччина випередила Францію та Англію за рівнем промислового виробництва і вийшла на друге місце в світі після США, перетворившись на індустріально-аграрну державу. Важливу роль у розвитку економіки Німеччина займала мілітаристська політика уряду.
Особливо швидкими темпами в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. розвивалася економіка США. Ця порівняно молода держава утворилася в 1776 р. внаслідок війни за незалежність англійських колоній. Надзвичайно важливою подією, яка позитивно вплинула на розвиток економіки США, була Громадянська війна 1861—1865 рр. між Півднем і Північчю країни. Головними наслідками війни було скасування рабства, що дало промисловості велику кількість дешевої робочої сили та вирішення аграрного питання. В ході Громадянської війни в 1862 р. був прийнятий закон про гомстеди. За цим законом усі бажаючі, хто воював на боці Півночі США, мали право одержати землю розміром 160 акрів (65 га), сплативши 10 доларів. Якщо той, хто одержав землю, обробляв її протягом п’яти років, то земля переходила в його приватну власність. Унаслідок прийняття цього закону в США остаточно переміг «американський» шлях розвитку в сільському господарстві. На території США утворилися десятки тисяч фер­мерських господарств. Розвиток великої кількості фермерських господарств сприяв розширенню внутрішнього ринку країни та швидкому зростанню сільськогосподарського виробництва. Фермерські господарства вимагали великої кількості машин, а це дало поштовх розвитку сільськогосподарського машинобудування та в цілому позитивно вплинуло на зростання обсягів промислового виробництва і розширення внутрішнього ринку.
Наприкінці ХІХ ст. до США почалася масова іміграція населення з Європи. За ХІХ ст. число населення в США зросло в 14 разів, у той час як у Європі тільки в 2 рази. В окремі роки населення США збільшувалося за рахунок емігрантів на 2—3 млн на рік. У США переселялися не тільки бідні, але й енергійні вольові багаті люди, які розраховували тільки на свої здібності.
Уряд США для стимулювання американської промисловості вводив високі митні тарифи, активно залучав іноземний капітал.
Піднесенню промисловості США сприяли великі масштаби залізничного будівництва. З 1870 по 1913 рр. довжина залізничних колій збільшилась у 8 разів, залізниці з’єднали всі райони країни, а це зі свого боку дало поштовх для металургійної та вугільної промисловості, транспортного машинобудування, сприяло більш високим темпам розвитку важкої промисловості, питома вага якої у випуску промислової продукції весь час збільшувалася. Так, з 1870 по 1913 рр. видобуток вугілля в країні зріс у 17 разів, а виплавка сталі — у 450 разів.
США активно впроваджували в економіку, особливо в промисловість, останні досягнення в галузі науки і техніки, що привело до розвитку нових галузей: нафтопереробної, автомобільної, гумової, електротехнічної, верстатобудівної; були піонерами запровадження масового поточного виробництва, стандартизації, різних методів інтенсифікації праці, зокрема конвеєрної системи. Промисловість США характеризувалася високим ступенем механізації та застосуванням електричної енергії. Але серед усіх галузей промисловості найбільшими темпами розвивалась автомо­більна промисловість, яка стимулювала розвиток багатьох нових галузей промисловості, відчутно впливала на життя американського населення.
Наприкінці ХІХ ст. в США дуже активно проходив процес монополізації. Монополії виникали у вигляді трестів і охоплювали, як правило, цілі галузі промисловості. Найбільшими з трестів були: «Стальний трест», «Стандарт Ойл», «Дженерал Електрик». Трести мали тісні зв’язки з банками, які, впливаючи на розвиток промисловості, тим самим прискорювали розвиток економіки. В 1912 р. в США вже було 450 трестів, вони займали панівне місце в економіці.
Отже, головним підсумком дії факторів, що позитивно впливали на економіку США, були дуже високі темпи її розвитку, унаслідок чого США швидко перетворюється на індустріально-аграрну країну, яка за обсягами промислової та сільськогосподарської продукції вже в кінці 80-х років ХІХ ст. випередила всі країни світу. Трести відігравали провідну роль в економіці. США перетворилися на країну трестів.
Таким чином, прогрес світової науки і техніки наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. активно вплинув на розвиток продуктивних сил у провідних країнах Західної Європи та США, сприяв завершенню їх індустріалізації, створив умови для утворення монополій. Панування монополій в економіці провідних індустріальних країн прискорило процес їх нерівномірного економічного розвитку. На нерівномірність економічного розвитку також впливали різні історичні й політичні особливості, які були притаманні окремим країнам.
Найбільш швидкими темпами в цей період розвивалася економіка відносно молодих країн — США та Німеччини — і, навпаки, відставали колишні лідери світового промислового виробництва — Англія та Франція. Нерівномірність розвитку провідних країн світу ще більш загострилася, коли в їх економіці панівне
місце зайняли монополії. На початку ХХ ст. загострилася боротьба між провідними державами світу за колонії, як за джерела сировини, ринки збуту товарів, сфери впливу та експорту капіталу.
Найбільшими виявилися протиріччя між Німеччиною та Англією. Вони проявлялися у прагненні Німеччини захопити англійські колонії, заволодіти ринками Європи шляхом експорту своїх більш дешевих товарів, збільшити експорт капіталів у ті країни, де Англія мала свій вплив, особливо на Схід, побудувати великий військовий флот.
Набули значного загострення і протиріччя між Німеччиною та Францією. Німеччина намагалася захопити французькі колонії, особливо в Африці, а Франція прагнула повернути собі Ельзас і Лотарингію та заволодіти Саарським вугільним басейном. Загострилася також боротьба між німецькими та французькими товаровиробниками на світових ринках.
Досить гострими були протиріччя між двома молодими державами — Німеччиною та США. Між ними почалася боротьба за джерела сировини та світові ринки збуту товарів. На початку ХХ ст. США у світовій торгівлі займали 17%, а Німеччина — 20,1%. Особливо інтереси США та Німеччини набрали великих суперечностей в Китаї, Латинській Америці та на Близькому Сході. Таке загострення відносин між державами було пов’язане з посиленням впливу Німеччини у світовому виробництві та експорті товарів та капіталу. Прагнення силою зброї здійснити перерозподіл світу приводить до утворення двох військово-політич­них союзів держав: Антанти (Англія, Франція, Росія) та Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина). В 1914 р. між цими двома союзами розпочалася Перша світова війна (1914—1918 рр.) за переділ уже поділеного світу, яка була наслідком нерівномірного економічного розвитку провідних індустріальних держав світу в кінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.