лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Економіка аграрних підприємств

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 12. ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ
АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

12.1. Економічна суть оборотного
капіталу та його склад

У процесі сільськогосподарського виробництва незамінну роль відіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що значно впливає на формування собівартості продукції. Оборотний капітал підприємств представлений такими активами, що призначені для виробничого споживання чи реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 міс. з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами. При цьому під операційним циклом розуміють проміжок часу з моменту прид­бання запасів для здійснення господарської діяльності до часу отримання коштів від реалізації виробленої за їх участю продукції. За своїм економічним змістом категорія оборотного капіталу може бути визначена як сукупність оборотних фондів і фондів обігу .
Оборотні фонди — це грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробничих запасів і незавершеного виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт. Оборотні фонди з економічного погляду є авансованою вартістю на стадії виробництва. За своєю функціональною роллю вони істотно різняться між собою в процесі виробництва. Відповідно до вказаної ознаки виділяють такі їх групи: виробничі запаси, незавершене виробництво і тварини на вирощуванні та відгодівлі. В активі балансу підприємств оборотні фонди відображаються в розділі II «Оборотні активи», підрозділі «Запаси». До складу цього підрозділу включена і готова продукція, хоч за своїм економічним змістом цей вид оборотних засобів слід було б розглядати як елемент фондів обігу.
Виробничі запаси — це предмети праці, які не вступили ще в стадію виробничого споживання, в аграрних підприємствах вони бувають сільськогосподарського і промислового походження. До виробничих запасів сільськогосподарського походження відносять корми, насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарську сировину для промислової переробки, дорослу птицю, кролів.
Виробничі запаси промислового походження представлені в аграрних підприємствах мінеральними добривами, отрутохімікатами, нафтопродуктами і твердим паливом, запасними частинами, малоцінними і швидкозношуваними предметами, що використовуються протягом не більше одного року, будівельними мате­ріалами для поточного ремонту тощо. Якщо в аграрних підприємствах є переробні промислові виробництва, то до виробничих запасів цього виду можуть входити тара, основні і допоміжні матеріали, пакувальні матеріали, напівфабрикати та ін.
Співвідношення між виробничими запасами промислового і сільськогосподарського походження в аграрних підприємствах різ­не і залежить від ступеня розвитку переробних виробництв та інших видів промислової діяльності, інтенсивності виробництва та його спеціалізації. За інших однакових обставин основна частка виробничих запасів представлена запасами сільськогосподарського походження і сягає 60 % і більше. Розмір виробничих запасів повинен забезпечити безупинність виробництва і залежить від обсягу виробництва продукції, норм і характеру виробничого споживання предметів праці.
Тварини на вирощуванні і відгодівлі — це оборотні активи, що представлені вартістю дорослих тварин на нагулі, молодняка на вирощуванні, вибракованих з основного стада дорослих тварин для реалізації, а також вартістю птиці, звірів, кролів. За своєю економічною природою ці засоби виробництва не є запасами в буквальному розумінні цього слова, а знаходяться на стадії виробництва. Тому правомірніше було б розглядати їх як елемент незавершеного виробництва.
Незавершене виробництво — це та частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, але готової продукції ще не одержано. Як бачимо, ці оборотні фонди знаходяться на стадії виробництва, їх величина залежить від масштабів виробництва і виробничого напрямку підприємства, рівня його спеціалізації на головній галузі.
В аграрних підприємствах незавершене виробництво поділяють на такі види: у рослинництві, тваринництві, у переробних ви­робництвах і в підсобних виробництвах. Незавершене виробництво в рослинництві представлене витратами на лущення стерні і підняття зябу, вартістю внесених восени добрив і витратами на їх доставку та внесення в ґрунт під урожай майбутнього року, вит­ратами на насіння і посів озимих, на снігозатримання тощо.
У тваринництві цей вид оборотних фондів представлений витратами по незакінченій інкубації яєць, вартістю перехідних запасів меду у вуликах; у переробних виробництвах — вартістю і витратами на переробку виробничо спожитої сировини, що знаходиться в процесі виробництва на всіх етапах виробничого циклу; у підсобних виробництвах — незакінченим ремонтом техніки, незакінченим випалюванням цегли і т. ін.
Другою важливою складовою оборотного капіталу є фонди обігу. Вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, а лише обслуговують його, будучи водночас результатом цього виробництва. До фондів обігу включають готову продукцію, товари, одержані векселі, дебіторську заборгованість за розрахунками та іншу поточну дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти в національній і іноземній валюті, інші оборотні активи.
Готова продукція— це така продукція, що призначена для реалізації заготівельним і переробним підприємствам, для продажу на біржах, кооперативних крамницях, сільських ринках, для продажу і видачі в рахунок оплати праці працівникам аграрних підприємств, для громадського харчування тощо. Якщо продукція не відповідає вимогам для її реалізації, то вона відображається у складі незавершеного виробництва.
По елементу фондів обігу «товари» відображається вартість то­варів, придбаних підприємством для наступного продажу, а по елементу «векселі одержані» — показується заборгованість покупців, різних замовників за відвантажену продукцію (виконані роботи чи надані послуги), яка забезпечена векселями.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — це кошти, які повинні надійти підприємству від інших суб’єктів ринку за продану їм продукцію, надані послуги і виконані роботи, як оплата за одержані векселі тощо.
В дебіторську заборгованість за розрахунками включають заборгованість з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів та з внутрішніх розрахунків. Зокрема, тут відображається заборгованість фінансових податкових органів, різні переплати за податками; суми авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів; суми нарахованих підприємству дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню; заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.
Відносно новою складовою фондів обігу для аграрних підприємств станом на 2002 р. є поточні фінансові інвестиції. Це — такі інвестиції, які здійснюються на строк не більше одного року і можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них відносять короткострокові комерційні ринкові цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати, інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом одного року.
Важливою складовою фондів обігу є грошові кошти та їх еквіваленти. Вони представлені грошовими коштами в касі, на поточних та інших рахунках в банках (ці кошти можуть бути вільно використані для поточних операцій), а також еквівалентами грошових коштів. Вони являють собою короткострокові фінансові інвестиції, які є високоліквідними, вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і для яких притаманний незначний ризик зміни вартості.
12.2. Структура оборотного капіталу й оцінка
запасів при їх виробничому споживанні

Як бачимо, склад оборотного капіталу аграрних підприємств досить різноманітний. Процентне співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу називають його структурою. По окремих підприємствах вона може істотно різнитися, що зумовлено їх виробничим напрямком і рівнем розвитку економіки. По аграрних підприємствах України структура оборотного капіталу на початок 2001 р. мала такий вигляд (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

СТРУКТУРА ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ
АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ НА ПОЧАТОК 2001 р.

Складові оборотного капіталу

Структура оборотного
капіталу

Структура оборотних фондів і фондів обігу, %

млн грн

 %

Оборотні фонди — всього

8798

68,6

100

виробничі запаси

3695

28,8

42,0

тварини на вирощуванні і відгодівлі

2727

21,3

31,0

незавершене виробництво

2376

18,5

27,0

Фонди обігу — всього

4020

31,4

100

готова продукція

920

7,2

22,9

товари

72,0

0,6

1,8

векселі одержані

99,6

0,8

2,5

Дебіторська заборгованість усіх видів

2508,7

19,6

62,4

Поточні фінансові інвестиції

31,7

0,2

0,8

Грошові кошти та їх еквіваленти

125

1,0

3,1

Інші оборотні активи

263

2,0

6,5

Оборотний капітал підприємства (всьо­го оборотних активів)

12818

100

х

Дані табл. 12.1 свідчать, що на початок 2001 р. більша частка оборотних засобів припадала на оборотні фонди. В їх складі найбільшу питому вагу займають виробничі запаси. Найвищим є цей показник у спеціалізованих господарствах по вирощуванню і відгодівлі великої рогатої худоби та у свиновідгодівельних підприємствах через високу концентрацію поголів’я і значні запаси кормів, необхідних для його утримання.
Частка фондів обігу (особливо грошових коштів) значно залежить від економічного стану аграрних підприємств, розміру інвес­тицій на розширення виробництва і загальної кон’юнктури ринку. В період економічної кризи підприємства потрапляють у скрутне фінансово-економічне становище, і як показує практика, питома вага грошових коштів (на рахунках банків, валютних рахунках) в них через це істотно знижується. Як видно з табл. 12.1, частка грошових коштів в оборотному капіталі становила лише 1 %. Одночасно переважаюча частка їх знаходилася в розрахунках (19,6 %), що є наслідком ще не до кінця подоланої у 2000 р. платіжної кризи і бартеризації обміну.
При вибутті виробничих запасів — виробничому їх споживанні в процесі створення нових споживних вартостей, при продажу, обміні тощо — їх вартісна оцінка може здійснюватися згід­но з П (Ф) БО 9 «Запаси», за одним з таких методів:

  • ідентифікованою собівартістю відповідного виду запасів. Використовується для оцінки тих запасів, по яких один вид їх не замінить іншого. Це ж стосується запасів, що використовуються для виконання спеціальних проектів і замовлень;
  • середньозваженою собівартістю. Оцінка за цим методом здійснюється окремо по кожному виду запасів за допомогою формули:


де СCj — середньозважена собівартість одиниці j-го виду запасів; Свпj — сумарна вартість залишку j-го виду запасів на початок звітного місяця; ВОj — вартість одержаних у звітному місяці запасів j-го виду; СКпj — сумарна кількість запасів j-го виду на початок звітного місяця; ОЗj — одержана у звітному місяці кількість запасів j-го виду;

  • методом ФІФО. Здійснюється таким чином, що запаси, які першими відпускаються у виробництво чи вибувають за іншим каналом, оцінюються за собівартістю перших за часом надход­ження екземплярів запасів відповідного виду;
  • методом ЛІФО. На відміну від методу ФІФО, який ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються (вибувають) у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, метод ЛІФО будується на протилежному припущенні, тобто вважається, що запаси, які першими відпускаються у виробництво, на продаж тощо, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів;
  • нормативними витратами. Для практичної реалізації даного методу використовуються норми витрат на одиницю продук­ції (робіт, послуг), що розроблені підприємством за нормального рівня використання запасів, інших виробничих ресурсів, виробничих потужностей і реального рівня цін;
  • цінами продажу. Застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, коли ціна продажу запасів встановлюється з урахуванням середньої торговельної націнки.

Важливо пам’ятати, що для всіх видів запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з розглянутих методів.
12.3. Забезпеченість аграрних підприємств
оборотним капіталом та його кругообіг

Оборотний капітал знаходиться у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу. Його запас на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприємства. Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки; умов матеріально-технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничо споживаються в процесі виробництва; виробничого нап­рямку підприємства і рівня розвитку головної галузі.
Забезпеченість підприємства оборотним капіталом визначається за такими показниками:

  • фондооснащеність виробництва, що визначається діленням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільськогосподарських угідь підприємства;
  • ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, що розраховується як частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний норматив цих засобів;
  • вартісне співвідношення між оборотними й основними фонда­ми, яке визначається діленням середньорічної вартості оборотних фондів на середньорічну вартість основних виробничих фондів.

Цінність наведених вартісних показників для аналізу стану еко­номіки підприємства й оцінки рівня забезпеченості його ресурсами повною мірою виявляється лише в умовах відносно стабільних цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що можливе за відсутності інфляції або помірних темпів її (до 5 % на рік). За високих темпів інфляції забезпеченість підприємств, насамперед, обо­ротними фондами доцільно визначати й оцінювати за натуральними показниками в розрізі найважливіших складових цього ресурсу — поголів’я тварин, кормів, насіння, пального і мастил тощо.
Потреба в оборотному капіталі, необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу знаходження авансованих коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності:
 ,
де ГК — грошові кошти; ВЗ — виробничі запаси; НВ — незавер­шене виробництво; ГП — готова продукція; КР — кошти в розрахунках.
Особливістю руху авансованих оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізується, а спрямовується на відновлення і поповнення виробничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробництва (наприклад, корми, насіння). Тобто, утворюється мале коло кругообігу за схемою
ВЗ -» НВ -» ГП -» ВЗ, існування якого вимагає специфічного підходу до визначення показників обороту оборотного капіталу.
Час повного кругообігу авансованих елементів оборотного капіталу залежить від часу їх знаходження на кожній стадії. Тому стає очевидним, що загальна швидкість руху авансованих засобів є прямо пропорційною швидкості їх руху на окремих стадіях. Іншими словами, чим менше часу ці засоби знаходяться на кожній із стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для повного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і, як наслідок, погіршуються умови відтворення, що негативно позначається на кінцевих результатах виробництва.
На швидкість кругообігу оборотного капіталу впливає низка факторів. На виробничій стадії головним фактором є технологія виробництва. Важливу роль тут відіграє й організаційний фактор, наприклад, строки збирання культури і підготовки продукції до реалізації. На стадії обігу вирішальну роль відіграють організаційні фактори, пов’язані з реалізацією продукції і системою розрахунків. Платіжна криза, яка набула особливо великого розмаху в Україні в 1994 р., значно сповільнила рух коштів на розрахунковій стадії. Через це аграрні підприємства не одержували належ­них їм коштів за реалізовану продукцію, що позбавляло їх можливості своєчасно придбати необхідні ресурси (добрива, пальне і мастила, отрутохімікати тощо) для ефективного ведення виробництва. Безумовно, це негативно позначилося на результатах їх господарювання.
Особливістю кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах є те, що він авансується на тривалий час, нерідко на рік і більше. Це, насамперед, зумовлено технологією виробництва сільськогосподарської продукції, специфіка якої і визначає найбільше закріплення оборотних засобів на стадії виробництва. Але оскільки нова вартість створюється саме на цій стадії, то такий порядок є необхідним для забезпечення ефективної роботи аграрних підприємств у цілому. Через сезонність виробництва в аграрних підприємствах має місце нерівномірність вкладень оборотних засобів у виробничий процес, поступове, згідно з вимогами технологій, зростання цих вкладень аж до стадії реалізації продукції включно. Наприклад, за даними М. Я. Дем’я­ненка, на виробництві цукрових буряків витрати минулого року становлять 18,5 %, на підготовку ґрунту і посівів — 10,6, на догляд за посівами — 14,9 і на збирання — 56 %. Зрозуміло, що та частина засобів, яка вкладається на початку виробничого процесу (у наведеному прикладі це — витрати минулого року), перебуватиме в кругообігу найбільше часу, а та, що вкладена в кінці, — найменше.
Дана обставина дає змогу зробити висновок: чим більше оборотних засобів вкладається у виробництво на початку виробничого процесу, тим більше підприємство повинно їх авансувати для забезпечення нормального кругообігу, і навпаки. Оскільки через технологічні особливості і сезонність існує часовий розрив у вкладеннях коштів, то тривалість (період) виробництва продук­ції не збігається з часом перебування авансованих елементів оборотного капіталу на цій стадії. Такий час є меншим за тривалість процесу виробництва, а тому виникає необхідність у визначенні середньозваженої закріплюваності коштів на цій стадії (Сз) за формулою:

де  — виділений у технологічному процесі і-й виробничий цикл (витрати минулого року, підготовка ґрунту і посів тощо);
 — час закріплюваності оборотних засобів, які виробничо спожиті в і-му виробничому циклі, міс.
Наприклад, на виробництві озимої пшениці витрати минулого року становлять 33,2 %, а тривалість їх закріплюваності дорівнює тривалості періоду виробництва — 11 міс., витрати на дог­ляд за посівами складають 16,8 % з тривалістю закріплення 4,5 міс., витрати на збирання і доробку продукції — 50 % з часом їх закріплюваності — 0,9 міс. Підставивши ці дані в наведену формулу, матимемо, що середньозважена закріплюваність оборотних засобів на виробничій стадії кругообігу дорівнює 4,86 міс.
За інших однакових умов підприємству вигідніше розвивати ту галузь, яка має меншу середньозважену закріплюваність елементів оборотного капіталу, оскільки тоді вимагається менше авансованих вкладень для забезпечення безупинності виробництва й одержання заданих кінцевих результатів. Зрозуміло також, що одержаний показник значною мірою залежить від тривалості технологічного циклу (періоду) виробництва. Наприклад, за середнього рівня господарювання період вирощування і відгодівлі молод­няка великої рогатої худоби становить майже 1,5 року (18 міс.). Якщо через певні несприятливі обставини середньодобові прирости живої маси будуть низькі, то період виробництва стане значно тривалішим, наближаючись до двох і більше років. У результаті значно зростатиме середньозважена закріплюваність оборот­них засобів, істотно знижуватиметься ефективність виробництва.


У вітчизняній науці і практиці, замість поняття «оборотний капітал», використовувалося поняття «оборотні засоби». За своїм економічним змістом вони ідентичні.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.