лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Економіка аграрних підприємств

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

11.3. Тракторний парк і ефективність
його використання

Значення тракторного парку в господарській діяльності аграр­них підприємств важко переоцінити, адже за допомогою тракторів виконуються майже всі мобільні сільськогосподарські роботи, пов’язані з вирощуванням сільськогосподарських культур (оранка, посів, догляд за посівами, значною мірою збирання). Крім того, тракторний парк широко використовується на транспортних роботах і для обслуговування тваринництва.
В останні роки (до початку 2002 р.) підприємства тракторного і сільськогосподарського машинобудування України модернізували існуючу та освоїли нову номенклатуру сільськогосподарських машин і обладнання для рослинництва, тваринництва і галузей переробної промисловості. В результаті рівень забезпече­ності технологічних процесів в АПК вітчизняною технікою зріс до 78 % проти 27 % у 1992 р. Освоєно, зокрема, виробництво нових тракторів з потужністю двигунів 25,35, 50, 60,80 та 170 кінських сил, а також нового покоління ґрунтообробної техніки, яка не поступається зарубіжним аналогам: п’ятикорпусних уні­версальних плугів ПУН — 5—40, обертових чотирикорпусних ПО-4-40, начіпних і напівначіпних восьмикорпусних, ґрунтообробних комбінованих агрегатів. Освоєно також виробництво нових зернових сівалок СЗ-5,4, «Містраль — 600» та ін.
Нові вітчизняні трактори, як наприклад, ХТЗ-170, за техніко-економічними показниками використання також не поступаються зарубіжним аналогам і користуються попитом не лише в Україні, але й за її межами. Високі техніко-експлуатаційні характеристики мають також трактори ХТЗ-17 021, ХТЗ-16 231, ХТЗ-16 132, ПМЗ-6 та ін. Вітчизняні гусеничні трактори стали випускатися з гумоармованими гусеницями, які значно зменшують тиск на ґрунт, а отже, набагато менше руйнують структуру ґрунту. Значно вищою стала економічність роботи двигунів вітчизняних трак­торів, яка нерідко досягає рівня економічності закордонних тракторів — 150 г палива на 1 к.с. потужності за годину роботи.
У 2000 р. у сільському господарстві України працювало 319 тис. фізичних тракторів проти 503 тис. у 1990 р. В найближчі роки пот­рібно істотно збільшити тракторний парк аграрних підприємств.
Ступінь забезпечення аграрних підприємств тракторним парком визначається діленням фактичної наявності тракторів на їх нормативну потребу. Остання розраховується різними методами. Найбільш ефективними є метод визначення потреби за піковими періодами збігу сільськогосподарських робіт і метод оптимізації складу машинно-тракторного парку за допомогою ЕММ і ЕОМ. При використанні першого методу як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсально-просапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й інші роботи, що мають бути виконані даними групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому — обслуговування тваринницьких ферм, транспортні роботи тощо.
Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів можна визначити за формулою:

де  — потреба в певній групі тракторів;  — обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календар­ному піковому періоді;  — кількість днів у календарному піковому періоді;  — коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами;  — коефіцієнт змінності;  — коефіцієнт виконання змінних норм виробітку;  — коефіцієнт технічної готовності, який залежить від тривалості календарного (робочого) періоду. Якщо, останній триває, наприклад, до 15 днів, то Кт дорівнює 0,95—0,98, а до 30 днів — 0,9—0,95.
Для визначення рівня ефективності використання тракторного парку, встановлення міжремонтних строків, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторно-рільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовно-еталонний трактор і умовно-ета­лонний гектар. Фізичні трактори переводяться в умовно-еталон­ні за коефіцієнтами, що визначені, виходячи з нормативного виробітку за зміну. За одиницю беруть трактори класу 3 т (ДТ-75, Т-74, Т-75) з нормативним виробітком 7 га. Тоді, скажімо, трактор Т-150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення 11,6 : 7 = 1,65, Т-100М — відповідно 10,2 і 1,34, МТЗ-52Л — 4,1 і 0,58, Т-16 — 1,4 і 0,2 і т. д.
Умовно-еталонні гектари визначають множенням кількості виконаних нормозмін трактором відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Останній розраховують по кожній марці тракторів множенням коефіцієнта для переведення цієї марки трактора в умовно-еталонний на тривалість зміни в годинах. Якщо, наприклад, тривалість зміни становить 7 год, а робота виконується трактором Т-100, то його змінний еталонний виробіток дорівнюватиме 9,38. За умови, що протягом року цим трактором виконано 215 нормозмін, його річний виробіток становитиме 2017 умовно-еталонних гектарів. При цьому кількість нормозмін визначають діленням фактично виконаного обсягу робіт за робочу зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактором виконується почасова робота, кількість нормозмін визначають діленням відпрацьованого часу на 7 год.
Ступінь раціональності (ефективності) використання трактор­ного парку підприємства визначається за такими трьома групами показників.
1. Показники інтенсивності використання тракторного парку:

  • коефіцієнт використання тракторного парку, визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві;
  • відпрацювання одним трактором машино-днів, розраховується діленням усього обсягу відпрацьованих тракторним парком машино-днів на середньорічну кількість тракторів;
  • відпрацювання одним трактором машино-змін, обчислюється діленням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість тракторів;
  • відпрацювання одним трактором нормозмін, визначається аналогічно, лише в чисельнику беруться виконані тракторним парком нормозміни;
  • коефіцієнт змінності, розраховується як відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів.

2. Показники продуктивності використання тракторного парку:

  • річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трак­тором, визначається діленням загального обсягу виконаних трак­торним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовно-еталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів;
  • змінний виробіток одним трактором, обчислюється діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт на кількість відпрацьованих ним машино-змін;
  • денний виробіток одним трактором, визначається аналогічно попередньому показнику, лише в знаменнику беруться відпрацьовані машино-дні;
  • коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробіт­ку, розраховується діленням виконаних нормо-змін на відпрацьовані машино-зміни.

3. Показники економічності використання тракторного парку:

  • собівартість одного умовно-еталонного гектара, визначається діленням усіх витрат на експлуатацію тракторів, сільськогосподарських машин і знарядь на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах, виконаних тракторним парком;
  • витрати палива на один умовно-еталонний гектар.

Для визначення економічної ефективності використання всього машинно-тракторного парку, включаючи не лише силові (трак­тори), а й робочі машини, розраховують показник виходу валової продукції рослинництва на гривню вартості цих машин. З підвищенням даного показника створюються необхідні економічні передумови для швидкої окупності витрат на придбання техніки та її заміни на більш продуктивну.
Показники інтенсивності характеризують напруженість використання тракторного парку протягом року і є вихідними у формуванні показників його продуктивності, а тому розглядаються як істотні фактори зниження витрат на одиницю тракторних робіт. Чим більше відпрацьовано кожним трактором машино-днів і виконано нормо-змін, чим вищий коефіцієнт змінності, тим більшим буде за інших однакових умов його річний виробіток в умовних еталонних гектарах, і навпаки.
Залежність продуктивності тракторів за показником річного виробітку від інтенсивності їх використання можна зобразити у вигляді виразу:

де  — річний виробіток тракторів;  — кількість відпрацьованих одним трактором машино-днів;  — коефіцієнт змінності;  — виробіток умовно-еталонних гектарів за одну машино-зміну.
За допомогою цієї формули можна визначити вплив кожного множника (фактора) на зміну річного виробітку у звітному році порівняно з базовим і завдяки цьому розкрити причини підвищення (зниження) продуктивності тракторного парку.
Існує багато напрямів поліпшення використання тракторного парку. Одні з них не залежать від аграрних підприємств, оскільки пов’язані з конструктивними параметрами силових і робочих машин. Йдеться про необхідність створення нових і вдосконалення існуючих моделей і модифікацій тракторів зі строком служ­би дизельних двигунів і трансмісій до 5—6 тис. мотогодин без капітального ремонту, які мали б вищу питому енергомісткість, кращу маневреність, вищі робочу і транспортну швидкість і, що особливо важливо в умовах високої вартості пального, менше витрачали б палива на одиницю виконуваних робіт.
Серед напрямів поліпшення використання тракторного парку, які залежать від аграрних підприємств, важливе місце займають установлення його раціональної структури, забезпечення тракторів необхідним шлейфом робочих машин і знарядь, раціональне комплектування тракторних агрегатів, підвищення кваліфікації механізаторів та вдосконалення їх матеріального стимулювання за кращі результати роботи, поліпшення технічного обслуговування і проведення своєчасних та якісних ремонтів, удосконалення організації виробничих процесів.
На кожному підприємстві необхідно підвищувати змінну продуктивність тракторних агрегатів за рахунок таких факторів, як повне використання конструктивної ширини захвату агрегату, раціональне формування середньозмінної швидкості його руху і робочого часу зміни. Відомо, наприклад, що при недовикористанні конструктивної ширини агрегату на 1 % (робота без ходо-покажчика) його продуктивність знижується на 2,5 %. Середньозмінна швидкість руху агрегату часто буває низькою через неправильне регулювання робочих органів машин, невміння трактористів маневрувати швидкостями. Дослідами наукових організацій установлено, що перейти із швидкості, скажімо, 4 км на швидкість 6 км доцільно лише за довжини шляху не мен­ше 24—35 м.
Для зниження собівартості умовного еталонного гектара, а значить, і сільськогосподарської продукції важливо не лише підвищувати продуктивність тракторних агрегатів, а й економно витрачати паливно-мастильні матеріали, які через багаторазове подорожчання стали однією з основних статей витрат у структурі всіх витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку. Надзвичайно серйозною проблемою, яка вимагає регулювання на макрорівні, є достатнє забезпечення аграрних підприємств дизельним паливом, бензином і мастилами.
І, насамкінець, зазначимо, що для забезпечення ефективного використання машинно-тракторного парку потрібно, щоб техніка мала гарантоване сервісне забезпечення на весь термін її експлуатації. З цією метою виробники техніки мають створити мережу сервісних пунктів, укомплектованих кваліфікованими кадрами ремонтників.
11.4. Ефективність використання
комбайнового парку

Забезпечення підприємства комбайнами і досягнутий рівень їх використання істотно впливають на валовий збір сільськогосподарських культур, оскільки запізнення із збиранням призводить до значних втрат вирощеного врожаю. Відомо, наприклад, що втрати зерна досягають 25—30 % при запізненні збирання зер­нових колосових на 10—12 днів. Затягування строків збирання цукрових буряків може призвести до повної втрати врожаю внаслідок настання морозів, які унеможливлюють проведення збиральних робіт. Тому підприємствам економічно вигідно мати таку кількість комбайнів, які забезпечать збирання культур в опти­мальні строки.
Фактичне забезпечення аграрних підприємств комбайнами характеризується показником їх кількості по видах у розрахунку на 1000 га збиральної площі або оберненим співвідношенням — величиною збиральної площі певної культури до наявної кількості комбайнів відповідного виду. У 2000 р. в сільськогосподарських товаровиробників працювало 65 тис. зернових комбайнів, або на 39,3% менше порівняно з 1990 р. На 1 зерновий комбайн припадало 209,9 га посіву зернових, що значно більше, ніж у минулі роки (наприклад, у 1994 р. — 135 га).
Проте оцінку даному показнику потрібно здійснювати з урахування продуктивності комбайнів, яка постійно зростає в їх нових модифікаціях. Скажімо, сучасні вітчизняні і зарубіжні зернові комбайни значно продуктивніші порівняно зі старими марками цих машин «Нива», «Колос», «Дон-1500». Тому закономірно склалася тенденція до збільшення збиральної площі в розрахунку на комбайн. Враховує цей фактор показник ступеня забезпечення аграрних підприємств комбайнами. Він визначається відношенням їх фактичної наявності до нормативної потреби Пк. Останню розраховують за формулою:

де  — збиральна площа культури, га;  — тривалість збиран­ня культури, за якої не допускаються втрати врожаю, днів;  — змінна норма виробітку, га.
На великих аграрних підприємствах більшість культур збирають за потоковою технологією, завдяки якій скорочуються строки збиральних робіт, отже, зменшуються втрати врожаю, досягається економія коштів за рахунок вилучення допоміжних операцій. При цьому, як свідчить практика і наукові дослідження ряду економістів та технологів, найбільший ефект потокових технологій досягається при груповому використанні машин і оптимальному забезпеченні комбайнів транспортними засобами. Так, щоб визначити потребу в автомобілях (Па) для обслуговування комбайнів з бункером при збиранні культур за потоковою технологією, можна скористатися формулою :

де  — кількість комбайнів;  — продуктивність комбайна за годину змінного часу, га/год.;  — урожайність, т/га;  — вантажопідйомність бункера, т;  — кількість бункерів продукту, що вміщується в кузов автомобіля;  — середня відстань перевезень, км;  — середня технічна швидкість руху автомобілів, км/год.;  — тривалість розвантаження автомобілів з урахуванням часу на допоміжні операції, год.;  — час, що витрачається на вивантаження бункера комбайна в автомобіль, год.
Потребу автомобілів для комбайнів без бункера  можна визначити з виразу:

де  — середня вантажопідйомність автомобіля, т;  — коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобіля.
Викладена методика визначення потреби автомобілів для обслуговування комбайнів передбачає, що всі складові технологічного процесу є стабільними, тобто витримується швидкість руху автомобілів, відсутні їх поломки і поломки комбайнів та забивання робочих органів, забезпечується рівномірна швидкість руху комбайна тощо. Ці випадкові фактори завжди присутні, але їх негативний вплив може бути пом’якшений ефективною організацією праці, високою кваліфікацією механізаторів та інших учас­ників виробничого процесу.
Ефективність роботи комбайнів визначають за показниками інтенсивності, продуктивності та економічності. До показників інтенсивності відносять такі, як кількість відпрацьованих одним комбайном машино-днів і окремо машино-змін за сезон. Їх розраховують діленням відпрацьованих певним видом комбайнів машино-днів (машино-змін) на середньосезонну кількість комбайнів (як тих, що працювали, так і тих, що не працювали).
Продуктивність комбайнів визначають за такими показниками, як кількість зібраних гектарів одним комбайном за сезон, за машино-день і за машино-зміну. Перший з названих показників розраховують діленням зібраної площі певним типом комбайнів на їх середньосезонну кількість, два інших показники — аналогіч­но з тією лише особливістю, що в знаменнику беруть відпрацьовані машино-дні (машино-зміни).
Для зернозбиральних комбайнів визначають і такі важливі показники продуктивності, як обсяг намолоченого зерна одним ком­байном за сезон, один машино-день, за одну машино-зміну. При розрахунках цих показників у чисельнику оперують оприбуткованим зерном у бункерній вазі.
Про економічність роботи комбайнів судять за показниками собівартості гектара зібраної площі і витрат пального на цю площу. Зокрема, собівартість гектара зібраної площі визначають діленням суми всіх витрат на експлуатацію комбайнів певного виду (оплата праці працівників збирального комплексу з нарахуван­нями, амортизація, пальне і мастила, ремонт, транспортні витрати) на збиральну площу.
При аналізі роботи комбайнового парку за розглянутими показниками слід пам’ятати, що показник кількості відпрацьованих одним комбайном машино-днів до певного ступеня характеризує тривалість збирання відповідної культури в господарстві. Тому оцінку роботи комбайнів відповідного типу за даним показником доцільно здійснювати з позиції встановлених строків збирання даної культури і з урахуванням показників продуктивності. Враховуючи це, для узагальненої оцінки рівня використання комбайнового парку можна скористатися інтегральним показником (Іп), що розраховується з виразу:

де Фс — фактичний строк збирання культури, дні; Фзп — фактич­но зібрана площа комбайном за світловий день, га; Нв — норма виробітку за годину, га; m — нормативна тривалість роботи комбайна протягом світлового дня.
Станом на 2002 р. багато підприємств мають недостатній рівень забезпеченості тими чи іншими видами комбайнів. Особливо гостро за роки незалежності постала проблема забезпечення зерновими та силосозбиральними комбайнами, які раніше Україна не виробляла. Проте є всі підстави вважати, що вітчизняна промисловість спроможна повністю забезпечити потреби аграрних підприємств, які є досить великими. Лише щорічна потреба в зернозбиральних комбайнах становить 11—13 тис. одиниць. Уже освоєно виробництво зернозбиральних комбайнів «Славутич», «Лан», кормозбиральних комбайнів «Марал», «Поділля-125». На заводі ім. Малише­ва (м. Харків) створено дослідний зразок зернозбирального комбайна «Зубр» на базі польського комбайна «Bizon», який має порів­няно з останнім більш досконалу схему обмолоту і на 70 % комплектується вітчизняними вузлами та деталями. Завершено створен­ня нового бункерного бурякозбирального комбайна «Збруч».
Важливо, що вітчизняні зернозбиральні комбайни значно (в 2-3 рази) дешевші від зарубіжних марок «Джон Дір» (Sohn Deer), Кейс (CASE 2166) та інших аналогів, причому за своїми техніко-експлуатаційними характеристиками українські комбайни ні в чому не поступаються іноземним, а за деякими параметрами навіть перевищують останніх. Комбайни «Славутич» і «Лан» за одну годину основного робочого часу збирають (намолочують) по 12—13 т зерна, мають робочу швидкість до 10 км за годину, питомі витрати палива на тонну намолоченого зерна становлять 1,3—1,6 л залежно від урожайності зернових, втрати зерна при збиранні — не більше 1,5 %. Скажімо, норма виробітку комбайна «Лан» за робочу зміну (7 год.) за урожайності до 38 ц/га зерна становить 23,2 га, за урожайності 38—41 ц/га — 18,8 га, 41—45 — 17,4, 45—49 — 16,2, 49—53 — 15 і за урожайності 70—75 ц/га — 10,7 га. Намолот зерна за зміну досягає 75—79 т. Максимальний намолот зерна комбайном «Славутич» досяг 144 т за зміну, причому вітчизняні зернозбиральні комбайни є універсальними і можуть збирати кукурудзу, соняшник, кормові культури. За їх експлуатації зникає проблема забезпечення запасними частинами, а це здешевлює сервісне обслуговування, а отже, і собівартість збиральних робіт.
Важливо зазначити, що для визначення переваг тієї чи іншої моделі комбайна потрібно орієнтуватися не лише на його ціну придбання й окремі техніко-економічні характеристики, а й на вартість намолоту тонни врожаю. Адже в цьому показнику знаходять відображення ціна комбайна, експлуатаційні витрати, вар­тість запасних частин і надійність тощо. За повідомленням Л. По­горілого, вартість намолоту тонни зерна комбайнами КЗС-9-1 «Славутич» і КЗС — 1580 «Лан» становить 7 дол., тоді як John Deer — 9500 — 17, Claas Dominator — 15,5, Massey Fearqusson MF -40 (Канада) — 16 дол. за тонну.
Зважаючи на високу продуктивність вітчизняних та зарубіжних комбайнів, багатьом аграрним підприємствам з відносно невеликою земельною площею економічно невигідно придбавати той чи інший вид комбайнів (за світловий день один комбайн може зібрати зернових до 40 га). В зв’язку з цим особливого значення набуває міжгосподарське використання комбайнів, які є одноосібною чи спільною власністю. Важливу роль в організації збиральних робіт відіграють МТС, особливо державні, які комплектуються переважно вітчизняною технікою і їх виробничі послуги є значно дешевшими порівняно з послугами приватних МТС. Важливо забезпечити гарантоване технічне обслуговування вітчизняних комбайнів. Так, ВАТ «Херсонські комбайни» вже створена і вдосконалюється служба гарантованого сервісного обслуговування ком­байнів «Славутич», яка включає потужний склад запасних частин, систему взаємодії з підрозділами заводів — виробників агрегатів та комплектуючих, а також загін регіональних сервісних бригад (у 2001 р. їх уже функціонувало 20). Їх основна функція — забезпечувати оперативне гарантоване обслуговування комбайнів у збиральний сезон, а також здійснення експертизи стану техніки після збиральної компанії. Та, на жаль, на початку 2002 р. ще не було налагоджено післягарантійного сервісного обслуговування цих комбайнів. Це ж стосується й інших видів техніки. Розв’язати дану проблему, хоч і частково, можна, скориставшись світовим досвідом реалізації сільськогосподарської техніки по лізингу. Вартість об’єкта лізингу збільшиться на 3-5 відсотків з метою забезпечення техніки запасними частинами. Функції такого забезпечення бере на себе лізингодавець. Для постгарантійного обслуговування іншої техніки доцільно створити регіональні багатопрофільні центри технічного обслуговування, які дешевші за фірмові.


 Фінн Е. А., Варшавський М. Л., Черватюк І. Є. Комплектування машинно-тракторного парку колгоспів і радгоспів. — К.: Урожай, 1989. — С. 87.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.