лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

2.2. ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇНИ
В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Вивчаючи це питання, студенти повинні знати основні принципи соціальної політики в умовах трансформації економіки у ринкову.
Перший принцип. Держава створює умови, за яких кожен працездатний громадянин самозабезпечується при солідарній підтримці суспільства. Держава повинна гарантувати людям таку життєдіяльність, за якої їх добробут має залежати тільки від їхньої праці, розумових здібностей, свідомого ставлення до своєї свободи і своєї відповідальності.
Соціальна ринкова економіка ставить за мету узгодити оптимальну економічну ефективність у виробництві товарів і послуг із соціальними гарантіями населенню і соціальною справедливістю в країні.
В основу ринкової економіки покладені:

  • приватна власність на засоби виробництва;
  • правові гарантії для підприємців, людей найманої праці, споживачів товарів і послуг;
  • ефективна система управління;
  • результативне застосування економічних стимулів;
  • наявність контролюючих органів.

Другий принцип. Держава і суспільство допомагають хворим і непрацездатним на рівні, що відповідає економічним здобуттям і досягненням країни. Соціальна допомога має бути тимчасовою і розглядатись як побічний засіб, бо її організація обтяжлива для держави: вона вимагає створення розподільчого апарату, формування статистичної бази, законодавчих актів на підтримку допомоги. Держава може надавати цільову допомогу громадянам, які мають низькі доходи, щоб ці люди мали змогу формувати собі певне майно та нагромаджувати деякі доходи. Допомагати держава може виплатами премій за певними формами заохочення.
Третій принцип. Переважним напрямом соціальної підтримки і захисту населення має бути соціальне страхування. Кожний член суспільства повинен страхуватися і платити страхові внески, що є умовою наступного отримання благ, які надасть йому суспільство в скрутних ситуаціях. Принцип страхування має бути таким: роботодавці та наймані працівники виплачують із заробіт­ної плати внески в рівних частках до певного рівня. Розмір внеску має щорічно переглядатися залежно від змін у середній зарплаті, з якої і обчислюється страховий внесок. У випадках тимчасової непрацездатності громадяни країни повинні мати право на рівне за якістю медичне обслуговування незалежно від різниці у внесках по страхуванню. Держава повинна вдосконалювати пенсійне страхування, яке забезпечувало б престарілим людям, що відійшли від активної трудової діяльності, їхню частку в сукупному продукті. Згідно з державною соціальною політикою молоде працездатне населення повинно фінансувати пенсійне забезпечення тих, хто завершив свою трудову діяльність. За цією умовою між поколіннями громадян має діяти як соціальний, так і страховий принцип: той, хто платить більші внески або довше працював за інших, повинен одержувати вищу пенсію, хоч і не в повному обсязі своїх додаткових страхових внесків.
Четвертий принцип. Державні структури мають спрямовувати свої зусилля на подолання безробіття. Цю важливу проблему передусім мають розв’язувати підприємства і профспілки згідно з тарифними угодами. Ринок праці, хоч і діє за правилом рівноваги і пропозиції, все ж відрізняється від інших ринків своїми особливостями.
Усунути безробіття в короткі строки неможливо, але можна і не­об­хідно здійснювати заходи середньо- і довгострокового характеру.
По-перше, держава повинна створювати і здійснювати програми, призначені спонукати підприємства до інвестування виробництва, його розширення і створення нових робочих місць.
По-друге, держава має застосовувати важелі впливу на підвищення конкурентоспроможності підприємств. Це досягається за умови повного використання дорогоцінного виробничого устаткування шляхом застосування гнучкого графіку роботи, скорочення невиправдано високих витрат.
По-третє, в країні мають здійснюватись заходи по підвищенню кваліфікації працюючих, тому що багато людей втрачають роботу через недостатню кваліфікацію.
П’ятий принцип. Держава повинна створювати можливості для громадян країни щодо їхнього залучення до участі в сус-
пільному житті, зокрема у створенні різних рухів, у форму­ванні страхових фондів, у започаткуванні діяльності кредитних спілок тощо.
Система господарювання і життєдіяльності має відповідати ідеалам цієї свободи. Вона має закріплюватись гарантіями про:

  • недоторканність людської гідності;
  • вільний розвиток кожного члена суспільства;
  • свободу пересування, друку і слова;
  • вільний вибір професії і місця роботи;
  • ефективне використання засобів виробництва його влас­ни­ками.

2.3. ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ТА НАПРЯМИ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ

Розглядаючи це питання, студенти повинні знати, що Україна має бути самостійною, демократичною державою, творення якої поєднує соціальну, національну і політичну ідеї навколо її гро-
мадянина.
Модель соціального устрою в Україні повинна забезпечити: свободу, справедливість, братерство та творчу солідарність людей. У країні мають бути:

  • економічна, політична й ідеологічна багатогранність;
  • пріоритет прав і свобод людини;
  • рівноправність усіх форм власності і господарювання;
  • соціально орієнтована ринкова економіка;
  • парламентсько-президентська модель державного правління з широкими повноваженнями регіонів, де управління місцевими справами реалізовуватиметься населенням і органами, що ним обираються.

У такому суспільстві мають поєднуватися:

  • приватна та інші форми власності;
  • пріоритет національних інтересів;
  • приватна та патріотична ініціативи;
  • можливості забезпечення достатку для всіх людей;
  • щедрість народу України;
  • справедливе і братнє господарювання.

Слід знати, що основними завданнями соціальної політики в умовах сьогодення є:
— забезпечення стабілізації рівня життя населення;
— сприяння розвитку України як суверенної демократичної, соціальної, правової держави;
— забезпечення конституційних прав і гарантій населенню;
— органічне поєднання політики фінансової стабілізації та еко­номічного зростання з соціальною політикою;
— визначення та здійснення заходів національної безпеки дер­жави у соціальній сфері;
— орієнтація соціальної політики на економічно активне населення, збереження і відтворення трудового потенціалу, утворення необхідної мотивації продуктивної праці, запобігання масовому безробіттю, проведення політики заохочення ефективного платоспроможного попиту населення;
— підвищення якості правових норм, забезпечення збалансованості законодавчих норм та реальних можливостей їх виконання;
— розробка державної стратегії формування середнього класу, механізму дотримання пропорції співвідношення між рівнями доходів різних верств населення;
— здійснення реформ у найважливіших напрямах соціальної політики: трудових відносин та оплати праці, рівня життя, зайнятості та соціального захисту населення, освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку і туризму;
— збалансованість соціальних витрат держави;
— поетапне забезпечення соціальної спрямованості економіки в національних та регіональних економічних програмах;
— наближення національного законодавства до міжнародних стандартів відповідно до Європейської соціальної хартії, рішень ООН, конвенцій МОП, інших міжнародних норм;
— координація діяльності органів виконавчої влади щодо здійс­нення державних та регіональних програм.
Студенти повинні мати на увазі, що основні напрями соціальної політики в Україні це такі:

  • підвищення добробуту за рахунок особистого трудового вкладу, підприємництва та ділової активності;
  • надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, фахової перепідготовки осіб, які втратили ро­боту;
  • проведення глибокої пенсійної реформи, що буде забезпечувати справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи;
  • створення адресної допомоги в грошовій та натуральній
    формах;
  • сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню;
  • запобігання комерціалізації, забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки і культури;
  • широка підтримка сім’ї, материнства та дитинства;
  • проведення активної екологічної політики.

2.4. ПИТАННЯ ДЛЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
1. Сутність побудови нової соціальної політики.
2. Основні цілі державної соціальної політики.
3. Основні завдання соціальної політики України на сучасному етапі розвитку.
4. Основні напрями соціальної політики та способи їх реалізації.
2.5. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Моделі соціальної політики: американська — найбільш лібералізований варіант, який ґрунтується на принципі відокремлення соціаль­ного захисту від вільного ринку й обмеження захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних ви­плат;
німецька — характеризується перерозподілом через державний
бюджет високих обсягів ВВП (близько 50 %), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців;
шведська (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) — найбільш соціалізована модель, яка передбачає розподіл надзвичайно високої частки ВВП через бюджет (понад 50 %) і акумулювання в руках держави значних фінансових ресурсів;
японська — проведення політики вирівнювання доходів, особ­ливої політики використання робочої сили (система довічного найму з певними модифікаціями), домінування психології колективізму, солідарності у доходах, досягнення консенсусу між різними суб’єк­тами у розв’язанні соціально-економічних проблем, виділення проб­леми підвищення рівня життя населення як одного з національних пріоритетів;
англосаксонська (Великобританія, Ірландія, Канада) — проміж-
на між лібералізованою американською і соціально орієнтованими швед­ською та німецькою моделями. Характерними для неї є активніше, ніж у першій моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40 %); приблизно однаковий розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором, пасивна державна політика на
ринку праці.
Соціальна політика — діяльність держави, спрямована на ство­­рення та регулювання соціально-економічних умов життя суспіль­ства: підтримка відносин між соціальними групами і всередині їх, забезпечення умов для підвищення добробуту членів суспільства, створення соціальних гарантій, формування ефектив­них економічних сти­мулів для участі у виробництві, соціальний захист населення.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.