лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

ТЕМА 12. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН КРАЇНИ
ТА ЙОГО ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
12.1. Основні джерела антропогенного забруднення навколиш­нього середовища та необхідність його захисту
12.2. Органи державного управління охорони довкілля
12.3. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування і охорони навколишнього середовища в Україні
12.1. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА АНТРОПОГЕННОГО
ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ЗАХИСТУ

Студенти мають знати, що основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних, хімічні, нафтопереробні заводи, цементні, целюлозно-паперові підприємства, екстенсивне перехімізоване сільськогосподарське виробництво, військова промисловість і військові об’єкти, автотранспорт і інші види транспорту, гірниче виробництво). Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими хімічними полями, шумами, вібраціями, теплотою.
Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної кризи є, як уважають міжнародні експерти, демографічний вибух, дуже швидке зростання населення планети (на 1 жовтня 1999 р. — 6 млрд жителів), що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів зниження природних шарів, нагромадження величезної кількості відходів виробництва і побуту, забрудненням довкілля — глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом, вимиранням.
У сучасних умовах у зв’язку з розвитком хімії, металургії, енергетики і машинобудування, з появою сотень нових синтетич­них та мінеральних речовин і величезним їх нагромадженням стан справ докорінно змінився. Наприклад, відходи від синтетичних пральних порошків, нафтопродукти, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а нагромаджуються тисячами тонн у ґрунтах, водоймах і підземних водах. Протягом 90-х років з початку ХХ століття з надр землі було видобуто ко-
рис­них копалин (мінеральної сировини) більше ніж за всю історію людства, починаючи з палеоліту, причому значну частину сировини одержано за 25 останніх років.
Тепер лише внаслідок спалювання паливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 22 млрд тонн діоксиду вуглецю та понад 150 млн тонн сірчаного газу. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 км3 шкідливих стоків, щорічно людством вноситься 500 млн тонн мінеральних добрив і близько 4 млн тонн пестицидів, більша частина яких осідає в ґрун­тах та виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях нагромаджується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри. За останні 45 років використання мінеральних добрив зросло в 43 рази, а отрутохімікатів — в 10 разів. Хоча за рахунок цього вдалося тимчасово підвищити врожайність зернових та деяких інших культур удвічі, картоплі і буряків — на 15—20 %, однак багаторазово зросло й забруднення ґрунтів, ґрунтових вод і вирощуваних продуктів. Тому в районах підвищеної хімізації сільського господарства захворюваність дітей у 3—3,5 раза вище, ніж у районах з мінімальною хімізацією.
Студенти мають знати, що в Україні металургійна промисловість зумовлює близько третини забруднень атмосфери й природ­них вод. Останнім часом для всіх великих міст України характерне зростання забруднення довкілля за рахунок автотранспорту. Ця частка в середньому становить 55—75 %, а в окремих районах міст може підвищуватись до 80—82 %. У міс­цях розташування металургійної промисловості вона є голов­ним джерелом забруднення довкілля. Наприклад, Запорізьке об’єд­нання «Запоріжсталь» щорічно викидає понад 150 000 тонн шкідливих забруднень в атмосферу (понад 50 % викидів у місті). Разом з іншими промисловими підприємствами, які через низький рівень технології виробництва й відсутність ефективного устаткування для очищення газодимних і шкідливих водних викидів перетворили Запоріжжя на одне з найбрудніших міст в Україні. «Запоріжсталь» спричинила велику кількість професійних захворювань, погіршення здоров’я населення, особливо дітей, підвищення смертності.
Унаслідок спалювання великої кількості твердого палива поблизу металургійних центрів нагромаджуються також такі шкідливі речовини, як хлороводні, діоксан, вуглеводні, що мають мутагенні та канцерогенні властивості, й переносяться з димами на відстані десятки й сотні кілометрів. Забруднення довкілля постійно підвищується через токсичність промислових і побутових відходів.
За кількістю промислового бруду на душу населення Україна посідає одне з перших місць в Європі. Через це тут нині найнижча тривалість життя — 66 років, тоді як в Японії, Швейцарії, Ісландії та США — 75—79 років. Нині в Україні смертність населення, особливо дітей, збільшилась.
Зонами екологічного лиха є понад 15 % її території, крім того, близько 40 % атомних електростанцій СНД розміщені на Україні, причому майже 100 % електроенергії Хмельницької й 90 % Ровенської АЕС йде на експорт. В Україні функціонує 1700 шкідливих виробництв, 1000 з них — хімічні — становлять особливу екологічну небезпеку, а майже третина розміщена в межах рекреаційних зон. За показниками дитячої смертності Україна посідає перше місце у світі, як і за показником кількості онкологічних захворювань.
За захворюваністю жителів трьох десятків найбільш забруднених промисловими викидами міст України Київ посідає перше місце. Через велику забрудненість території не можна вживати навіть лікарські рослини, бо в них підвищений вміст токсичних речовин. Дедалі більші площі вздовж доріг України мають вилучатись з сільськогосподарського використання через дуже велику забрудненість ґрунтів, що становитиме близько 3 млн га.
Нині в Україні виявлено багато сотень районів, ділянок і об’єктів, де у воді, повітрі й ґрунтах унаслідок аварій, випробувань, витікань значно перевищений ГДК нафтопродуктів — також дуже шкідливих речовин. Це райони аеродромів і їх нафтобаз (цивільних і військових), території всіх інших нафтобаз, нафтосховищ, нафтопереробних заводів, нафтових свердловин, автостоянок, автозаправок, окремі ділянки нафтопроводів. Деякі райони, де екологічна ситуація через забруднення нафтопродуктами стала критичною, вже відомі в усій Україні та за її межами — Лисичанський, Херсонський та інші нафтопереробні заводи, території військових аеродромів біля Білої Церкви та Узина, райони Борислава, Долини в Прикарпатті та Шебелинки на Полтавщині; в цих місцях нафтою пропахло не лише повітря, вона нагромаджується в колодязях, ярах, підземних водах, льохах. Вона не тільки отруює, а вже стала вогненебезпечною.
Під час згоряння 1 кг етилованого бензину в атмосферу викидається близько 1г свинцю (його ГДК у повітрі має не перевищувати 0,0007 мк на 1 м3). Ця кількість може отруїти на рівні ГДК близько 1 400 000 м3 повітря. Кожен автомобіль за рік збіднює атмосферу на 4350 кг кисню і насичує її 3250 кг вуглекислого газу.
Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є сір­чаний і сірчистий ангідриди, оксиди азоту, бензпірену, аміак, сполуки хлору, фтору, сірководень, вуглеводні, оксиди вуглецю. Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші — частки вугіл-
ля, золи, сульфатів та сульфідів металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо), кремнезему, хлоридів, сполук кальцію, натрію, фосфору.
У димах містяться також пари основних кислот, ртуті, феноли.
До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, які викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються
в сільському господарстві, забруднень від усіх видів транспорту, належать також різні шуми від усіх видів транспорту, виробництва, йонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теп­лові впливи.
Таким чином, необхідність охорони навколишнього природного середовища та вжиття ефективних заходів щодо раціонального використання ресурсів біосфери випливає також з міжнародного характеру цієї проблеми, національних особливостей розвитку господарства і культури всіх країн та народів усього світу.
Раціональне природокористування — це соціально-економіч­ний процес, з допомогою якого залучається в господарський обіг природно-ресурсний потенціал як матеріальна основа розширеного відтворення, сприяє реалізації основного економічного закону, впливає на темпи економічного зростання, забезпечує охорону навколишнього природного середовища від забруднення і створює нормальні умови для функціонування ефективних систем життєдіяльності.
Екологічні проблеми в Україні за останні 3—4 роки практично не розв’язуються, окремі з них стають дедалі гострішими. Система організації управління природокористуванням, охороною навколиш­нього середовища, контролю за цими процесами, що формувалися за адміністративно-командної системи й державної власності на всі національні багатства, виявилася неспроможною здійснювати ефективне екологічне регулювання розвитку продук­тивних сил суспільства, розв’язання складних екологічних та економічних проблем.
Отже, виникає запитання: як діяти у сфері екології на сучасному етапі, особливо зважаючи на гостроту економічної кризи і проведення докорінних соціально-екологічних реформ?
Тут можливі два варіанти. Перший — іти шляхом деякої модернізації та вдосконалення існуючої системи управління, а другий — створити принципово нову систему управління і регулювання у сфері природокористування та охорони природи, яка б повною мірою включала й ринкові механізми. На нашу думку, другий варіант має ряд істотних переваг, бо саме ринок може бути використаний для обмеження руйнівної дії суспільства щодо навколишнього середовища через застосування гнучкої системи товарно-грошових відносин. Досвід країн з ринковою економікою переконує в тому, що ринкові механізми за належного контролю та регулювання з боку держави за дотриманням вимог екологічного законодавства забезпечить сприятливіші умови для природо- та ресурсозбереження, застосування екологічно безпечних технологій і методів господарювання тощо, ніж жорстоке планово-адміністративне примушення.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.