лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розрахункове завдання № 1

Розрахувати прогнозний обсяг купівельного фонду населення держави.
Вихідні дані:
1. Відповідно до балансу грошових доходів і витрат населення країни загальна сума його доходів, скоригована на суму міграції грошей, становитиме 59 400 млн грн.
2. Обов’язкові платежі і внески становитимуть 2300 млн грн, при­ріст внесків та придбання цінних паперів становитиме 3600 млн грн.
3. Оплата послуг і інші прирівнені до них витрати повинні становити 7900 млн грн.
4. Витрати населення на купівлю товарів у споживчої кооперації за цінами місцевих ринків визначені у розмірі 400, а безпосередньо у КСП — 1100 млн грн.

Розрахункове завдання № 2

Визначити обсяг роздрібного товарообороту на прогнозний період.
Вихідні дані:
1. Купівельний фонд населення країни для придбання товарів у державній і кооперативній торгівлі становить 44 100 млн грн.
2. Розмір продажу товарів колективним господарствам, певним потребспілкам становитиме 600 млн грн.
3. Оборот з продажу продуктів харчування дитячим, лікувальним і оздоровчим установам установлений у розмірі 1100 млн грн.
4. Продаж непродовольчих товарів організаціям, установам і під­приємствам для господарських потреб визначений у сумі 800 млн грн.
5. Оборот з продажу товарів населенню, який не проходить через торговельну мережу, становитиме 300 млн грн.
6. Оборот, що прогнозується і враховується в державі централізовано, включаючи оборот організацій Головного управління торгівлі Міністерства оборони України становитиме 1600 млн грн.

Розрахункове завдання № 3

Визначити прогнозований рівень забезпечення населення держави громадським харчування.
Вихідні дані:
1. У прогнозний рік випуск страв підприємствами громадського харчування зросте на 7,6 % проти базисного року, в який їх кількість досягне 6803,2 млн грн; середня вартість однієї страви становитиме 3,5 грн.
2. У прогнозний рік частка купованих товарів у обороті громадського харчування знизиться до 37,4 %.
3. Роздрібний товарообіг державної і кооперативної торгівлі в прогнозний період становитиме 44 700 млн грн.
4. Продаж горілки, лікеро-горілчаних виробів, вина, пива, безалкогольних напоїв, тютюнових виробів і сірників підприємствами громадського харчування прогнозується в розмірі 85 % обороту від куплених товарів.
5. З урахуванням структури підприємств громадського харчування та режиму їх функціонування (середня кількість днів їх роботи протягом року досягне 320); приблизна вартість одноразового харчування становитиме 8,2 грн.
6. Чисельність населення держави — 25 млн осіб.

ТЕМА 11. ЖИТЛОВА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ

11.1. Суть житлової політики та необхідність її реформування
11.2. Методика визначення показників діяльності житлово-ко­мунального господарства
11.3. Державне регулювання у сфері містобудування
11.1. СУТЬ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ
ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ

При вивченні цієї теми студенти повинні знати, що житлова сфера є важливою складовою економіки країни, яка суттєво впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України. Житлова проблема України була й залишається однією з найгостріших соціально-економічних проблем, яку необхідно роз­в’язати державі.
Головною метою державної житлової політики є забезпечення громадян житлом за рахунок розвитку житлового будівництва, зміни його структури, розширення різних джерел фінансування галузі, збільшення обсягів реконструкції і ремонту існуючого житлового фонду, а також захист прав користувачів та власників житла.
Студенти мають знати, що необхідність реформування державної житлової політики зумовлена:

  • скороченням обсягів державного фінансування житлового будівництва в зв’язку зі змінами в формуванні державного та міс­цевих бюджетів, значним падінням платоспроможності населен­ня, інфляційними процесами в економіці;
  • недостатньою підтримкою державою кооперативного та індивідуального житлового будівництва;
  • невідповідністю житлових відносин змінам в економіці держави та необхідністю прискорення інтеграції житлової сфери в загальну систему ринкової економіки;
  • невідповідністю розмірів платежів за користування державним житлом фактичним витратам на його утримання, недосконалістю діючої системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуванням державного житлового фонду, а також утриманського відношення споживачів до житла, яке призводить до швидкого фізичного та морального зносу;
  • соціальною несправедливістю у відношенні до громадян, які збудували і зберігають житло за власні кошти і водночас через діючу систему податків беруть участь у створенні і зберіганні житлового фонду;
  • відсутністю у молоді економічних можливостей для будування або придбання житла, що є однією з причин погіршення демографічної ситуації в державі;
  • надмірною монополізацією будівництва, реконструкції та утримання житла;
  • орієнтованістю державної житлової політики на пріоритетність будівництва житла у великих містах, що зумовило значні диспропорції відносно рівня забезпеченості та благоустрою житла в різних за розміром населених пунктах, а також призвело до зубожіння сіл;
  • недосконалістю системи розподілу та надання житла, обмеженістю можливостей вибору його за типом та місцем розміщення;
  • недостатнім законодавчим врегулюванням відношень, які виникли в процесі приватизації державного житлового фонду.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формуванні ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.
Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 м2 на сім’ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, які мешкають в них або перебувають у черзі на поліпшення житлових умов. При приватизації державного житлового фонду громадянами України використовуються житлові чеки — приватизаційні папери (на кожного громадянина 12 000 грн) у цінах на 01.07.92 р.
Власники приватизованого житла сплачують щорічний податок на нерухоме майно, розмір якого визначатиметься законом про оподаткування нерухомого майна. Сума податку зараховується до спеціального фонду житлового будівництва відповідної місцевої Ради. Власник приватизованого житла має право розпорядитися їм на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Основні напрями державної житлової політики в умовах трансформації економіки у ринкову:

  • створення умов, за яких кожен громадянин вільно, до своїх потреб і можливостей може збудувати, придбати у власність або одержати житло в оренду;
  • надання житла на пільгових умовах користування громадянам, які потребують соціального захисту;
  • поступовий перехід на самоокупну систему оплати за користування державним житлом з адресною субсидією окремим категоріям громадян на його утримання;
  • роздержавлення існуючого житлового фонду шляхом його приватизації;
  • кредитно-фінансова допомога з метою сприяння громадянам у будівництві і придбанні власного житла.

Для реалізації державної житлової політики та здійснен-
ня реформи у житловій сфері передбачено такі першочергові
заходи:

  • удосконалити законодавчу базу з метою врегулювання правил відносин у житловій сфері відповідно до соціального та економічного стану в державі;
  • удосконалити фінансово-економічний механізм реалізації житлової реформи з активним залученням у будівництво та утримання житлового фонду одночасно з державними коштів населення і недержавних інвесторів, у тому числі іноземних;
  • сприяти збільшенню обсягів будівництва, поліпшенню якості та підвищенню рівня упорядкування житла в сільських населених пунктах, формуванню житлово-комунальної служби села;
  • посилити соціальний захист малозабезпечених верств населення при переведенні житлової сфери у беззбитковий режим функціонування, урегулювавши розміри плати за користування житлом та комунальні послуги з урахуванням рівня доходів громадян і показників споживчої якості житла;
  • поступово, в міру проведення економічних реформ, перерозподілити функції між державою, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, громадянами у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децен­тралізації;
  • сприяти розвитку різноманітних форм інвестування житлового будівництва;
  • знизити витрати населення в житловій сфері шляхом по-
    даль­шого розвитку конкуренції у сфері житлового будівництва та утримання житлового фонду, виробництва будівельних матеріалів, виробів і предметів облаштування;
  • створити належні умови для подальшого розвитку процесів приватизації державного житлового фонду та створення об’єд­нань (товариств) співвласників житла.

Основними напрямами прискорення реформування житлово-комунального господарства, спрямованого на здешевлення вартості та підвищення якості житлово-комунальних послуг, забезпечення прозорості встановлення тарифів на ці послуги, збільшення джерел їх фінансування при забезпеченні гарантій для соціально незахищених верств населення є поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного середовища; вдосконалення системи житлово-комунального господарства через реструктуризацію та запровадження договірних відносин між споживачами і виробниками послуг із забезпеченням їхнього правового захисту; реформування системи фінансування житлово-комунального господарства.
Обов’язковою умовою проведення житлово-комунальної реформи є зміна тактики ціноутворення, а саме: перехід від простого підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до поступової диференціації цих тарифів з урахуванням реальних доходів громадян і фактичних витрат виробників житлово-комунальних послуг, якості та місцезнаходження житла.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.