лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Соціальна інфраструктура і політика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

9.2. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ «КУЛЬТУРА»
Студенти повинні знати, що в галузі культури та мистецтва за видом надання послуг виділяють такі заклади: театрально-видовищні (театри всіх видів та жанрів, концертні зали, філармонії, цирки, кінотеатри та ін.); культосвітні (бібліотеки, музеї, виставочні зали та ін.); телебачення, радіомовлення; з виробництва друкованої продукції (книжкової, журнальної, газетної тощо).
Прогноз розвитку культури розробляється по групах, близьких за характером діяльності таких закладів, як театри, кінотеатри, бібліотеки та ін.
Найважливіші фактори, що впливають на кількість закладів культури, такі: чисельність населення держави, характер розселення по території, кількість сільських населених пунктів, кількість міст різної чисельності, склад, структура населення регіонів за різними ознаками — віковими, професіональними, соціальними тощо. Для кожної групи закладів використовуються відповідні нормативи забезпеченості населення послугами. Зіставлення прогнозних показників обсягу послуг і фактичних показників до прогнозного періоду з нормативами дозволяє визначити рівень задоволення потреб населення в послугах закладів культури, його динаміку.
Студенти мають знати, що в прогнозуванні розвитку театраль­ного мистецтва розраховуються такі показники: кількість (мережа) театрів усіх жанрів і видів (драматичних, оперних, лялькових, ди­тячих та ін.); місткість театрів, тобто кількість місць у залах із виділенням комерційної місткості (кількості місць, на які можуть бути продані білети); показники, які харак­теризують обсяг, якість роботи театральних колективів — за-
гальну кількість вистав, у тому числі стаціонарних (на основній сцені) і гастрольних; відвідування (завантаження) залів для глядачів, репертуарні показники та ін.
Одним із найважливіших показників ефективності роботи теат­ральних колективів є показник відвідування (завантаження) залів для глядачів. Його розраховують як відношення фактичної кількості відвідувань до максимально можливої за формулою
,
де Nр — кількість відвідувачів за рік;
Мт — місткість театрів;
Кр — кількість вистав у рік.
Другий важливий показник якості роботи театральних колективів — це середня кількість глядачів на одну виставу. Його мож­на розрахувати як множину комерційної місткості на прогнозовану кількість відвідувань у відсотках. Цей показник дає можливість виявити і характер потреб населення відносно театрального репертуару, і якість гри акторів. В умовах формування ринкових відносин підвищується роль фінансових показників діяльності театрів, основним з яких є валютний збір. Він обчислюється як добуток кількості проданих квитків на їх ціну.
Прогнозований обсяг капітальних вкладень на розвиток культури може бути розрахований за формулою
Пк = НЧм + Мк ,
де Н — норматив питомих капітальних вкладень;
Чм — число місць чи інших одиниць, які характеризують міст­кість культурного закладу;
Мк — обсяг капітальних вкладень на модернізацію діючих об’єктів культури.
Важливим показником розвитку культури є прогнозована чисельність працівників, які мають бути зайняті в закладах культури. Цей показник розраховується за формулою:
Пк = tЧоб ,
де t — норматив перспективної чисельності працівників, зайнятих на одному об’єкті;
Чоб — загальне число об’єктів культури.
Для визначення темпів культурного освоєння території використовують регіональний індекс культурного обслуговування. Його можна розрахувати за формулою
,
де  — загальні витрати часу населення на відвідування j-го виду культурних закладів;
K — число таких закладів.
Загальні витрати часу  розраховують так:
,
де  — час, витрачений на відвідування j-го виду культурних закладів за період Т населенням е-ї соціальної групи;
 — чисельність цієї групи;
З — кількість груп.
Структура цього індексу має на меті врахувати систему
переваг, які фактично склалися у жителів певного регіону в культурному споживанні. Цей індекс можна використати для регулювання обсягу капітальних вкладень в культуру кожно-
го регіону. Він визначає темп культурного освоєння території від нижньої межі культурного потенціалу — мінімальної кількості закладів культури до повного їх набору, від нижньої ме-
жі використання вільного часу, нормативного забезпечен-
ня соціальними гарантіями — до соціального обмеженого фон­ду часу.
У складі культосвітніх закладів важливе місце займає кіно, яке є найбільш масовим видом мистецтва. Забезпеченість населення кінообслуговуванням визначається як відношення чисельності глядачів до числа кіноустановок, де контингент глядачів визначається як сума всіх відвідувань кіномережі на даній території в попередній рік. Валовий збір коштів від кіно визначається множенням чисельності глядачів на середню вартість квитка.
Велике значення в підвищенні культурного рівня населення має діяльність бібліотек — масових і спеціалізованих. Число масових бібліотек прогнозується з розрахунку організації в кожному населеному пункті. Такої бібліотеки, створення дитячих бібліотек, філіалів масових бібліотек та пунктів видачі кни­жок. Потреби в бібліотеках визначають за нормативами забезпеченості виходячи з чисельності жителів на одну бібліоте-
ку окремо для міста і села. Для передбачення процесів найкращого бібліотечного обслуговування розраховують такі показ-
ники, як:

  • задоволений попит — кількість книг, які видають одному читачу в середньому за рік;
  • обіг книг у бібліотеках — середня кількість видач книг за рік читачеві;
  • відвідуваність бібліотек — середня чисельність відвідування одним читачем за рік;
  • книгозабезпеченість — кількість книг у бібліотеці на одного жителя чи читача.

Потреби у фондах громадського користування обчислюються виходячи з контингенту читачів; виданні книги в середньому на читача; обігу книг; змін у тематиці і кількості екземплярів видань. Дані про фонди громадського користування вико­ристовуються для визначення асигнувань у бібліотеку, обсягів товарообігів книжної торгівлі, обсягу випуску книг, журналів, газет.
Потреби у фондах індивідуального споживання встановлюються виходячи з обсягу реалізації друкованої продукції
в торговельній мережі, вибіркових обстежень, стану запасів
книг.
Потреба в клубних закладах розраховується окремо для міського і сільського населення за нормативами забезпеченості на 1000 жителів або кількості населення на один клуб.
Розвиток і розміщення музеїв і виставочних залів вимагає розрахунків обсягів капітальних вкладень на їх будівництво і реконструкцію. Такі розрахунки спираються на норми проектування, містобудівні норми розміщення, уніфіковані показники потужності закладів.
Потреба в продукції преси вивчається в розрізі навчальних закладів, бібліотек, наукових організацій і закладів з випус-
ку книг, журналів, газет, іншої продукції з урахуванням змін
у матеріальному, культурному і освітньому рівні життя на-
селення; змін у бюджеті вільного часу; змін читацького по-
питу.
Потреби в підручниках розраховуються виходячи з контингенту учнів за класами; створення резервів; скупки і обміну старих підручників, їх запасів.
9.3. ФІНАНСУВАННЯ І МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУЛЬТУРИ

Студенти мають знати, що фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань та інших джерел.
Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 % національного доходу України.
Бюджетні асигнування та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.
Для фінансової підтримки закладів, підприємств і організацій культури в умовах ринкової економіки, цільового використання коштів, що відраховуються на потреби культури, можуть створюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.
Громадські об’єднання (творчі спілки, товариства, фонди, асоціації), заклади, підприємства, організації мають право самостійно та на договірній основі створювати добродійні фонди для фінансування культурних програм, розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у галузі культури, розв’язання соціальних і побутових проблем творчих працівників.
Валютні надходження від використання культурних цінностей і об’єктів національного культурного надбання, гастрольної, виставкової, видавничої та іншої творчої діяльності спрямовуються на забезпечення: схоронності і відновлення національного культурного надбання України; зміцнення матеріальної бази культури і не підлягають оподаткуванню.
Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері культури, звільнює від сплати податків творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об’єд­нання, що діють у сфері культури, а також заклади культури, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету або коштів підприємств і профспілкових організацій. Встановлює пільги на оподаткування доходу підприємств і організацій, окремих осіб, які частково відраховують його на потреби культури,
і передбачає пільгове оподаткування доходів від інших платників. Порядок оподаткування закладів підприємств і організацій, що діють у сфері культури, а також тих, які відраховують частину доходу на потреби культури, визначає чинне законодавство.
Кожна культосвітня установа має самостійний кошторис, який затверджує вища організація. Витрати плануються у кошторисі в загальновстановленому порядку. Так, заробітна плата планується виходячи з типових штатів, установлених для кожного виду установ залежно від обсягу їх діяльності (наприклад, по бібліотеках — від розміру книжкового фонду та ставок заробітної плати).
Ставки заробітної плати бібліотекарів залежать від освіти та стажу роботи, а працівників інших культосвітніх установ — від групи установи. Витрати за іншими статтями плануються так само, як і в інших бюджетних організаціях.
Студенти мають знати, що стосовно матеріально-технічного забезпечення культури, то держава: гарантує створення виробничої бази з випуску спеціального обладнання для закладів, підприємств, організацій і установ культури, музичних інструментів, атракціонної техніки, допоміжних матеріалів і засобів для здійснення індивідуальної художньої творчості; стимулює виробництво цієї продукції відповідно до суспільних потреб; розвиває мережу спеціалізованих за цією метою виробництв, у тому числі і спільних з іншими країнами.
Заклади, підприємства, організації і установи культури у пріоритетному порядку забезпечуються відео-, теле-, радіо-, кіноапаратурою, технічними засобами, музичними інструментами, меблями, спеціальним обладнанням, папером, іншими матеріалами, необхідними для здійснення професійної та культосвітньої діяльності.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.