15. Соціальна допомога малозабезпеченим верствам населення має бути у таких формах …
а) грошовій;
б) натуральній;
в) медичної допомоги;
г) надання комунальних та побутових послуг;
д) усі відповіді правильні.
16. Організація соціального страхування громадян ґрунтується на таких принципах …
а) добровільність страхування;
б) добродійний характер фінансової участі у добродійних витратах;
в) диференційний підхід до осіб у питанні фінансування витрат;
г) незалежність системи страхування від держави;
д) усі відповіді неправильні.
17. При страхуванні від нещасних випадків на виробництві до складу витрат не зараховуються витрати на …
а) виплати сім’ї при травмуванні годувальника;
б) виплати по непрацездатності у зв’язку з профзахворюванням;
в) виплати пенсії по інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві;
г) відшкодування шкоди внаслідок каліцтва від нещасних ви-
падків;
д) заохочення керівників підприємств, що скорочують трав-
матизм.
18. Державою надається допомога в розмірі 50 % мінімальної зарплати …
а) жінкам по догляду за дитиною;
б) безробітним жінкам по догляду за дитиною;
в) непрацюючим жінкам по догляду за дитиною по досягненню
2-річного віку;
г) непрацюючим жінкам по догляду за дитиною по досягненню зрілого віку;
д) матерям по догляду за дитиною-інвалідом.
19. Держава надає грошову допомогу ветеранам війни — учасникам бойових дій як …
а) компенсацію плати за житло;
б) компенсацію плати за комунальні послуги;
в) допомогу по тимчасовій непрацездатності;
г) компенсацію транспортних витрат;
д) компенсацію вартості встановлення квартирних телефонів.
20. В Україні пенсії за віком визначені у розмірі …
а) середньої зарплати;
б) 50 % заробітку;
в) мінімальної зарплати;
г) 55 % заробітку;
д) 60 % заробітку.
21. Соціальна пенсія в Україні призначається в розмірах (відсоток до мінімального розміру пенсії за віком) …
а) 30;
б) 40;
в) 50;
г) 100;
д) 120.
22. В Україні пенсії в разі втрати годувальника встановлюються у відсотках до його заробітку …
а) 100;
б) 70;
в) 50;
г) 30;
д) 20.
23. В Україні кількість пенсіонерів, яких необхідно утримувати суспільству становить … (млн осіб)
а) 15,2;
б) 14,6;
в) 12,2;
г) 10,0;
д) 9,8.
24. Держава надає пільги інвалідам війни, зокрема у вигляді …
а) безподаткового користування квартирними телефонами;
б) допомоги з тимчасової непрацездатності;
в) відпустки на 2 тижні зі збереженням зарплати;
г) безплатного одержання ліків і санаторного лікування;
д) працевлаштування без будь-яких попередніх умов.
25. В Україні пенсії з інвалідності обчислюються у розмірі …
а) пенсії за віком;
б) у відсотках до зарплати;
в) соціальної пенсії;
г) середньої зарплати;
д) 70 % заробітку.
ТЕМА 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
СПОЖИВАННЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ
6.1. Сутність і зміст споживання
6.2. Система вивчення попиту населення на товари і послуги та засоби його задоволення
6.3. Регулювання споживання товарів і послуг
6.1. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ СПОЖИВАННЯ
Студенти повинні знати, що вітчизняна економічна думка розрізняє споживання товарів і послуг як особисте (індивідуальне), що саморегулюється, і загальне споживання, що задовольняє су-
спільні потреби людей в управлінні, науці, захисті, суспільному користуванні будовами, спорудами, приладами, засобами техніки.
Цей вид споживання прогнозується і регулюється державою через покриття матеріальних витрат закладів і установ, які обслуговують населення.
Для прогнозування споживання та його регулювання використовуються такі показники:
1. Фонд споживання — вартість усіх фактично спожитих чи придбаних населенням і закладами невиробничої сфери споживчих благ у матеріально-речовій формі.
2. Склад фонду споживання (у відсотках).
3. Особисте споживання населення.
4. Матеріальні витрати у закладах та установах, які обслуговують населення.
5. Ресурси для споживання і невиробничого будівництва в національному доході.
6. Споживання продуктів і товарів у натуральному виразі в розрахунку на душу населення, на сто сімей.
Студенти повинні знати, що особисте споживання слід розуміти як:
- природне біологічне явище, коли йдеться про харчування;
- фізичне, коли йдеться про споживання світла, теплоти, житла, одягу, взуття;
- духовне, коли йдеться про користування духовними благами;
- економічне явище, коли реалізується основна мета виробництва, обміну і розподілу продукту, бо продукт урешті-решт виробляється для споживання;
- соціальне явище, коли йдеться про зіставлення сьогоднішнього пенсіонера та бізнесмена.
Таким чином, особисте споживання — це споживання благ і послуг, які перебувають у приватній власності сімей чи індивідів. Воно саморегулюється під впливом збільшення і розвитку виробництва, зростання доходів, зміни цін на товари і послуги.
Матеріальну основу особистого споживання утворюють засоби особистого споживання, тобто предмети споживання і послуги з продукту поточного виробництва (харчі, теплота, електроенергія тощо) і знос засобів споживання тривалого вжитку (житло, меблі, транспортні засоби, книги тощо), створених у попередні виробничі періоди. Як відомо, більша частина засобів споживання надходить у споживання через ринок, тому їх обсяг визначається купівельною спроможністю громадян, грошовими доходами, які вони одержують через систему розподілу (винагороди за працю, пенсії, стипендії тощо). Інша частина засобів особисто-
го споживання (переважно послуги) споживається через систему спільного задоволення потреб (безплатно). Ще інша частина засобів споживання створюється в особистих підсобних і домашніх господарствах громадян.
На структуру споживання впливають економічний розвиток країни; праця (розумова, фізична), вік і стать людини, кліматичні умови; соціальні умови (наприклад, місто, село), національні особливості, вихованість, зв’язки тощо. Оптимальна структура споживання — це висококалорійний раціон харчування, це добре спланований гардероб (одяг, взуття), це розумно організовані робота і побут, і весь життєвий процес.
Структура споживання має такі основні ознаки:
- співвідношення між окремими видами витрат населення на придбання благ і послуг;
- співвідношення ресурсів поточного споживання і нагромадження споживчого майна;
- співвідношення ресурсів поточного споживання і невиробничих капітальних вкладень;
- співвідношення у нагромадженні майна сімейного і індивідуального користування і сумісного споживання;
- співвідношення шляхів та каналів надходження у споживання тих чи інших благ (торгівля, колгоспи, самозаготівля, підсобні господарства тощо).
У перехідний період до ринкової економіки особисте споживання може мати такі форми, як індивідуально-сімейна, колективна та колективно-сімейна. У свою чергу, особисте споживання може бути платним і безплатним.
Загальне споживання — це споживання засобів, що перебу-
вають у державній чи колективній власності, яке може бути платним чи безплатним. Вони можуть прогнозуватись, плануватись, регулюватись.
Споживання в цілому повинно мати чітко виважені організаційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтуватись на рівновазі між попитом та пропозицією, між власне споживанням і нагромадженням.
З цього приводу Верховна Рада приймає Закон про державний бюджет, де передбачаються розміри сумісного споживання через:
- фінансування заходів, пов’язаних із здійсненням державного регулювання цін (дотація на газ, торф, будівельні матеріали для індивідуальних забудовників та житлово-будівельних кооперативів, здешевлення вартості будівництва житла молодіжно-житловими комплексами, житлово-комунальне господарство, відшкодування різниці в цінах на обслуговування ліфтів у будинках житлово-будівельних кооперативів, збитки житлово-комунального господарства Академії наук України, авіалінії);
- фінансування соціально-культурних закладів і установ, у тому числі освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та молодіжних заходів;
- фінансування відомчих закладів соціально-культурної сфери;
- фінансування науки;
- фінансування житлово-комунального господарства;
- реставрацію пам’яток архітектури.
|
