лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Міжнародне комерційне право

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

момент виконання контрактних зобов’язань. Зазначимо, що під час оцінювання того, як виконані контрактні зобов’язання, належним або неналежним чином, необхідно звернутися до самого договору. Насамперед кваліфікація виконання залежить від регулюючого контракт матеріального права, звичайних правил, що введені, та умов, які включені були до контракту самими сторонами.
Належне виконання умов контракту розглядається як підстава для його припинення.
Необхідно звернути увагу на те, що тлумачення виконання контрактних зобов’язань розрізняється в правових системах. Так, у країнах кодифікованого права завдання тлумачення полягає у встановленні справжніх намірів сторін. У країнах прецедентного права береться до уваги буквально кожне значення, поняття, окремі слова. Але в основному головні вимоги щодо порядку і способу виконання контрактних зобов’язань у правових системах схожі і їх можна об’єднати в такі групи:

  • виконання може бути здійснене будь-ким (не тільки боржником), якщо виконання відповідає змісту договору. Як виняток слід розглядати такі контракти, у яких особистим якостям боржника надається особливе значення (контракти найму послуг тощо);
  • виконання приймає кредитор особисто або особа, уповноважена на це (банк, представник тощо);
  • контрактне зобов’язання боржник повинен виконати у строк і в місці, що вказано в контрактних умовах. Якщо такого місця не вказано, то місцем виконання зобов’язання, пов’язаного з комерційною діяльністю, у країнах кодифікованого права буде вважатися місце знаходження майна (підприємство, рухоме і нерухоме майно тощо). У випадку, якщо предметом зобов’язання є сплата грошей, вона має відбуватися за місцезнаходженням кредитора.

У країнах загального права місце виконання контрактних зобо­в’язань не залежить від змісту зобов’язань і чітко визначається — це місцезнаходження кредитора (юридична адреса органу управління для юридичних осіб або для фізичних осіб — місце постійного проживання);

  • контрактне зобов’язання має бути виконане в установлені контрактом строки. Але якщо такий строк у контракті відсутній, то в правових системах визначають його на підставі закону або звичаю. У країнах континентальної Європи боржник мусить виконати зобов’язання негайно, а кредитор може вимагати його негайного виконання. Прецедентне право в принципі не розглядає строк як суттєву умову договору, але для окремих видів контрактів строк може бути в судовому порядку визнаний суттєвою умовою;
  • виконання контрактних умов має відповідати встановленим вимогам якості, кількості, способу;
  • контрактні умови вважатимуться виконаними, якщо вони будуть сприйняті кредитором цілком і повністю. Але таке зобо­в’язання кредитора прийняти виконання відповідно до права країн континентальної Європи не є загальнообов’язковим. Загальнообов’язковості воно набуває лише у зв’язку з деякими договорами (міжнародної купівлі-продажу тощо). У країнах загального права необґрунтована відмова кредитора прийняти належне виконання контрактних зобов’язань розглядається як порушення ним своїх прямих обов’язків, що надає, у свою чергу, право боржнику на відшкодування спричинених цими діями збитків.

2.4. Арбітражне регулювання
міжнародної комерційної діяльності

Сучасна практика міжнародного партнерства свідчить про те, що чимало розбіжностей та спорів, які виникають під час виконання зовнішньодоговірних контрактів, вирішуються міжнародним комерційним арбітражем, престиж якого сьогодні є безумовним. Він історично виник у Великобританії та на Європейсько­му континенті. Широкого ж визнання й відповідного правного статусу він набув лише у XX ст.
Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) є різновидом комерційного арбітражу, водночас комерційний арбітраж набув найширшого застосування саме у розгляді спорів, що виникають із зовнішньоекономічних угод.
У більшості країн спори, що виникають під час виконання зовнішньоторговельних контрактів, розглядаються в арбітражному (третейському) порядку в міжнародних комерційних арбітражних судах із виключенням підсудності цих спорів державним судам. Слід зазначити, що цьому сприяє розвиток національних законодавств про арбітраж, його договірно-правова уніфікація.
Сьогодні остаточно визнано, що міжнародний комерційний арбітраж має договірну природу. Це означає, що його формування є прерогативою сторін і що сам арбітраж як юрисдикція та спосіб розгляду спорів є специфічним юридичним інструментом.
Головними відмінностями міжнародних арбітражних судів від державних є:

  • державні суди розглядають справи в межах своєї компетенції за звертанням зацікавлених осіб. Причому це може відбуватися незалежно від того, домовились сторони про звертання в суд чи ні. Судді в таких судах призначаються.

Щодо міжнародного комерційного арбітражу, то сторони можуть обрати за взаємною згодою будь-який арбітраж і тих арбітрів, яких вони вважають більш компетентними і досвідченими для розв’язання даного спору;

  • судовий розгляд пов’язаний з багатьма формальностями і може тривати дуже довго;
  • арбітражний розгляд відбувається в установленій процесуальній формі, іноді сторони можуть навіть у контракті визначити термін арбітражного вирішення спорів;
  • арбітраж розглядає спори на закритих засіданнях, з метою запобігання розголошенню комерційної таємниці;
  • державні суди розглядають спори на підставі матеріального і процесуального права своєї країни;
  • арбітраж використовує Регламент, який може бути обраний сторонами спору або органом, при якому діє даний арбітраж.

Таким чином забезпечується доступніша і простіша, ніж судова, процедура вирішення спорів. Навіть у тих випадках, коли сторони звертаються до постійно діючого міжнародного комерційного арбітражу, що має свої правила процедури, вони можуть передбачити процедуру арбітражу (внести в письмовій формі зміни до обраного Регламенту);

    • арбітражний розгляд дає можливість сторонам обрати не лише арбітражну процедуру, а й право, яке буде застосовуватись; за відсутності такої згоди сторін арбітражний суд застосовує право згідно з колізійними нормами;
    • арбітражне судочинство передбачає також погодження мови провадження;
    • арбітражне рішення є остаточним і обов’язковим для сторін, воно не підлягає ні апеляції, ні наступному оскарженню (хоча тут необхідно мати на увазі можливість випадків, коли рішення арбітражу може бути оголошено недійсним на підставі ст. ІХ Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж);
    • державним судом може бути відмовлено у визнанні та виконанні арбітражного рішення компетентною владою на підставі ст. V Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.