лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інформатика та комп’ютерна техніка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

 

 

 

Комп’ютерні мережі

Комп’ютерна мережа — це система розподіленої обробки інформації між комп’ютерами за допомогою засобів зв’язку.
Передача інформації між комп’ютерами відбувається за допомогою електричних сигналів, які бувають цифровими та аналоговими. У комп’ютері використовуються цифрові сигнали у двійковому вигляді, а під час передачі інформації по мережі — аналогові (хвильові). Частота аналогового сигналу — це кількість виникнень хвилі у задану одиницю часу. Аналогові сигнали також використовуються на телефонних лініях для передачі інформації. Для перетворення даних зі цифрового вигляду в аналоговий використовуються модеми, які двійковий ноль перетворюють у сигнал низької частоти, а одиницю — високої частоти. Існують локальні (Local Area Network) та глобальні мережі (Wide Area Network).

5.1. Локальні мережі

У локальних мережах інформація передається на невелику відстань. Локальні мережі поєднують комп’ютери, що розташовані недалеко один від одного (у межах декількох міль). Для передачі інформації використовується високошвидкісний канал передачі даних, швидкість у якому приблизно така сама, як швидкість внутрішньої шини комп’ютера.

Топологія локальних мереж

Топологія мережі — це її геометрична форма або фізичне розташування комп’ютерів по відношенню один до одного. Існують такі типи топологій: зірка, кільце, шина, дерево, комбінована.
Мережа у вигляді зірки (рис. 5.1) містить центральний вузол комутації (мережевий хаб, мережевий сервер), до якого посилаються всі повідомлення з вузлів (робочих станцій).

Рис. 5.1. Структура мережі типу «Зірка»

Мережа у вигляді кільця (рис. 5.2) має замкнений канал передачі даних в одному напрямку.
Інформація передається послідовно між адаптерами робочих станцій доти, доки не буде прийнята отримувачем.

Рис. 5.2. Структура мережі типу «Кільце».

Топологія «Шина» використовує як канал для передачі даних, коаксіальний кабель. Усі комп’ютери під’єднуються безпосередньо до шини (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Структура мережі типу «Шина»

У мережі з топологією «Шина» дані передаються в обох напрямках одночасно.

5.2. Глобальні мережі

Комп’ютери глобальної мережі можуть знаходитися в різних містах і навіть країнах. Основу середовища передачі інформації глобальних мереж складають вузли комутації, які пов’язані між собою за допомогою каналів передачі даних.

 

Рис. 5.4. Структура глобальної комп’ютерної мережі
У глобальних мережах використовується декілька виділених сер­верів. Управляє роботою мережі мережевий сервер. Може існувати декілька файл-серверів, які використовуються для зберігання великих обсягів інформації та організації доступу з робочих станцій.
Структура глобальної мережі зображена на рис. 5.4.

5.3. Мережева архітектура

З метою стандартизації взаємодії компонентів комп’ютерних мереж (принципів та правил) була розроблена модель мережевої архітектури під назвою «еталонна модель взаємодії відкритих систем» (OSI) (рис. 5.5). OSI базується на моделі, яка була запропонована Міжнародним інститутом стандартів (ISO). Відповідно до цієї моделі мережа розкладається на 7 рівнів, кожному з яких відповідає протокол, одиниця виміру, певний набір функцій. Протокол — це набір правил та угод, які використовуються під час передачі даних (комунікацій).
Кожний рівень забезпечує зв’язок для вищого рівня.
Фізичний рівень складається з фізичних елементів, які використовуються безпосередньо для передачі інформації по мережевим каналам зв’язку. До фізичного рівня відносяться також методи електричного перетворення сигналів, що залежать від мережевої технології, яка застосовується (Ethernet, Fddi тощо).
Рівень з’єднування призначений для передачі даних від фізичного рівня до мережевого та навпаки. Мережева карта в комп’ютері — приклад реалізації рівня з’єднування. Вона залежить від мережевої технології.

Номер рівня

Мережеві рівні

Одиниці виміру

7

Прикладний

Повідомлення

6

Уявлення

Повідомлення

5

Сеансовий

Повідомлення

4

Транспортний

Повідомлення

3

Мережевий

Пакети

2

З’єднування

Кадри

1

Фізичний

Біти

Рис. 5.5. Мережеві рівні в моделі ISO/OSI
Мережевий рівень визначає шлях переміщення даних по мережі, дозволяючи їм знайти отримувача. Мережевий рівень можна розглядати як службу доставки.
Транспортний рівень пересилає дані між самими комп’юте­рами. Після доставлення даних мережевим рівнем комп’ютеру-отримувачу активізується транспортний протокол, доставляючи дані до прикладного процесу.
Сеансовий рівень використовується як інтерфейс користувача і вирішує такі завдання, як обробка імен, паролів, прав доступу.
Рівень уявлення створює інтерфейс мережі до ресурсів ком­п’ютера: принтерів, моніторів, дисків; виконує перетворення фор­матів файлів.
Прикладний рівень забезпечує виконання прикладних задач користувачів: електронної пошти; розподілених баз даних; усіх програм, що функціонують у середовищі Internet.

5.4. Технічні засоби комп’ютерних мереж

Мережеві пристрої локальних мереж

Підключення комп’ютерів до мережі виконується задопомогою спеціальних пристроїв — мережевих контролерів (адаптерів), які забезпечують взаємодію робочих станцій. З’єднання мережевих компонентів виконується за допомогою кабелів.
Адаптер приймає дані з шини комп’ютера і перетворює їх у послідовний бітовий код, що використовується під час передачі по кабелю. Адаптер може бути автономним пристроєм або платою. Кожна плата і кожний комп’ютер має унікальну адресу в мережі. (Ці адреси «зашиті» в мікросхеми).
Тип кабеля для з’єднування мережевих компонентів визначає максимальну швидкість передачі даних та можливу віддаленість комп’ютерів один від одного. Для передачі інформації у мережах використовуються: коаксіальний кабель, скручена пара напівпровідників, оптоволоконний кабель.
Коаксіальний кабель поділяється на товстий та тонкий.
Скручена пара може складатися із сукупності екранованих та неекранованих дротів. Неекрановані кабелі залежно від частоти поділяються на 3, 4, 5 категорії (відповідно 15, 20, 10 Мгц). Від категорії залежить можлива відстань зв’язку. Екрановані кабелі мають більш високу частоту (до 300 Мгц).
Для підключення кабелів «скручена пара» використовується такий самий роз’єм, як і в телефонних лініях.
Оптоволоконний кабель забезпечує швидкість передачі даних в декілька Гбіт/с. Він значно тонший, ніж звичайний кабель.

Мережеві пристрої глобальних мереж

Під час передачі даних телефонними каналами зв’язку використовуються модеми. Модем — це пристрій, який перетворює цифрові сигнали на аналогові і навпаки. Модеми бувають з амплітудною, частотною та фазовою модуляціями. Методи передачі — асинхронний, синхронний. Апаратна реалізація модемів можливі внутрішня та зовнішня. Внутрішні модеми являють собою плату, яка вставляється у системний блок комп’ютера. Зовнішні модеми підключаються через COM-порти.
Управління функціонуванням модемів відбувається за допомогою спеціального програмного забезпечення. Такі системи як Microsoft Office у своєму складі містять відповідні програми.
Вузли комутації — це процесори, що виконують проміжну обробку пакетів та їх подальшу маршрутизацію.
З’єднання різних мереж між собою відбувається за допомогою мостів, шлюзів та маршрутизаторів.
Міст — це пристрій, що з’єднує дві мережі, які побудовані за різними технологіями. Міст виконує перерозподіл інформаційних потоків між мережами.
Маршрутизатор — це пристрій, що маршрутизує дані між мережами як з однаковою технологією, так і з різною. Він визначає оптимальний маршрут передачі даних.
Шлюз — пристрій для з’єднання локальних та глобальних мереж. Вважаючи, що глобальні та локальні мережі мають різні протоколи передачі даних, шлюзи застосовуються для перетворення даних з одного формату на інший. Шлюзи також можуть використовуватись для підключення робочих станцій до глобальних мереж.

5.5. Мережеві технології

Технологія Ethernet

Технологія Ethernet була розроблена групою американських вчених у 1973 році. Мережі Ethernet призначені для з’єднування робочих станцій у локальну мережу зі швидкістю передачі до
10 Мбіт/с. Для каналів зв’язку використовуються коаксіальний кабель, скручена пара та оптоволоконний кабель. Якщо засто-
совується скручена пара, мережа конфігурується як «Зірка»,
якщо коаксіальний кабель — як «Шина». Існує декілька систем (10BASE5, 10BASE2,10BASE-T,10BASE-F), які відрізняються: довжиною сегмента; кількістю робочих станцій, які можна підключити до сегмента; засобом підключення до кабелю.
Для підключення станцій до кабелів використовуються трансівер та адаптер. Трансівер забезпечує прийом та посилення електричних сигналів, які надходять з кабелю, та передачу їх у зворотному напрямку в коаксіальний кабель та мережевий адаптер. Довжина кабелю між адаптером та трансівером може досягати 50 м. Довжина сегмента залежно від типу системи коливається у межах 185—500 м.; кількість робочих станцій, які можна підключити до одного сегмента, — 30—100. Використання спеціальних пристроїв-повторювачів (виконують повторення та посилення прийнятого сигналу, який «затухає» під час передачі на великі відстані) дозволяє з’єднати до п’яти сегментів мережі. Таким чином, максимальна довжина мережі Ethernet 10BASE2 складає 1 км, а мережі Ethernet 10BASE5 — 2,5 км.
Система 10BASE-Т для передачі інформації використовує скручені пари напівпроводників, які з’єднують робочі станції через концентратор. За допомогою коаксіального кабелю можна з’єднати декілька концентраторів.
Мережа Ethernet 10BASE-F — це мережа з оптоволоконними кабелями зі швідкистю передачі даних 10 Мбіт/с, зіркоподібною топологією та максимальною довжиною сегмента до 2100 м.

Технологія Archnet

Технологія Archnet може будуватися як «Зірка» та як «Шина». За способом організації передачі даних ця технологія відноситься до мереж із маркерним методом доступу. Це означає, що доступ виконується за допомогою кадра маркера певного формату, який передається безперервно. Передача маркера відбувається від однієї станції до іншої в порядку зменшення їх логічних адрес. Станція з мінімальною адресою передає кадр маркера станції з найбільшою адресою.
Управління мережею виконує станція, яка володіє маркером у даний момент часу. Вона виконує:

  • генерацію (реконфігурацію) логічного кільця;
  • контроль за передачею маркера;
  • змінення параметрів системи управління;
  • прийом та обробку запитів на підключення пасивних станцій (станції, що не підключені до логічного кільця).
Технологія Token Ring

Технологія Token Ring розроблена фірмою IBM і являє собою суміш топологій. Тoken Ring працює за топологією «Зірка» зі спеціальним пристроєм IBM, який має назву «станції багатокористувацького доступу» як центральний хаб. Але для зв’язку з ним кожний комп’ютер має два кабелі (типу «скручена пара»), по одному з яких він посилає дані, а по другому — отримує. За способом організації передавання даних Тoken Ring відноситься до кільцевих мереж із маркерним методом доступу. Кадри даних, як і кадр маркера, передаються по кільцю незалежно від розташування станцій. Відправник «звільняє» маркер та передає його далі по кільцю тільки після отримання кадра з доповненою інформацією про результати прийняття від отримувача. Швидкість передачі даних — 16 Мбіт/с.

Технологія FDDI

Мережа FDDI будується на основі стандарту на оптоволоконний інтерфейс розподілених даних. Швидкість передавання даних 100 Мб/с.
Метод доступу застосовується маркерний, але на відміну від Token Ring, станція мережі звільняє маркер, не чекаючи повернення свого кадру даних.
Надійність мережі визначається наявністю подвійного кільця передачі даних.
У мережі FDDI використовуються концентратори (одинарні та подвійні), підключення до яких робочих станцій виконується як за допомогою оптоволоконних каналів, так і за допомогою «скру­чених пар».
Топологія мережі: кільцева, деревоподібно-кільцева.

Мережі SNA

Мережі SNA (системна мережева архітектура) ґрунтуються на ідеології фірми IBM по будуванню комп’ютерних мереж на базі систем телеобробки даних. У відповідності зі системною мережевою архітектурою комп’ютерна мережа організується за регіональним принципом. Через мережеві процесори регіонів за допомогою каналів зв’язку функціонує єдина мережа.
Для з’єднання мереж SNA з іншими мережами може бути використана еталонна модель відкритих систем (OSI).

Мережа INTERNET

Internet — це розгалужена мережа, що з’єднує комп’ютери, розташовані по всьому світу. Internet була створена на основі Apranet — мережі, що з’єднувала навчальні заклади та військові організації. В результаті розвитку комп’ютерних мереж виникла потреба в їх з’єднанні. З цією метою був розроблений протокол передачі інформації TCP/IP. Більш докладно — див. наступний розділ.

5.6. Операційні системи
комп’ютерних мереж

Комп’ютери у мережі поділяються на сервери та робочі станції (клієнти).
Сервери — це комп’ютери, які надають частину своїх ресурсів для загального користування абонентам мережі. Залежно від типу ресурсу існують файл-сервери, сервери друкування, модем-сервери та ін. Файл-сервери виділяють свій дисковий простір та файли для загального користування. Сервери друкування управляють мережевим принтером, на який надходять завдання зі всієї мережі. Сервери можуть бути призначеними та непризначени-
ми. Призначені сервери займаються тільки організацією обслуговування запитів, що надходять із мережі, а непризначені, крім того, працюють зі своїми прикладними програмами та користувачами.
Робочі станції — це комп’ютери, що використовують ресурси, які надані серверами, проте своїх ресурсів для користування не виділяють.
В адаптерах мережі апаратно реалізовані протоколи фізичного та канального рівнів. Функції протоколів верхніх рівнів виконує операційна система (ОС). Мережева операційна система забезпечує доступ користувачів до ресурсів комп’ютерної мережі. Існують такі мережеві ОС: Microsoft Windows, Microsoft Windows NT, Unix та Novel Netware. ОС та побудовані на їх основі ком­п’ютерні мережі поділяються:

  • За наявністю призначених серверів:
  • однорангові. Кожна робоча станція може бути одночасно сервером та робочою станцією. Недоліки: складність адміністрування у великих мережах, менша надійність;
  • з окремим серверами. Для виконання серверних функцій виділяють окремі комп’ютери. На них встановлюють спеціальне системне програмне забезпечення. Сервери можуть бути призначеними (Netware) та непризначеними (Windows NT).
  • За характером роботи:
  • ті, що працюють у режимі витіснення, — спеціальний диспетчер виділяє процесам квант часу центрального процесора (Windows 98-2000, Windows NT, Unix);
  • ті, що не працюють у режимі витіснення, — процеси самі віддають управління іншим процесам (Netware).
Операційна система Windows 98-2000

Windows 95-2000 — це однорангова операційна система (ОС), яка передбачає приєднання до серверів Windows NT та Novel Netware. Мережева архітектура Windows 95-2000 побудована на моделі взаємодії відкритих систем ISO.
Реєстрація користувача у системі може відбуватися в одному з таких режимів:

  • клієнт для мережі Мicrosoft Netware (за замовчанням);
  • клієнт для мережі Novel Netware;
  • звичайне входження у Windows.

Доступ до ресурсів мережі відбувається за допомогою засобу Сетевое окружение (Network Neighborhood). Цей засіб дозволяє виконувати такі операції, як перегляд спільних ресурсів на серверах мережі або відображати ресурс на мережевий диск. Первинним форматом відображення ресурсу є UNC (Universal Naming Convention)-нотація:
\\ім’я комп’ютера\ресурс
У мережі кожний комп’ютер має унікальне ім’я, визначене під час інсталювання системи. Ресурс може зображати диск комп’ю­тера, каталог або принтер. Використання UNC — формату дозволяє усунути обмеження по кількості мережевих ресурсів. Під час перегляду мережевих ресурсів система перевіряє паролі доступу. Мережева оболонка відображує всю мережу у вигляді ієрархічної структури об’єктів (ресурсів) та контейнерів об’єктів (рис. 5.6), де
 — «Сетевое окружение» (всі ресурси);
 — «Вся сеть» (всі ресурси, що доступні у даний момент часу);
 — «Компьютерная сеть» (всі ресурси робочої групи, домену або контексного дерева залежно від мережевої операційної системи);
  — «Сервер» (комп’ютер, що містить розподілені ресурси);
 — «Контекстное дерево» (зображення мережі Novell Net­ware).
Усі ресурси поділяються на локальні, розподілені, мережеві та відключені мережеві.
Локальні ресурси комп’ютера належать особисто користувачу, і доступ до них з інших комп’ютерів відсутній.
Розподілені ресурси можуть використовувати інші користувачі мережі. Такі ресурси відмічаються рукою наприкінці рисунка, що позначає цей ресурс.
З мережевими ресурсами інших комп’ютерів мережі користувач може працювати як з власними локальними ресурсами. Такі ресурси відмічаються сегментом дроту наприкінці рисунка, який позначає цей ресурс.

Рис. 5.6. Ієрархічна структура мережі
Відключені мережеві ресурси інших комп’ютерів мережі — це ресурси, до яких у даний момент часу відсутній доступ. Такі ресурси відмічаються сегментом дроту з червоним хрестом наприкінці рисунка, який позначає цей ресурс.
Роботу в мережі забезпечують такі програмні засоби: Explorer (Проводник), Microsoft NetMeeting, Microsoft Outlook, Microsoft Inernet Explorer.
Explorer дозволяє працювати з мережевими ресурсами так само, як і з локальними ресурсами.
Microsoft NetMeeting забезпечує діалог у реальному часі з іншим користувачем, дозволяє передавати тексти, рисунки.
Microsoft Outlook (входить до складу Microsoft Office) виконує організацію зв’язку з іншими користувачами.
Microsoft Inernet Explorer — це програмний засіб доступу до ресурсів Internet. Він містить WEB-броузер для доступу до сервісів WWW, Оutlook Express, службу автоматичного доставлення інформації.

Операційна система Windows NT

 

Windows NT — це 32-розрядна операційна система з пріоритетною багатозадачністю. Вона належить до ОС, які працюють в режимі витіснення, з вбудованими мережевими функціями та системою безпеки.
Особливості Windows NT:

  • наявність графічного інтерфейсу;
  • сумісність з різними ОС (MS DOS, OS/2, Windows 95-2000);
  • масштабованість (можливість працювати на одно- та багатопроцесорних системах).

Windows NT може конфігуруватися як Windows NT Work­station та Windows NT Server.
Windows NT Workstation (робоча станція Windows NT) забезпечує роботу мережі робочої групи, яка складається із сервера та декількох робочих станцій.
Windows NT Server (сервер Windows NT ) орієнтована на виконання серверних функцій у великих мережах з інтенсивним графіком. Мережа складається з доменів. Домен містить декілька серверів з розподіленою базою даних користувачів. Один із серверів призначається контролером домена, на якому зберігається центральна база даних облікових записів всього домена. Для кожного користувача створюється тільки один обліковий запис, який визначає права доступу до будь-якого сервера домену. Доступ до ресурсів мережі забезпечується одноразовою реєстрацією в мережі.

Операційна система Novell Netware 4.x

NETWARE підтримує виконання таких функцій:

  • підтримує колективне використання файлів;
  • забезпечує доступ до мережевих принтерів;
  • підтримує роботу систем управління базами даних різних типів;
  • забезпечує доступ до файлового сервера з боку робочих станцій, які функціонують під управлінням різних операційних систем;
  • дозволяє поєднувати віддалені сегменти мережі;
  • забезпечує захист ресурсів системи від несанкціонованого доступу;
  • забезпечує передачу та обробку даних з використанням різних протоколів: SPX/IPX, TCP/IP, NetBIOS, AppleTalk;
  • пропонує засоби для роботи з електронною поштою.

Усі ресурси комп’ютерної мережі Novell Netware 4.x являють собою об’єкти, що розташовані у розподіленій базі даних — Netware Directory Database (NDD). Ці об’єкти згруповані в ієрархічній структурі, яка відображає їх взаємну підпорядкованість. Дерево починається з об’єкта ROOT (корінь), далі розташовані контейнери та об’єкти. Кожен об’єкт залежно від типу має набір властивостей та їх значень. Наприклад, об’єкт типу «користувач» має такі властивості: ім’я, пароль, поштову адресу, адресу E-mail тощо. Існують такі основні типи об’єктів: користувач, група, сервер, принтер, черга до принтера, диск. Керує структурою об’єктів служба каталогів Netware (NDS).
Сервер Netware — це у першу чергу файловий сервер, який забезпечує багатокористувацький доступ до загальних файлів, що зберігаються на його пристроях (жорстких та оптичних дисках, стримерах).
Сервер друку Netware забезпечує розподіленість пристроїв друкування, а саме їх доступність для всіх клієнтів мережі. Принтери можуть підключатися такими засобами:

  • до файлового серверу;
  • до будь-якої робочої станції (попередньо завантаживши програмне забезпечення мережевого принтера);
  • безпосередньо до мережевої шини, якщо принтер має спеціальну мережеву плату.
Операційна система UNIX

UNIX — це багатозадачна, багатокористувацька система. На відміну від інших ОС вона сама розподіляє процесорний час між задачами, шо дозволяє використовувати сервер для запуску додат­ків, а результат отримувати на комп’ютерах-клієнтах. Крім того, ОС UNIX дозволяє створювати комп’ютерні мережі з великою кількістю комп’ютерів (сотень або тисяч) різних типів. Недолік системи полягає в тому, що для кожного сервера потрібне окреме адміністрування.
Система працює з користувачами, кожний з яких має ім’я, пароль, ідентифікатор, початковий каталог тощо. Ім’я користувача (символьний рядок) та ідентифікатор (ціле число) є унікальними. Користувач є членом однієї або кількох груп, що працюють над одним проектом або виконують схожі завдання. Кожна група також має унікальний ідентифікатор. Належність до певної групи визначає додаткові права, що мають усі користувачі у групі. Коли користувач створює файл, той автоматично належить користувачу та групі. Користувач-адміністратор системи має необмежені права.
В операційній системі UNIХ застосовується файлова організація програм та даних. Файлова система має ієрархічну структуру каталогів та файлів. Існує 6 типів файлів, які розрізняються за функціональнум призначенням та діям ОС під час виконання різних операцій над файлами:

  • Звичайний файл являє собою дані, записані у будь-якому форматі. Для ОС такі файли є послідовністю байтів. До цих файлів відносяться текстові, бінарні, програмні файли тощо.
  • Каталог використовується для формування логічного дерева файлової системи. Каталог — це файл, який містить імена файлів, що знаходяться у ньому, а також покажчики на додаткову інформацію — метадані, які дозволяють ОС виконувати операції над цими даними. Будь-яка задача, що має право на читання каталога, може прочитати його зміст, але тільки ядро має право на запис до каталогу.
  • Спеціальний файл пристрою забезпечує доступ до фізичних пристроїв. В UNIX розрізняють символьні (character) та блочні (blok) файли пристроїв. Доступ до пристроїв виконується шляхом відкриття, читання та запису в спеціальний файл при­строю. Символьні файли пристроїв використовуються для обміну даними з пристроєм без буфера. Блочні файли пристроїв дозво­ляють виконувати обмін даними у вигляді пакетів фіксованої довжини — блоків.

FIFО (іменований канал) — це файл, що використовується для зв’язку між процесами.

  • Зв’язок. Каталог містить імена файлів та покажчики на їх метадані. Така архітектура дозволяє одному файла мати декілька імен у файловій системі. Імена жорстко пов’язані з метаданими і, відповідно, з даними файла, у той самий час як сам файл існує незалежно від того, як його називають у файловій системі.
  • Сокети — призначені для взаємодії між процесами. Інтерфейс сокетів досить часто використовується для доступу до мережі TCP/IP.

Файлова система використовує загальноприйняті імена файлів та структури каталогів, що значно полегшує роботу операційної системи та її адміністрування. Ця структура використовується під час ініціалізації та конфігурування, під час роботи поштової служби та системи друкування. Кореневий каталог ( / ) містить такі каталоги:

    • /bin — містить команди та утиліти, як правило, загального призначення, що застосовуються досить часто;
    • /dev — містить спеціальні файли пристроїв, які забезпечують інтерфейс доступу до периферійних пристроїв. Цей каталог може містити декілька підкаталогів, які групують файли пристроїв одного типу;
    • /etc — містить системні конфігураційні файли та утиліти адміністрування. Наприклад, скрипти ініціалізації системи;
    • /lib — містить бібліотечні файли мови С та інших мов програмування;
    • /lost+found — це каталог «загублених файлів», які в результаті апартних та системних помилок втрачають своє ім’я. У цей каталог їх поміщають програми перевірки та поновлення файлової системи;
    • /mnt — стандартний каталог для тимчасового зв’язування фізичних файлових систем до кореневої файлової системи для отримання єдиного дерева логічної файлової системи;
    • /home — загальнодоступний каталог для розміщення домашніх каталогів користувачів;
    • /usr — містить підкаталоги різних сервісних підсистем: системи друку, електронної пошти тощо.
    • /var — використовується для зберігання тимчасових файлів сервісних підсистем;
    • /tmp — каталог для зберігання тимчасових файлів, необхідних для роботи різних підсистем. Цей каталог відкритий на запис для всіх користувачів системи.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.