лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

системи підтримки прийняття рішень

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

11.3. Розвиток та запровадження групових систем підтримки прийняття рішень


11.3.1. Визначення та призначення ГСППР


Групова система підтримки прийняття рішень (Group Decision Support Systems — GDSS) — це інтерактивна, основана на комп’ютерах система, яка полегшує колективне розв’язання неструктурованих та слабкоструктурованих проблем групою ОПР. Зокрема, вона допомагає групі менеджерів аналізувати проблемні ситуації і втілювати колективно прийняті рішення в життя. Групова система підтримки прийняття рішень об’єднує технологію групового програмного забезпечення з технологією СППР. ГСППР складаються з апаратних засобів, програмного забезпечення і процедур для полегшення генерування й оцінювання альтернатив, а також містять засоби для удосконалення групової динаміки. Однак, ГСППР не є переконфігурацією традиційних СППР, а є спеціально розробленими системами, які інтегрують СППР і технології Groupware.
ГСППР об’єднують комунікації, обчислення і технологію підтримки прийняття рішень для допомоги деякій групі ОПР у розв’язанні відносно неструктурованих задач. У цьому контексті до звичайного програмного забезпечення СППР приєднуються технічні засоби у формі електронних кімнат для нарад, локальні мережі та засоби підтримки телекомунікацій. Надаючи групі ОПР можливість прискорювати створення рішень, змінювати їх зміст чи напрямок руху повідомлень, технологія ГСППР, урешті-решт, розрахована на підвищення якості результатів нарад.
Можна виділити три рівні групової підтримки прийняття рішень.
На першому рівні ГСППР здатна запропонувати низку технічних функцій, розрахованих на подолання звичайних комунікаційних бар’єрів, щоб прискорити обмін повідомленнями (орієнтація на повідомлення), наприклад, надати великі екрани для одночасного відображення ідей та результатів голосування.
Другий рівень групової підтримки забезпечує моделювання рішень і містить методи розроблення групових рішень, які націлені на зменшення рівня невизначеності й зняття «шумів». Ці системи мають вбудовані засоби пошуку рішень (Solvers). До вдо­сконалень, типових для цього рівня, належить інструментарій автоматизованого планування. На цьому рівні застосовуються дерева рішень, моделі Дельфі, статистичні методи та інші формальні процедури підтримки рішень.
Третій і найвищий рівень характеризується акцентом на машинно-формовані структури комунікацій, за допомогою яких керують груповим процесом створення рішень.
ГСППР мають обслуговувати багато різних груп користувачів і розв’язувати різноманітні види завдань. До таких завдань належать: генерування ідей і дій, вибір альтернатив чи варіантів, проведення переговорів для досягнення консенсусу стосовно прийняття певного рішення (що є характерним для групових процесів прийнят­тя рішень на відміну від індивідуальних).
До чисельних засобів ГСППР, націлених на три рівні аналізу, три головні типи задач і різні типи підзадач належать: дисплеї з великими екранами, графічні засоби, мозковий штурм, доступ до даних і можливості відображення, моделі прогнозування, аналіз соціального мислення, аналіз поведінки акціонерів тощо.
Типова конфігурація СППР включає системи керування моделями та базою даних, інструментальні засоби управління групою, взаємопов’язані й керовані фасілітатором (facilitator). Завдання фасілітатора — координувати використання технології так, щоб увага творців рішень була зосереджена на проблемі, що розглядається, а не на використанні технології. Часто об’єднані в мережу комп’ютери, за якими працюють члени групи, розміщують в одній кімнаті (іноді вона називається кімнатою рішень) для проведення конференції рішень, на якій присутня відповідна група людей з метою розгляду альтернатив і відшукання розв’язку проблеми. У такій конфігурації інформація може передаватися учасникам через мережу або за допомогою одного чи більше загальних екранів, на які проектують виведення даних з певного комп’ю­тера. Крім того, учасники можуть використовувати графічні засоби для створення ескізів і діаграм, які також можна проектувати на загальний екран. Урешті, за бажання учасники можуть отримувати тверді копії різних варіантів результатів обговорення, так що вони можуть повторно звертатися до них між зустрічами. На рис. 11.2 показана типова конфігурація лабораторії (кім­нати) для прийняття рішень, що включає типову кімнату конт-
ролю, а також одну або більше кімнат для відпочинку, що є
суміжними до цієї кімнати (на рисунку не показані).

Рис. 11.2. Типова конфігурація лабораторії (кімнати)
для прийняття рішень із застосуванням ГСППР
Загальний процес створення групового рішення за допомогою ГСППР відбувається за участю спеціального штату підтримки, головною особою якого є людина-фасілітатор, яка сприяє групі сконцентруватися на завданні за допомогою адресування і розв’я­зування технологічних питань. Крім того, є аналітик, якийзабезпечує експертну допомогу в розробленні комп’ютерних моделей. Під час сеансу групового обговорення спеціальний пристрій фіксує хроніку подій шляхом записування важливих локальних і підсум­кових результатів .
Одним із перспективних варіантів організації групової праці є використання учасниками обговорення робочих станцій. Централізовані системи робочих станцій функціонують з багатьма мік­рокомп’ютерами, з’єднаними локальною обчислювальною мережею (ЛОМ), та загальними екранами, на які можуть проектуватися документи. Ці системи уможливлюють розроблення користувачами ідей щодо розв’язків задач на власних робочих станціях. Розглядаючи варіант розв’язання проблеми, користувач може обрати для себе стратегію спільного використання ідей, посилаючи їх електронною поштою кожному учаснику або про-
ектуючи на загальний екран. Альтернативно, користувачі можуть вибрати стратегію збереження підготовлених документів на потім, з тим, щоб у зручний час їх ґрунтовно проаналізувати й відкинути гірші результати. Відображення багатьох ідей на одному або більше загальних екранах може привести до значно інтегрованішого обговорення теми. Якщо є потреба не ідентифікувати автора певної конкретної ідеї, то думки окремих осіб можуть розповсюджуватися анонімно.
Неодноразово було доведено, що метод робочої станції забезпечує ефективнішу підтримку процесу групової роботи, ніж інші. Тому найвідоміші ГСППР, зокрема, GroupSystem; Vision Quest ; Software-Aided Meeting Management System (SAMM) використовують цей підхід. Деякі конфігурації робочих станцій уможливлюють проведення телеконференцій і застосування віддаленого підходу до прийняття рішень.
У телеконференціях групова підтримка здійснюється подібно до конференції рішень, але учасники географічно віддалені один від одного. Крім електронного зв’язку, там є візуальна і звукова комунікації, тому користувачі можуть бачити й чути один одного, неначе вони перебувають в одному приміщенні. Віддалене створення рішень аналогічне методу робочої станції, але за умови, що офісів немає в безпосередній близькості. Нарешті, важливо звернути увагу на те, що організації не обов’язково мусять мати складні ГСППР, вбудовані у власну територіальну мережу. Окремі університети й комерційні фірми забезпечують використання територіальних мереж і ГСППР за певну плату.
11.3.2. Підтримуючі засоби ГСППР
Підтримка створення рішень
Групові системи підтримки прийняття рішень мають забезпечувати як підтримку прийняття рішень так і підтримку організації цього процесу. Підтримка процесу прийняття рішень починається з можливостей, які вже були розглянуті стосовно всіх систем підтримки прийняття рішень. Тобто ГСППР мусять мати доступ до моделей та інструментальних засобів керування моделями, до даних і інструментальних засобів керування базами даних, до пошти й інструментальних засобів керування нею. Однак групи ОПР узагалі створюються для розв’язання певних слабкоструктурованих проблем, часто зі стратегічними або довготерміновими наслідками. У такому разі ГСППР мають надавати специфічну підтримку для генерування альтернатив і інтерпретації отримуваних результатів.
Генерування альтернатив потребує застосування мозкового штурму з допомогою електронних інструментальних засобів, які забезпечують записування ідей і їх коментування. До того ж, ці інструментальні засоби мають полегшувати консолідацію ідей за рахунок допомоги або членів групи, або людини-фасілітатора для визначення загальних інтересів, загальних рис, і/або зв’язків між ідеями. Зауважимо, що ці засоби відомі також під назвою «засоби аналізу питань» (issue analyzer tools). Урешті, одним із завдань ГСППР має бути полегшення ідентифікації заінтересованих сторін, пов’язаних з ними обставин, і ролей, які вони відіграють у процесі прийняття рішення. Генерування альтернатив, їх аналізування і класифікація можуть бути важкими в груповому варіанті дій через те, що кожний із членів групи хоче відразу брати участь у процесі обговорення, та із-за того, що учасники володіють різними способами міркування.
Іншим засобом, яким ГСППР забезпечує підтримку рішень,
є так звана «групова пам’ять». Зокрема, вона полягає в можливості електронного записування матеріалів зборів чи зустрічей як в інтегрованому, так і в необробленому варіантах. Така можливість дає змогу окремим особам повторно переглядати принципи і альтернативи, щоб зробити відповідні корективи у своєму розумінні проблеми.
Деякими компонентами, необхідними для підтримання групової пам’яті, є: доступ до великих масивів інформації, як зовнішньої, так і внутрішньої по відношенню до організації, а також стосовно групового процесу; здатність легко добувати інформацію, згенеровану груповими взаємодіями, зберігати й інтегрувати її; підтримка за допомогою використання як кількісних, так і якісних моделей пошуку рішень і досягнення цілей; здатність підтримувати завантаження і впорядковування альтернатив, які були запропоновані для збереження в пам’яті групи. Ці характеристики дають змогу учасникам групи досліджувати доступну для групи інформацію, яка була згенерована групою безпосередньо чи готувалася ззовні і була подана групі.
Учасники напевно повинні мати можливість швидко і легко переглядати види групової діяльності, що могли відбутися за відсутності учасника, або у разі його підключення до групової дискусії. Групова пам’ять має надавати можливість учасникам групи переглядати результати попередніх зборів, які вони не змогли відвідати. Конфігурація групової пам’яті також має забезпечувати перегляд того, що відбувається, навіть поки тривають збори. Це означає, що особа може залишити конференцію, засвоювати інформацію в її власному темпі, і потім знову приєднатися до обговорення.
Підтримка процесу
Як було показано раніше, одним з основних досягнень, передбачених технологією ГСППР, є підтримка процесу створення і вибору рішень. Багаторічні дослідження продемонстрували, що здебільшого використання ГСППР великими групами (від 8 до 22 учасників) приносить відчутну користь, у той час як за умов використання звичайних СППР збільшення групи призводить до багатьох негативних проявів групової поведінки. Оскільки ГСППР згладжує негативні аспекти групової поведінки і робить групу ефективнішою в досягненні цілей, то можна висновувати, що групова СППР має суттєвий позитивний вплив на роботу великих груп. Проте це не є підставою для стверджування, що ГСППР не може забезпечити ефективну підтримку малим групам ОПР. Скоріше це означає, що негативні аспекти групової поведінки в малих групах не такі помітні, а тому їх відносний вплив на групову ефективність у разі розв’язання проблем не є таким відчутним. Проте і для цього випадку ГСППР включає всі характеристики, які сприяють позитивним рисам групового прийняття рішень при одночасному зниженні негативного впливу групової динаміки.
Важливою характеристикою групових систем підтримки прийняття рішень є те, що ГСППР-технологія допускає велику гнучкість у визначенні часу, місця і характеру проведення нарад. Часто учасники групи не можуть відвідувати всі заплановані зу­стрічі. Цей аспект групових зустрічей є звичним явищем, але в той же час різні особи, що мають свої індивідуальні обов’язки і плани, мусять збиратися разом, щоб працювати над загальними проектами. Оскільки масштаби корпорацій збільшуються, то, ймовірно, необхідна експертиза для розв’язання проблеми чи завершення проекту стане неможливою в загальних приміщеннях. Також, якщо менеджери вищих рівнів включаються в обговорення чи створення проекту, то вони, ймовірно, будуть знаходитися далеко від групи, оскільки мають забезпечувати потреби управління у своїх департаментах.
ГСППР можуть нарощувати свої функції, що уможливлює їх використання в різних режимах проведення групової роботи. Отже, дискусії й зустрічі з прийняття рішень будуть здійснюватися «віртуальними групами». Учасники можуть зустрічатися в той самий час і на тому ж місці чи, як зазначалося раніше, вони можуть зустрічатися в той самий час, але в географічно віддалених місцях, з’єднаних засобами проведення телеконференцій. Використовуючи ГСППР, вони можуть «зустрітися» на тому ж місці, але в різний час. Нарешті, ГСППР дає змогу групам «зустрічатися» в різний час і в різних місцях. Таке розширення можливостей технології означає, що кількість зустрічей віч-на-віч буде зменшуватися, і тому проведення зборів за допомогою ГСППР не буде заважати виконанню учасниками інших робіт.
Друга характеристика процесу прийняття рішень, що забезпечується ГСППР, це анонімність. Зокрема, це дає змогу учасникам групи висувати ідеї, забезпечувати аналіз чи віддавати свій голос, не відкриваючи свою ідентичність іншим учасникам групи. Анонімність забезпечує демократичніший обмін інформацією, оскільки індивіди можуть оцінювати інформацію за своїм власним розумінням, а не тому, що так здається доцільнішим з політичного погляду. Якщо автор пропозиції невідомий, то оцінка пропозиції не залежить від його статусу, а визначається швидше якістю самої ідеї. Це важливіше тоді, коли група складається з осіб зі значними розбіжностями в статусі. На зустрічах, де очікується, що тиск на аудиторію з боку певних учас­ників буде високим, анонімність забезпечує отримання відвер­тіших думок і пропозицій, а, отже, результат обговорення буде вищим. Є також можливість того, що збереження анонімності індивідуальних внесків у загальний процес прийняття рішення нівелює вплив окремих осіб на процес обговорення і дасть змогу абстрагуватися, аналізуючи проблему.
Зазвичай, ГСППР має включати засоби для організації голосування і ведення переговорів у разі проведення групових зборів. Підтримка голосування може означати надання цифрового і графічного зображення підсумків голосування та ідей. ГСППР може також містити програми для обчислення ваг у багатофакторних проблемах прийняття рішень та метод Дельфі (Delphi) для організації обговорень з метою досягнення кон-
сенсусу.
Роль і місце фасілітатора в ГСППР
Іншим організаційним ресурсом, який може бути корисним у процесі проведення нарад за допомогою ГСППР, є використання допомоги фасілітаторів. Фасілітатор — це особа (або особи), яка керує застосуванням ГСППР від початку планування до завершення сеансу створення групового рішення, допомагає групі досягнути бажаних результатів. У разі участі фасілітатора у створенні групового рішення учасники зборів використовують інструментальні засоби ГСППР, але сам процес не буде керуватися цими засобами. Фасілітатор мусить бути знавцем стосовно застосування технологій ГСППР, щоб забезпечити досягнення групою поставленої мети, а також бути ерудованим з низки суміжних нау­кових дисциплін. В іншому разі група буде зосереджена на технологічних питаннях, що завадить ефективному використанню інструментарію ГСППР за обговорення теми.
Розглянемо докладніше обов’яки й ролі фасілітатора, які він має виконувати у разі проведення сеансу прийняття групового рішення за допомогою ГСППР.

  1. Заохочує колективну відповідальність. Фасілітатор допомагає групі брати відповідальність за результати зустрічі або недосягнуті цілі.
  2. Забезпечує готовність відповідних засобів технології. Фасілітатор визначає, які комп’ютерні інструменти відповідають розв’язуваному завданню й очікуваному результату, а потім підбирає потрібні засоби.
  3. Прислухається, роз’яснює й інтегрує інформацію. Фасілітатор прислухається до того, про що говорять у групі, і намагається знайти у сказаному суть; роз’яснює цілі, визначає порядок денний, пояснює необхідні для роботи групи терміни та їх визначення.
  4. Розвиває і задає «правильні» запитання. Фасілітатор думає над тим, як виразити і як задати найкращі запитання, які заохочували б до обмірковувань і активних дій учасників.
  5. Підтримує групу, зосереджену на результаті / завданні. Фасілітатор чітко інформує учасників про поточні групові результати, роблячи їх явними; підтримує групу, яка зосереджена на результаті й рухається до нього.
  6. Спрощує та полегшує розуміння технології і її результатів. Фасілітатор детально характеризує і пояснює технологію ГСППР групі, а також реагує на негативні коментарі та стурбованість учасників, що викликані цією технологією.
  7. Створює і зміцнює відкрите, позитивне середовище для учасників. Фасілітатор заохочує учасників до співпраці, задаючи запитання, активно діючи та використовуючи технологію, щоб із самого початку сеансу залучити всіх учасників до роботи; веде відповідні переговори з домінуючими особами, щоб гарантувати рівноправну участь усім.
  8. Активно регулює взаємовідносини. Фасілітатор демонструє зацікавленість і повагу до людей, чутливість до їх емоцій; розвиває конструктивні відносини серед учасників; вітається і «розчиняється» у групі.
  9. Подає інформацію групі. Фасілітатор дає чіткі й лаконічні інструкції, використовує зрозумілі і короткі вирази щодо подання ідей, за потреби забезпечує групу письмовою інформа-
    цією.
  10. Демонструє гнучкість. Фасілітатор думає «на ходу»; пристосовує, виходячи з загальних потреб, порядок денний або групову діяльність на місці; спроможний виконувати більш ніж одну справу одночасно.
  11. Планує процес зустрічі. Фасілітатор наперед планує зустріч; безпосередньо залучає лідера/ініціатора зустрічі до підготовки плану; чітко формулює результати зустрічі; складає порядок денний та передбачає необхідні дії з урахуванням очікуваних результатів, часових обмежень і характеристик групи.
  12. Конструктивно керує конфліктами і негативними емоціями. Фасілітатор допомагає групі «гасити» конфлікти; використовує технологічні засоби для виявлення і перевірки колективних конфліктів, для відбору й аналізу думок членів групи з метою досягнення згоди у разі виникнення суперечностей.
  13. Розуміє технологію і її можливості. Фасілітатор знає, як використовувати систему; чітко розуміє інструменти, їх функції і здатності; визначає й долає звичайні технічні труднощі.
  14. Заохочує та підтримує перспективні шляхи розв’язання проблеми. Фасілітатор заохочує розгляд проблеми з різних поглядів, використовуючи методи, метафори, історії, приклади з метою налаштування групи на генерування різних рекомендацій.
  15. Керує зустріччю. Фасілітатор ефективно використовує порядок денний та технологію ГСППР для керування групою; регламентує стадії зустрічі в будь-якій діяльності; визначає ролі учасників і встановлює основні правила проведення сеансу обговорення.

Типи технологій групових систем
підтримки прийняття рішень

Залежно від завдань і умов групової роботи можна виділити шість технологічних варіантів реалізації ГСППР.
1. Електронна кімната (пульт) управління (Electronnic board­room). Відповідає другому рівню групової підтримки. Компоновка: кімната конференції; аудіовізуальна техніка, зокрема, контрольовані комп’ютером аудіовізуальні проекції на екрані. Використовується в ситуації «той самий час/те саме місце» для запам’я­товування і пошуку заздалегідь підготовлених презентацій (подань).
2. Кімнати телеконференцій (Teleconference rooms). Відповідає першому рівню групової підтримки. Компоновка: кімнати конференції; комп’ютерно контрольовані аудіовізуальні (audiovisual) передавання повідомлень між кімнатами. Застосовується в ситуації «той самий час/різні місця». В сеансі групової роботи бере участь фасілітатор телеконференцій (facilitator teleconference). Призначення — синхронне оброблення цифрових передавань звуку, відео і даних.
3. Групова мережа (Group network). Відповідає першому рівню групової підтримки. Компоновка: окремі офіси; комп’ютерна мережа. Ситуації застосування — «той самий (або різний) час/різні місця», один із учасників виконує роль голови конференції. Призначення: проведення настільної конференцї (в реальному режимі часу або асинхронної), планування зустрічей в реальному режимі часу.
4. Інформаційний центр (Information Center). Відповідає другому рівню групової підтримки. Компоновка: кімната конференції; відеопроектор для великого екрана; комп’ютер(и) з дисплейними терміналами. Використовується в ситуації «той самий час/те саме місце». Має засоби керування базою даних, статистичного аналізу, графіки і опрацювання тексту. Надає можливість моделювати і використовувати спеціальне програмне забезпечення.
5. Лабораторія співпраці (Collaboration laboratory). Відповідає третьому рівню групової підтримки. Компоновка: кімната конференції; електронна дошка для заміток (chalkboard) з комп’ютерних робочих станцій. Використовується в ситуації «той самий (або різний) час/те саме місце». Має програмне забезпечення для спільного записування (документування)/контурування інформації та можливості структурованої аргументації.
6. Кімната рішень (Decision room). Відповідає третьому рівню групової підтримки. Компоновка: кімната конференції, відеопро­ектор для великого екрана.Використовується в ситуації «той самий (або різний) час/те саме місце». Має інструментальні засоби для мозкової атаки, коментування тем, голосування, моделювання, аналізу рішень.
У більшості з цих технологічних варіантів реалізації ГСППР важлива роль відводиться лабораторіям (кімнатам), де відбуваються відповідні наради (зустрічі). Для прикладу розглянемо зображену на рис. 11.3. кімнату для відеоконференцій і групових систем підтримки прийняття рішень, започатковану в лабораторії дослідження інформаційних систем у менеджменті університету святого Луїса штату Міссурі США (http://www.edu/divisions/
business/mis/research_lab.html)
. Ця лабораторія має технологічні засоби, призначені для симуляції (імітації), оцінювання і демонстрування різних варіантів інформаційних систем.

Рис. 11.2. Кімната для відеоконференцій і групових
систем підтримки прийняття рішень

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.