лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

системи підтримки прийняття рішень

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

7.1.5. Узагальнена матриця методів/ситуацій, пов’язаних з прийняттям рішень


Методи і характеристики процесу прийняття рішень мають потребу в інтерактивному аналізі: для того, щоб визначити, який метод рекомендувати для даної ситуації. Узагальнена матриця вибору методів/ситуацій наведена в табл. 7.6, де подано чотири мета-сімейства і дев’ять специфічних сімейств (комбіновані методи являють собою мета-сімейство і одночасно — специфічне сімейство) разом з п’ятьма базовими типами ситуацій, пов’язаних з необхідністю прийняття рішень. У кожній із 60 клітинок таблиці розміщені записи, якими відповідно позначено низьку (Н), середню (С), або високу (В) релевантність (доречність) мета-сімейства (або сімейства) методів певній ситуації. «Зірочками» позначені позиції, де релевантність вважається високою потенційно.
Відмінності між ситуаціями, пов’язаними з прийняттям рішень, достатньою мірою чіткі. Закриті задачі добре розв’язуються кількі­сними методами або методами дослідження операцій, у той час як якісні (і особливо структуровані якісні) методи найбільше підходять для відкритих і кризових ситуацій. Причинне моделювання, комбіновані методи і сімейство методів штучного інтелекту — найперспективніші для пошуку засобів підтримки прийняття рішень в аналітично складних, відкритих і кризових ситуаціях.

Таблиця 7.6

УЗАГАЛЬНЕНА МАТРИЦЯ МЕТОДІВ/СИТУАЦІЙ,
ПОВ’ЯЗАНИХ З ПРИЙНЯТТЯМ РІШЕНЬ


Сімейство
методів

Закрита
ситуація

Відкрита ситуація

Кризова ситуація

з невизначеністю вхідної
Інформації

з невизна-
ченістю
наслідків

з обома невизначеностями

Якісні

Н

В

С

В

В

Суб’єктивний аналіз

Н

В

С

С

В

Структуровані якісні

С

В

В

В

В

Кількісні

В

С

С

С

С

Часові ряди

В

Н

Н

Н

С

Стохастичні (ймовірні)

С

В

В

В

В

Статистичні (дослідження операцій)

В

Н

Н

Н

С

Причинні моделі

В

В*

В*

В*

В*

Комбіновані

С

В*

В*

В*

В*

На основі інформатики

С

С

С

С

С

Інформаційні системи

В

С

С

С

С

Штучний інтелект

Н

В*

В*

В*

В*

7.2. Методи оцінювання
програмного забезпечення СППР

Запорукою успіху  в придбанні будь-якого апаратного чи програмного забезпечення є використання однозначної і систематичної стратегії. Критерії і припущення, покладені в її основу, мають бути якомога чіткішими і деталізованішими, а процеду­ра проведення фактичного оцінювання за можливості система­тизованою, прямою і (де це потрібно) повторюваною. Ця умова, передусім, стосується підтримки прийняття рішень у разі оцінювання програмного забезпечення СППР, незалежно від того, чи це куплене ПЗ чи власна розробка задачі, яка має важливе значення і характеризується високою складністю.
Оцінювання програмного забезпечення має проводитися стосовно трьох ключових аспектів СППР — задач, користувачів і середовища на етапах її проектування, макетування та експлуатації. Важливим наслідком цього процесу може стати отримання необхідної інформації для колективів розроблювачів, кінцевих користувачів і ОПР, яка буде використовуватися в межах відведеного для проектування СППР часу з метою проведення потрібних коректив щодо проектованої системи.
Для оцінювання системи і засобів підтримки прийняття рішень використовуються різні аналітичні й емпіричні методики. В їх основу покладено три методи:

  • техніко-економічний аналіз (метод витрат / вигід);
  • метод визначення цінності (вартості) інформації, оснований на концепціях і допущеннях, прийнятих в інформаційній економіці;
  • моделі багатоатрибутної корисності.
  • Нижче подані детальні описи цих концепцій і аналіз результатів їх використання.

7.2.1. Техніко-економічний аналіз
Техніко-економічний аналіз, тобто одночасний аналіз вартості й ефективності, передбачає упорядкування, вимірювання і подальше порівняння витрат і вигід (прибутків, користі), які отримує користувач комп’ютерної системи чи готового проекту програмного забезпечення. Всі витрати і вигоди потрібно виразити в грошовому еквіваленті й на підставі цифр балансового звіту прийняти відповідне рішення.
Найбільші складності виникають за розрахунку кількісної оцінки ефективності від упровадження програмного продукту. В такому разі необхідно провести детальний аналіз фактичної користі від упроваджуваної системи і визначити чинники, які характеризують різні напрями отримання вигоди.
Можна виділити шість напрямів отримання вигоди:

  • від розв’язання обчислювальних задач і друку;
  • від реєстраційних завдань;
  • від завдань пошуку записів;
  • від можливості переструктурування системи;
  • від можливості аналізу і моделювання;
  • від можливості керування процесами і ресурсами.

Потенційними факторами отримання можливої користі є:

  • зниження або запобігання витрат (ЗЗВ);
  • зменшення кількості помилок (ЗКП);
  • збільшення гнучкості системи (ЗГС);
  • підвищення швидкості операцій (ПШО);
  • удосконалення управління і контролю технологічними процесами (УУК).

У табл. 7.7 наведено зіставлення компонентів напрямів от-
римання вигід і факторів (знак «+» означає дію відповідного
фактора).

Таблиця 7.7

АНАЛІЗ ВИГІД


Група
вигоди

Складова
вигода

Фактор

ЗЗВ

ЗКП

ЗГС

ПШО

УУК

1. Вигоди від роз­в’язання обчислювальних задач і друкування

1.1. Зниження питомих витрат на обчислення і друкування

+

 

 

 

 

1.2. Підвищення точності за роз­в’язання обчислювальних задач

 

+

 

 

 

 

1.3. Можливість швидко змінювати змінні і значення в програмах

 

 

+

 

 

 

1.4. Величезне зростання швидкості обчислень і друкування

 

 

 

+

 

2. Вигоди від реєстраційних задач

2.1. Можливість автоматично зби­рати і запам’ятовувати дані

+

+

 

+

 

2.2. Повніше і систематичне збереження записів

+

+

 

 

 

 

2.3. Збільшена продуктивність ведення записів з погляду обсягу і вартості

+

 

 

 

 

 

2.4. Стандартизація ведення записів

+

 

 

+

 

 

2.5. Збільшення кількості даних у кожному записі

+

 

 

+

 

 

2.6. Підвищена надійність зберігання даних

+

+

 

 

+

2.7. Збільшена мобільність даних

+

 

 

+

+

Закінчення табл. 7.7


Група
вигоди

Складова
вигода

Фактор

ЗЗВ

ЗКП

ЗГС

ПШО

УУК

3. Вигоди від задач пошуку даних

3. 1. Швидкий пошук записів

 

 

 

+

 

3.2. Підвищена швидкість вибирання записів із великих БД

+

 

+

 

 

 

3.3. Можливість забезпечення потреб в інформації за допомогою засобів телекомунікацій

+

 

+

 

 

 

3.4. Можливість аналізувати та ревізувати діяльність із пошуку записів

 

+

 

 

+

4. Вигоди від можливості переструктурування систем

4.1. Можливість одночасно змінювати цілі класи записів

+

 

+

+

 

4.2. Можливість переміщувати великі файли даних

 

 

+

+

 

4.3. Можливість створювати но­ві файли шляхом злиття різних аспектів інших файлів

 

 

+

+

 

5. Вигоди від можливості моделювати і аналізувати

5.1. Можливість швидко здій­снювати одночасні і складні симуляції

 

+

+

+

 

5.2. Можливість моделювання складних явищ для відповіді на запитання типу «що…, якщо…?»

 

 

+

 

+

 

5.3. Можливість створення агрегатів з великої кількості даних для планування і прийняття рішень

 

 

+

 

+

6. Вигоди від можливості керувати процеса­ми і ресурсами

6.1. Зменшення потреби в робочій силі для проведення контролю та керування процесами і ресурсами

+

 

 

 

 

 

6.2. Збільшення точності нала­годжування технологічних про­цесів, наприклад складальних ліній

+

+

 

+

+

 

6.3. Підвищена можливість постійного контролю за процесами, за використанням ресурсів

 

+

+

 

+

Каталог можливих витрат на створення інформаційної системи, або її підсистем включає такі види витрат:
1. Вартість придбання: оплата консультацій; фактичні затрати на придбання або орендування обладнання; вартість установлення обладнання; витрати на підготовку місця під обладнання (кондиціонування повітря, засоби безпеки та ін.); капітальні витрати; управлінські витрати на персонал, зайнятий придбанням обладнання.
2. Початкові витрати: затрати на придбання операційної системи (її програмного забезпечення); затрати на встановлення комунікаційного обладнання (телефонних ліній, ліній даних та ін.); оплата праці персоналу, зайнятого пусконалагоджувальними роботами; витрати на діяльність, пов’язану з пошуком і найманням персоналу; витрати, зумовлені перешкодами в роботі решти організацій; оплата за керування пусконалагоджувальними робо-
тами.
3. Витрати на проектування: вартість закупленого прикладного програмного забезпечення; витрати на модифікацію програмного забезпечення відповідно до специфіки локальних систем; заробітна плата персоналу; накладні та інші витрати, пов’я­зані з розробленням програмного застосування власними силами; затрати на забезпечення взаємодії з користувачами під час розроб­лення системи; затрати на навчання користувачів системи; за-
трати на збір даних і на введення у дію процедур збору даних; вартість підготовки документації; оплата праці керівництва.
4. Поточні витрати: затрати на обслуговування системи (апаратних та програмних засобів, допоміжного обладнання); орендна плата, оплата за використану електроенергію, послуги телефонного зв’язку, заробітна плата персоналу, який залучається до діяльності, пов’язаної з керуванням, експлуатацією і плануванням роботи інформаційної системи.
Проводячи техніко-економічний аналіз, важливо також виділити ті характеристики інформаційних систем, які впливають на затрати і вигоди, отримувані від функціонування системи.
До таких факторів належать: точність розрахунків; часова характеристика — тривалість очікування реакції (відповіді); захист інфор­мації (забезпечення безпеки і секретності); надійність (мінімізація невиробничих затрат часу, простою обладнання); гнучкість.
Крім того, в процесі переходу від звичайних інформаційних систем до досконаліших або систем підтримки рішень з’явля­ється новий критерій — ефективність рішень, яка визначається вкладом вихідних даних інформаційної системи в підвищення продуктивності праці і (або) якості висновків аналітика чи рішень керівника (або групи користувачів).

Техніко-економічний аналіз для оцінювання СППР застосовувався багаторазово для їх оцінювання як на стадії їх створення, так і в процесі експлуатації. Але, як показав досвід розроблення СППР, результати — невтішні. Наприклад, для одного проекту було запропоновано вісім варіантів оцінки затрат на розроблення ПЗ СППР: кількісні показники розрахунків змінювались від 362 000 до 2 766 000 доларів. Цей результат підкреслює той факт, що затрати на розроблення програмного забезпечення важко передбачити. Крім того, визначення вартості готового програмного забезпечення, яке буде ефективно застосовуватися в даній системі, не завжди є тривіальним. Проблематичні також розрахунки в грошовому виразі вигід, які отримують користувачі систем. Інак­ше кажучи, затрати і вигоди можуть бути неправильно або не досить точно визначені.
Отже, можна дійти висновку, що техніко-економічний аналіз (як метод) не придатний для оцінювання програмного забезпечення підтримки рішень. Програмне забезпечення СППР має відповідати ряду корисніших і концептуально складніших критеріїв, пов’язаних з вартістю, привнесеною системою до загального ефекту від прийняття рішень. Показники техніко-економічного аналізу були розроблені для простіших інформаційних систем, зокрема адміністративних, де успішно й використовуються.
7.2.2. Метод визначення цінності
(вартості) інформації

Ключовою перевагою будь-якої інформаційної системи, включаючи СППР, є цінність інформації, яка надається системою користувачам: елемент інформації зовсім не потрібний користувачу, якщо він не здатний (хоч би потенційно) впливати на рішення.
Рішення, що ґрунтуються на достовірній або хибній інформації, можуть прийматися в результаті таких обставин:

  1. необхідна інформація недоступна;
  2. зусилля на одержання необхідної інформації потребують величезних затрат;
  3. бракує відомостей про існування корисної інформації;
  4. інформація є, але вона подана в неприйнятній формі (наприклад, зашифрована).

Цінність інформації визначається тією мірою, в якій вона робить знання надійнішими, повнішими і точнішими.
Другий метод оцінювання програмного забезпечення СППР потребує визначення ціни (вартості) інформації, одержаної на виході комп’ютерної системи з розв’язання задач. У результаті нейтралізації дії перелічених вище причин СППР дає додаткову або просто таку інформацію, яка безумовно цінна і раціональна, якщо необхідні для цього витрати не дуже високі. Проведення розрахунків фактичних оцінок вартості програмного забезпечення являє собою складне в концептуальному плані завдання. Існують дві альтернативні стратегії визначення ціни програмного забезпечення: використання парадигм з інформаційної економіки і емпірична стратегія.
Інформаційна економіка як формальна і аксіоматична наука може служити теорією, в якій атрибути інформації сформульовані чітко і послідовно. У моделі Фелтама щодо цінності інформації потенційний вклад СППР може оцінюватися за кількома різними критеріями: релевантністю (доречністю), своєчасністю та точністю інформації.
Релевантність — це показник, згідно з яким сигнали (тобто продукти СППР, що є реакціями на виникаючі події в процесі її функціонування), виробляються лише в тому разі, коли відповідні затрати менші від ціни поданої інформації. Слід зауважити, що сигнал від СППР може бути недоречним, якщо описувану в ньому подію можна досить чітко оцінити в результаті узагальнення одержаних раніше інших сигналів.
Своєчасність — це критерій, який відображає той очевидний факт, що момент надходження інформації може впливати на вигоди, отримувані від неї за прийняття рішень. Затримка повідомлення — це інтервал між моментом відбування події і моментом прийняття сигналу. Зменшення цього параметра, як правило, вимагає змін у СППР, які зумовлюють підвищення витрат. Але вигоди від зменшення затримки мають перевищувати додаткове зростання затрат. В ідеальному випадку інтервали повідомлень мають відповідати інтервалам рішення.
Точність інформації має важливе значення в процесі прийняття рішення, оскільки помилки при вимірюваннях і обробленні даних призводять до появи розбіжностей між сигналами і відповідними їм подіями. Помилки системи зумовлюють невизначеності стосовно минулих подій, що, у свою чергу, створює ще більшу невизначеність по відношенню до майбутніх подій. Остання обставина може привести до зниження якості рішень. Усунення або зменшення кількості помилок потребують відповідних змін у СППР.
У літературі з СППР виділяються й інші ознаки цінності інформації: цикл повідомлення (часовий інтервал); достатність (повнота); зрозумілість (простота); неупередженість; надійність; економічна ефективність; порівнянність (подібність форматів, сумісність); квантифікація (можливість зводити якісні ознаки до кількісних).
В інформаційній економіці існують і інші підходи до визначення вартості інформації, зокрема, на основі нормативної економічної теорії. Концепцію вартості інформації необхідно побудувати так, щоб визначити такі міркування, які змушували б користувачів платити за інформацію. Одна з причин, яка змушує йти на грошові витрати, полягає в прагненні зменшити невизначеність за рахунок набуття знань про невідомі раніше факти, а також (що особливо важливо для колективного прийняття рішень) за рахунок нагадування про те, що знали, але забули.
Невизначеність можна скоротити, зменшуючи розмах розбіжностей оцінок користувачам для однієї або кількох змінних, можливо, шляхом збільшення кількості експериментів або використання оціночної моделі. Засобом для зменшенням таких інтер­валів за допомогою СППР можуть служити програми формального моделювання та тести на чутливість (з використанням бази моделей СППР) і (або) вибирання та маніпуляція даними (знаннями), які містяться в базі даних системи.
Якщо поступаюча інформація має відношення до розв’язу­ваної задачі, тобто є релевантною, то її цінність також підвищується. Крім того, корисність інформації залежить від факту наявності її в той момент, коли вона може вплинути на прийняття рішення. Третім виміром вартості інформації є придатність її форми; інформація може бути такою, що знижує невизначеність і є релевантною, але не має цінності через непридатну форму (наприклад, виражена незнайомою користувачеві мовою).
Альтернатива стратегії інформаційної економіки — емпірична стратегія, що ґрунтується на узагальненні даних спеціальних спостережень. Наприклад, було проведено обстеження відношення до інформаційних каналів. До уваги бралися два атрибути інформа-
ції — її якість і якість доступу до неї залежно (в контексті) від струк­тури інформаційного попиту і пропозиції та структури попиту і
пропозиції каналів. Для ідентифікації розмірності структури розміщення інформаційних каналів використовувався факторний аналіз, у результаті чого отримали п’ятифакторний простір.
Перший фактор відображає інформаційну техніку, відповідні йому питання стосуються читабельності, точності, своєчасності, всебічності й компактності інформації, а також технологічніших аспектів якості доступу. Другий фактор відображає величину показників загальної доступності інформації; третій фактор стосується обсягу інформації. Інтерес до інформації (суб’єктивна оцінка якості інформації) утворює четвертий фактор. Останній, п’я­тий фактор стосується неоднозначності вимірювання.
Слід зауважити, що емпіричний підхід, який базується на ре­альних даних, поки що не привів до емпірично обґрунтованої типології атрибутів інформації, яка б отримала досить широке визнання в літературі. Разом з тим, цінність цієї стратегії полягає в генеруванні точних і прямих вхідних даних від потенційних користувачів СППР стосовно їх уявлень про інформаційну структуру предметної галузі.
7.2.3. Моделі багатоатрибутної корисності
Для оцінювання ефективності конкуруючих СППР (чи проектів СППР) можна використати теорію багатоатрибутної корисності для формалізації атрибутів корисності комп’ютерної системи для користувачів. Найпоширеніша модель багатоатрибутної корисності включає чотири основні елементи для аналізу:
систему підтримки прийняття рішень;
користувача;
організацію, яка приймає рішення;
зовнішнє середовище.
Головна ідея визначення оцінки систем полягає в проведенні аналізу зв’язків (інтерфейсів) між цими елементами:

  1. користувацький інтерфейс (СППР — користувач);
  2. інтерфейс між парою елементів «СППР—користувач» і організацією, яка приймає рішення;
  3. інтерфейс між організацією, яка приймає рішення, і середовищем.

Для цих трьох критеріїв, які підходять для загального оцінювання системи, можна виділити множину атрибутів ефективності, кожний із яких об’єктивно чи суб’єктивно піддається вимірюванню і певною мірою впливає на загальну ефективність (табл. 7.8).

Атрибути ефективності, наведені в табл. 7.8, утворюють єрархічну структуру, яка являє собою граф оцінювальної єрархії. Вер­шина (рис. 7.3) графа (дерева) відображає загальну корисність або цінність СППР. Три верхні рівні (три інтерфейси) поділяються на окремі елементи для виділення чітких і кількісно вимірюваних атрибутів ефективності (рис. 7.4—7.6).

Таблиця 7.8

КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СППР


Інтерфейс

Код і назва складових інтерфейсу

код

назва

1.0

Інтерфейс «СППР—користувач»

1.1. Погодженість між СППР і персоналом

 

1.1.1. Погодженість між рівнем підготовки і технічним забезпеченням

 

1.1.2. Погодженість між стилем роботи, навантаженням і заінтересованістю

 

 

1.1.3. Погодженість між операційними потребами

 

 

1.2. Характеристики СППР

 

 

1.2.1. Загальні характеристики

 

 

1.2.1.1. Зручність у користуванні

 

 

1.2.1.2. Прозорість (розуміння користувача)

 

 

1.2.1.3. Легкість щодо вивчення

 

 

1.2.1.4. Тривалість очікування реакції (відповіді)

 

 

1.2.2. Специфічні характеристики

 

 

1.2.2.1. Інтерфейс користувача

 

 

1.2.2.2. Типи файлів даних

 

 

1.2.2.3. Експертні оцінки, які зберігаються в СППР

 

 

1.2.2.4. Здатність модифікувати оцінки (міркування)

 

 

1.2.2.5. Автоматизація обчислень

 

 

1.2.2.6. Графіка

 

 

1.2.2.7. Потреба в друкованій (документальній) копії

 

 

1.2.2.8. Текст

2.0

Інтерфейс «(СППР—користувач) — організація»

2.1. Фактори працеспроможності

 

2.1.1. Швидкодія

 

2.1.1.1. Необхідна тривалість розв’язування задач

 

2.1.1.2. Необхідна тривалість керування даними

 

2.1.1.3. Вимоги до часу для підготовки до роботи

 

 

2.1.2. Відчутна надійність за реальних умов

Закінчення табл. 7.8


Інтерфейс

Код і назва складових інтерфейсу

код

назва

2.0

Інтерфейс «(СППР—користувач) — організація»

2.1.3. Спостережувана здатність до підтримки за реальних умов

 

2.1.3.1. Наявність (придатність) уміння

 

2.1.3.2. Придатність апаратних засобів

 

 

2.2. Узгодженість між СППР і організацією

 

 

2.2.1. Вплив на організаційні процедури

 

 

2.2.2. Вплив на становище інших службовців

 

 

2.2.2.1. Прийнятність політики

 

 

2.2.2.2. Навантаження інших службовців

 

 

2.2.3. Вплив на інформаційний потік

 

 

2.2.4. Побічні ефекти

 

 

2.2.4.1. Цінність для розв’язування інших задач

 

 

2.2.4.2. Значення для адміністративного управління та інших служб

 

 

2.2.4.3. Цінність для навчання

3.0

Інтерфейс «організація — середовище»

3.1. Якість рішень

 

3.2. Технічна бездефектність (відповідність методичного підходу СППР технічним вимогам)

 

3.3. Якість процесу прийняття рішень

 

 

3.3.1. Основа для включення міркувань

 

 

3.3.2. Дослідження сукупності альтернативних рішень

 

 

3.3.3. Дослідження сукупності цілей

 

 

3.3.4. Визначення відносної важливості наслідків

 

 

3.3.5. Оцінювання наслідків

 

 

3.3.6. Повторний аналіз процесу прийняття рішень

 

 

3.3.7. Використання інформації

 

 

3.3.8. Впровадження

 

 

3.3.9. Вплив на групові дискусії

 

 

3.3.10. Упевненість


Рис. 7.3. Вершина графа оціночної єрархії

Рис. 7.4. Граф оціночної єрархії інтерфейсу
«СППР—користувач»

Рис. 7.5. Граф оціночної єрархії інтерфейсу
«(СППР—користувач) — організація»

Рис. 7.6. Граф оціночної єрархії інтерфейсу
«організація — середовище»
У такий спосіб, завдання оцінювання СППР трансформувалося в завдання визначення оцінок вузлів нижнього рівня в оцінювальній єрархії. Зіставляючи відносні значення вузлів (категорій) уверх по ієрархії, можна отримати структурну схему для простежування оцінок і аналізу сумарної величини показника, що характеризує загальну цінність системи, а також відносних переваг і недоліків СППР.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.