лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Історія економічних учень

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3. Економічна теорія у США
До економістів «нової хвилі» належить Г. Ч. Кері (1793—1879). У політичній економії Кері поєднувалася обґрунтована критика тогочасних економічних теорій із його власними науко­вими поглядами. Він не сприймав Мальтуса та Рікардо, системи яких він уважав песимістичними і такими, що розпалюють со­ціальну ворожнечу.
Кері опублікував багато праць. Найвідомішими з них є «Нариси про норму заробітної плати» (1835) у трьох томах, тритомник «Принципи політичної економії» (1837—1840), «Минуле сучасне й майбутнє» (1843), «Гармонія інтересів» (1850), «Основи соціальної науки» (1858—1859), «Принципи соціальної науки» (1865) та ін. Однією з основних проблем у працях Кері є проблема вартості в досить своєрідному трактуванні. Кері пише про ідею вартості, що існує в людському розумі як оцінка опору, котрий потрібно подолати, щоб мати бажану річ. Він визнає також ідею корисності, але тільки як корисну властивість, міру «людської влади над природою». Вартість речей є мірою влади природи над людиною.
Визначення розмірів вартості Кері узалежнює від двох факторів: природи та праці людини. Але робить це він не з погляду врахування витрат, а з позицій праці, що її було збережено завдяки перемозі людини над природою. Найнаочніше цю думку виражає його теорія земельної ренти, яку він протиставляє рікардіанській. На думку Кері, родючіші землі потребують більших зусиль для обробітку. Тому, посилаючись на досвід землеробства в Америці, він, усупереч класичній теорії, стверджує, що з розвитком суспільства відбувається перехід в обробітку землі від гірших її ділянок до ліпших, а не навпаки.
Кері формулює теорію «гармонії інтересів». Він наголошує на тім, що капіталізм створює умови для всебічного розвитку суспільства: виробництво розширюється, продуктивність праці й доходи зростають. Багатство суспільства стає основою для зростання добробуту кожного його члена. Виявом гармонії інтересів є справедливий розподіл, який ураховує внесок кожного у виробництво. З розвитком суспільства частка робітника в сукупному продукті зростає і абсолютно, і відносно, а капіталіста — лише абсолютно. Це пояснюється зміною внеску праці та капіталу в суспільний розвиток. Теорія «гармонії інтересів» Кері подібна до теорії Бастіа.
Але його не можна беззастережно відносити до економістів-класиків, оскільки він використовував дещо інакший метод досліджен­ня — історико-соціологічний, розширюючи в такий спосіб предмет дослідження, виводячи його далеко за межі суто економічної сфери.
Вивчення цього розділу підручника та рекомендованих літературних джерел дає підстави для висновку, що вже економісти-класики «нової хвилі» сформулювали основи (хоча б тільки у вигляді окремих постулатів), нової маржинальної теорії, що згодом еволюціонувала до неокласичної.


План семінарського заняття

1. Історичні передумови трансформації класичної економічної теорії на межі ХVІІІ—ХІХ ст.
2. Розвиток економічної теорії в Англії: Т. Мальтус, Н. Сеніор, Д. Мілль, Д. Мак-Куллох, Дж. С. Мілль.
3. Економічна теорія у Франції. Ж.-Б. Сей, Ф. Бастіа.
4. Особливості політичної економії в США. Г. Ч. Кері.


Теми рефератів

1. Започаткування основ сучасної економічної теорії в працях економістів-класиків першої половини ХІХ століття.
2. Відображення особливостей економічного розвитку різних країн у теоретичних концепціях економістів — класиків «нової хвилі».
3. Учення Ж.-Б. Сея про три фактори виробництва та його сучасний зміст.
4. Модель економічної рівноваги в працях Т. Мальтуса.


Література

1. Аникин А. В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. — М., 1985.
2. Волков Ю. В. Очерк теории развития буржуазной политэкономии. — Л., 1988.
3. Мальтус Т. Р. Дослідження закону народонаселення. — К., 1998.
4. Милль Дж. С. Основы политической экономии. — М., 1990.
5. Шаститко А. Неоклассическая экономическая теория: критический анализ предпосылок // МЭ и МО. — 1995. — №10.


Навчальні завдання

1. Опишіть зміни, що з розвитком капіталізму відбувались в економіці, та назвіть пов’язані з ними проблеми, які потребували теоретичного розв’язання.
2. Сформулюйте причини, які спонукали економістів «нової хвилі» до аналізу всіх фаз суспільного відтворення, а не лише виробничої сфери, як це робили Сміт та Рікардо.
3. Покажіть на прикладі окремих авторів класичної школи, як еволюціонувало трактування категорії вартості та поясніть причини такої еволюції.
4. Проаналізуйте теорії представників «нової хвилі» та доведіть, що вони за всіма ознаками належать до класичних учень.
5. Назвіть ті нові визначення законів та категорій у теоріях представників «нової хвилі», які заперечують відповідні визначення А. Сміта. Поясніть причини такої розбіжності.
6. Проаналізуйте основоположні принципи класичної політичної економії та покажіть розбіжності між ними і працями авторів «нової хвилі».
7. Сформулюйте докази того, що представники «нової хвилі» в класичній політичній економії зробили перший крок до формування нових напрямів економічної науки — макро- та мікроекономіки.


Питання для перевірки знань

1. Чи існували об’єктивні причини для перегляду категорій класичної політекономії в межах класичних підходів?
2. Чим відрізняються визначення субстанції вартості А. Сміта та Ж.-Б. Сея?
3. Чому увага економістів пересувається від дослідження проблеми пропозиції до проблеми попиту?
4. Чи досліджували представники «нової хвилі» класичної школи причини криз надвиробництва?
5. Які ознаки свідчать про те, що представники нової хвилі класичної школи політекономії не заперечують класичних принципів дослідження?
6. У чому полягають розбіжності між теоріями англійської та французької шкіл класичної політекономії, які причини цих розбіжностей?
7. Що саме намагався довести Сей, формулюючи закони ринків?


Тести

1. Установіть відповідність:


1) Теорія факторів виробництва;

а) Т. Мальтус;

2) Теорія «економічної гармонії»;

б) Ф. Бастіа, Г. Ч. Кері;

3) Теорія народонаселення;

в) Ж.-Б. Сей;

4) Представники «нової хвилі» класичної політекономії у Франції;

г) Т. Мальтус, Н. Сеніор, Дж. Мілль, Дж. Мак-Куллох;

5) Представники «нової хвилі» кла­сичної політекономії в Англії. 

д) Ж.-Б. Сей, Ф. Бастіа. 

2. Основні теоретичні засади «теорії реалізації» Ж.-Б. Сея.

        1. Попит породжує відповідну пропозицію.
        2. Пропозиція породжує попит.
        3. Обмін відбувається за допомогою грошей.
        4. Продукти обмінюються на продукти.
        5. Кризи надвиробництва неможливі.

3. За Мальтусом, «треті особи» в процесі відтворення це:
1. Продуктивна частина суспільства (промисловці, фермери).
2. Непродуктивна частина суспільства (лендлорди, духівництво, урядовці).
3. Дрібні виробники.
4. Знайдіть правильне продовження визначення:


1

Сміт обмежував предмет дослідження політекономії…

а

сферою матеріального виробництва

б

сферою розподілу

в

нематеріальною сферою

2

Одною з характерних рис учення Ж.-Б. Сея є те, що він визнавав вартість продуктом…

а

живої праці

б

праці, капіталу та землі (сил природи)

в

підприємницьких здібностей капіталіста

3

Н. Сеніор доводив, що величина вартості визначається…

а

витратами живої праці

б

відносинами між капіталістом та робітником

в

розмірами «здержливості», тобто витратами виробництва

4

Теорію послуг було сформульовано в працях…

а

Д. Мілля та Д. Мак-Куллоха

б

Дж. С. Мілля та Т. Мальтуса

в

Ж.-Б. Сея та Ф. Бастіа

5

Т. Мальтус дотримувався думки, що економічна рівновага в суспільстві порушується…

а

через те, що капіталісти мають схильність до заощадження

б

бо платоспроможний попит у суспільстві обмежений

в

оскільки клас землевласників лише споживає, але не бере участі у виробництві

Тема 5. Критичний напрям політичної економії.
Формування соціалістичних ідей

Початок ХІХ ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, зубожінням значної частини населення. Економіку починають розхитувати економічні кризи.
Міркування класиків щодо гармонії приватних і суспільних інтересів повсякчасно спростовувало саме життя. У зв’язку з цим виникає так званий критичний напрям. Варто порівняти погляди представників критичного напряму і «нової хвилі».
1. Економічні погляди С. Сісмонді
С. Сісмонді (1773—1842) — за словами К. Маркса завершує класичну політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям. Західні економісти, оцінюючи світогляд Сісмонді, підкреслюють те, що він першим виступив проти канонів класичної політичної економії, яку назвав «економічною ортодоксією».
Сісмонді був не лише економістом, він залишив велику на­укову спадщину в галузі історії. Як економіст Сісмонді спочатку був послідовником А. Сміта. 1819 р. він опублікував свою головну працю «Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення». У цій праці він намагається побудувати політичну економію на нових засадах.
Сісмонді виступає з критикою класичної політичної економії, зокрема заперечує визначення предмета й методу політекономії класиками. Предметом політекономії, за Сісмонді, має бути «матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави». Критикуючи абстрактний метод класиків, Сісмонді ставить у центр своїх досліджень становище людини і наголошує на необхідності вивчення історичного розвитку країни, де ця людина живе. Тому його можна вважати попередником історичної школи.
Сісмонді виступає з безкомпромісною критикою капіталізму. Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. Проте Сісмонді не лише критикує капіталізм, а й розробляє проект його реформування. Сісмонді є прихильником державного втручання в економіку, а також відновлення поєднання праці та власності, притаманного дрібному виробництву. Він закликає повернутись до дрібного виробництва і в промисловості, і в сільському господарстві. Однак способів реального здійснення цієї програми він не тільки не запропонував, а й не бачив. Сісмонді не був радикалом, він проголошував себе супротивником комунізму, а його соціальні вимоги обмежувалися необхідністю запровадження робітничого законодавства.
Теорія вартості, капіталу і доходів. Сісмонді є прихильником трудової теорії вартості. Проте він (як і класики) не дає визначення субстанції вартості, а розглядає фактично тільки мінову вартість.
Капітал він трактує як виробничі запаси, переважно засоби виробництва, але виокремлює основний і оборотний капітал.
Прибуток Сісмонді визначає як відрахування від продукту праці робітника і підкреслює його експлуататорську природу. Ренту він розглядає у фізіократичному дусі — як винагороду природи за виробничу діяльність.
Теорія відтворення і криз. Ця теорія є наріжним каменем економічного вчення Сісмонді, і треба чітко уяснити її суть. Метою капіталістичного виробництва він визнає споживання, а суперечність між виробництвом і споживанням розглядає як основну суперечність капіталізму, що виявляється в труднощах збуту товарів, у кризах. Ці негативні явища, на думку Сісмонді, зумовлено звуженням внутрішнього ринку через зменшення доходів робітників, яких витискають з виробництва машини і заробітна плата яких зменшується. Щодо капіталістів, то вони частину свого доходу, яку мали б використати на споживання, нагромаджують (виробниче нагромадження він ігнорує). За цих обставин частина суспільного продукту не може бути реалізованою на внут­рішньому ринку. Зовнішні ринки у зв’язку з розвитком капіталізму в інших країнах також звужуються. До капіталізму такої проблеми не існувало, тому що була велика маса споживачів — дрібних виробників, господарства яких зруйнував капіталізм, зву­жуючи тим самим внутрішній ринок, породжуючи загальне надвиробництво і кризи.
Отже, кризи в Сісмонді — це результат внутрішніх суперечностей капіталізму, результат загального надвиробництва і відповідно недоспоживання, а не диспропорцій в окремих галузях. Крім того, він трактує кризи капіталізму як перманентні, що взагалі унеможливлюють його розвиток. На цю думку Сісмонді варто звернути особливу увагу, оскільки саме її (і його теорію від­творення) взяли «на озброєння» російські народники.
Сісмонді навіть звертається до урядів капіталістичних країн, щоб вони своєю владою «припинили розвиток капіталізму» і сприяли тим самим встановленню «загального добробуту» через відновлення дрібного виробництва.
Теорія відтворення Сісмонді має назву теорії «третіх осіб» оскільки капіталістичне виробництво для реалізації продукту не може обмежитись робітниками й капіталістами, потребуючи ще й «третіх осіб». У Сісмонді — це дрібні виробники. Слід порівняти теорії відтворення Сісмонді і Мальтуса.
Ідеї Сісмонді не справили великого впливу на його сучасників. Проте вони певною мірою сприяли розвиткові трьох напрямів економічної думки. Його симпатії до робітничого класу, критику капіталізму сприйняли прихильники соціалістичних учень, а міркування щодо предмета й методу політичної економії — представники історичної школи. І нарешті, його заклик до втручання держави в економічне життя, критика ролі особистого інтересу як спонукальної сили економічного розвитку започаткували критичне ставлення до економічного лібералізму (економічної ортодоксії).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.