лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Організація і стимулювання праці

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Продуктивність машин циклічної дії визначається в розрахунку на один цикл — період повної обробки вихідного матеріалу, включаючи час на завантаження і розвантаження машин. Змінна норма виробітку для машин циклічної дії розраховується за формулою:
,
де Тц — тривалість одного циклу роботи машини, хв.; Wз — продуктивність машини за один цикл роботи; Кп — коефіцієнт виходу готової продукції, який розраховується як відношення обсягів готової продукції до аналогічного показника щодо вихідної продукції.
Нормування праці при виконанні загальних транспортних робіт і при перевезенні сільськогосподарської продукції при обслуговуванні бункерних, безбункерних та інших мобільних агрегатів.
При розробці норм і нормативів на загальні транспортні роботи основними нормоутворюючими факторами є вид та стан вантажу, спосіб і засоби виконання навантажувально-розвантажу­вальних робіт, дорожні умови, відстань перевезень.
В Україні накопичено цінний досвід щодо розробки норм і нормативів на тракторно-транспортні роботи, відпрацьовано методику установлення типових і тимчасових норм та нормативів. Визначено методичні підходи щодо кількісної оцінки нормоутворюючих факторів (Див. Вітвіцький та ін., 1996).
1. Вид і стан вантажу. Вантажі при організації і нормуванні транспортних робіт класифікуються за станом використання номінальної вантажопідйомності тракторного причепа, яка характеризується коефіцієнтом використання вантажопідйомності (відношення фактичної вантажопідйомності до номінальної).
Місткість кузова причепа, як правило, розрахована на забезпечення номінальної вантажопідйомності при перевезенні вантажів з об’ємною масою, що дорівнює одиниці. Ці вантажі належать до І класу. Вантажі з максимально можливим використан­ням вантажопідйомності причепа з коефіцієнтом 0,99—0,71 належать до II класу; 0,70—0,51 — до III; 0,50—0,41 — до ІV класу. Таким чином, один і той же вантаж залежно від стану і типу упаковки можна віднести до різних класів. Наприклад, торф брикетований належить до І класу, а сирий та торфокомпости — до II, торф брусками з-під фрези та торф’яний пил — до III класу.
2. Навантажувально-розвантажувальні роботи.Типові нор­ми виробітку та витрати палива на перевезенні сільськогосподарських вантажів визначаються розрахунковим способом на основі спостережень. Вони встановлені з розрахунку на семигодинну робочу зміну з урахуванням різних способів виконання навантажувально-розвантажувальних робіт залежно від класу перевезеного вантажу, групи доріг і відстані перевезень. Навантажування та розвантажування транспортних засобів можна виконувати як механізованим, так і ручним способом. При механізованому навантажуванні важливе значення має тип та марка навантажувача, а при ручному — кількість вантажників. Для агрегатів з потужними тракторами (К-701, К-700, Т-150, Т-150К і Т-4А) норми розраховують тільки при механізованому навантажуванні і розвантажуванні, для менш потужних тракторів — ще й при ручному навантажуванні та розвантажуванні.
Норми виробітку при механізованому навантажуванні розраховані на продуктивність навантажувачів понад 60 т/год. Механізоване розвантажування здійснюється самоскидно.
Нормативи часу простоїв при ручному навантажуванні і розвантажуванні встановлені з урахуванням трудомісткості ручних навантажувально-розвантажувальних робіт та чисельності вантажників. Причепи вантажопідйомністю 1 т обслуговують 2 вантажники; 2, 4 та 6 т — 3, 4 та 6 вантажників відповідно.
Чисельність вантажників передбачена тільки для навантажування та розвантажування. Для виконання допоміжних робіт (подрібнення мерзлого вантажу, укладання тощо) повинні бути виділені допоміжні робітники.
Норми розраховані за умови, що вантажники не супроводжують вантаж. Їх праця оплачується за нормами, встановленими для вантажників на кінно-ручних роботах. Як виняток, у випадку, коли вантажники супроводжують вантаж, їм оплачується перебування в дорозі з розрахунку погодинної оплати за 2-м розрядом тарифної сітки на кінно-ручних роботах.
Розрахункова вантажопідйомність при перевезенні вантажу І класу прирівняна до номінальної вантажопідйомності причепів, у зчіпці з якими працюють трактори. Для вантажів II, III, IV класів коефіцієнти використання — 0,8; 0,6; 0,5 відповідно. Розрахун­кові значення вантажопідйомності причепів залежно від класу вантажу наведено в табл. 5.1.
Таблиця 5.1
РОЗРАХУНКОВА ВАНТАЖОПІДЙОМНІСТЬ ПРИЧЕПА, т


Клас
вантажу

Вантажопідйомність

1

2

4

6

8

9

10

12

15

21

І

1,0

2,0

4,0

6,0

8,0

9,0

10,0

12,0

15,0

21,0

ІІ

0,8

1,6

3,2

4,8

6,4

7,2

8,0

9,6

12,0

16,8

ІІІ

0,6

1,2

2,4

3,6

4,8

5,4

6,0

7,2

9,0

12,6

ІV

0,5

1,0

2,0

3,0

4,0

4,5

5,0

6,0

7,5

10,5

Під вантажопідйомністю причепа розуміють номінальну (кон­структивну). Наприклад, вантажі IV класу транспортують тракторами МТЗ-80 з причепом 2ПТС-4. Фактична (розрахункова) вантажопідйомність даного причепа дорівнює 4 т · 0,5 = 2 т.
У даному разі необхідно користуватися нормою, розрахованою для конструктивної вантажопідйомності 4 т.
При використанні транспортних засобів з нарощеними бортами величина коефіцієнта використання їх вантажопідйомності збільшується, тому при перевезенні вантажів II, III, IV класів рекомендовано приймати норми виробітку відповідно І, II, III та
IV класів вантажу.
3. Дорожні умови. Характеризуються видом і станом покриття доріг, які визначають швидкість руху транспортних засобів та їх продуктивність. Усі види доріг за цими чинниками об’єднані в такі групи:
І — з твердим покриттям, ґрунтові міжселищні в хорошому стані та добре второвані;
ІІ — гравійні; щебеневі розбиті; піщані, міжселищні, ґрунтові, роз’їжджені після дощу; стерня зернових; задернілий ґрунт з твер­дим покриттям взимку і влітку;
III — розбиті, з глибокими коліями: після відлиги; гребенясті: рілля нормальної вологості та замерзла; поле після збирання коренебульбоплодів; перезволожене: бездоріжжя у весняну та осінню повінь; снігове покриття глибиною до 15 см.
4. Відстань перевезень. Так само, як і простої під навантаженням та розвантаженням відстань перевезень — один із основних нормоутворюючих факторів. На основі експериментальних дослідів та розрахунків на ЕОМ розроблені інтервали відстані для диференціації норм на тракторно-транспортних роботах (0,5—1,0; 1,1—1,5; 1,6—2,0; 2,1—2,5; 2,6—3,0; 3,1—3,5; 3,6—4,0; 4,1—5,0; 5,1—6,0; 6,1—7,0; 7,1—8,0; 8,1—9,0; 9,1—10,0; 10,1—12,0; 12,1—14,0; 14,1—16,0; 16,1—18,0; 18,1—21,0; 21,1—24,0; 24,1—28,0; 28,1—32,0; 32,1—36,0; 36,1—40,0; 40,1—45,0; 45,1—50,0 км). Різниця в нормах між суміжними інтервалами не перевищує 15 %. Питання максимальної відстані перевезень за кожним агрегатом доцільно вирішувати за умови виконання одного і більше рейсів за 7-годинну зміну. Для великих відстаней необхідно встановити нормативне завдання з погодинною оплатою праці.
При перевезенні вантажів асфальтованими дорогами колісними тракторами на відстань понад 3 км норми виробітку для доріг І групи рекомендовано підвищувати на 10 %.
При розрахунку норм кількість рейсів залежно від відстані не завжди вимірюється цілим числом. Як свідчить практика, в такому разі перевищення часу виконавцем в одних випадках компенсується економією в інших. Тому в нормативні таблиці доцільно заносити значення норм без заокруглення і коригування.
5. Комплектування тракторних агрегатів. Склад та швидкість руху тракторно-транспортного агрегату зумовлюється тяговими можливостями трактора і тяговим опором причепа з вантажем за даною групою доріг. Кількість причепів при цьому обчислюється за формулою:
,
де Ркр.н — тягове зусилля трактора при максимальній тяговій потужності на даній передачі (кг), яке визначають за типовими тяговими характеристиками; кр — оптимальний ступінь завантаження трактора за тягою на передачах; Rпр.зв — тяговий опір причепа з вантажем (кг), що визначається за формулою:
Rпр.зв = Gзв · Fпр ,
де Gзв — маса причепа з вантажем, кг; Fпр — коефіцієнт опору котіння причепа: для доріг І групи — 0,05; ІІ — 0,10; ІІІ — 0,16, для тракторних саней по снігу — 0,05.
При користуванні тяговими характеристиками для визначення витрат палива для гусеничних тракторів орієнтовно можна прирівняти І групу доріг до агрофону «цілина і стерня багаторічних трав», ІІ групу — «стерня зернових колосових та однорічних трав, після збирання кукурудзи», ІІІ групу «поле після збирання коренебульбоплодів і пар».
Фактично перевезену масу вантажу одним причепом (gф) визначають за номінальною вантажопідйомністю (gн) і коефіцієнтом її використання (у):
gф = gн · у.
Масу і номінальну вантажопідйомність причепа для вантажів різних класів наведено вище.
Кількість причепів, розраховану за формулою, слід округлити до цілого. Склад агрегату залежить від можливостей його маневрування в пунктах завантажування та розвантажування і повинен відповідати умовам безпеки руху. Потім розраховують сумарний тяговий опір причепів з вантажем:
Rа = Rпр.зв · nпр ,
де nпр — кількість причепів.
За величиною Rа обчислюють робочу швидкість за даною групою доріг і тягових характеристик — теоретичну швидкість.
У такий спосіб визначають кількість причепів і відповідну теоретичну швидкість для основних транспортних передач трактора.
Крім цього, необхідно знати максимально допустиму швидкість руху причепа за паспортними даними — технічну швидкість причепа і фактичну швидкість даного складу агрегату, встановлену за матеріалами спостережень у даних умовах роботи. При розрахунках перевагу слід віддавати теоретичній швидкості руху агрегату з вантажем. Однак у кожному окремому випадку вона повинна бути пов’язана з технічним і фактичним її значенням і не перевищувати технічну швидкість.
Після уточнення швидкостей розраховують продуктивність кожного агрегату за годину основного часу:
W = 0,1 gф nпрVр ,
де Vр — середня швидкість руху, км/год.
З усіх агрегатів обирають той, що має найбільшу продуктивність.
Швидкість руху тракторно-транспортного агрегату без вантажу встановлюють так само, як і з вантажем. Для основних тракторно-транспортних причепів з вантажем і без вантажу зазначеним способом визначено швидкості на всіх групах доріг.
6. Нормативи часу. Нормативний баланс часу зміни виконавців на тракторно-транспортних роботах (Тзм) складається з часу основної роботи (То), допоміжної роботи (Тдоп), часу перерв, зумовлених технологією та організацією процесу (Тпто), часу організаційно-технічного обслуговування агрегату (Тобс), часу на відпочинок та особисті потреби виконавців (Твоп) і підготовчо-завершального часу (Тпз).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.