лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Планування діяльності підприємства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

  1. визначення результатів діяльності на основі співставлення визначених і документально підтверджених фактичних показників (результатів здійснення рішень) із запланованими;
  2. порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;
  3. аналіз ймовірних відхилень від запланових показників;
  4. перевірка припущень;
  5. перевірка методичної та змістовної узгодженості планового процесу.

Більш поглиблене вивчення сутності планування у системі контролінгу рекомендується провести за книгою Д. Хана [6, р. 1].
Студенту слід орієнтуватися і в інших підходах до систематизації управлінських процесів, наприклад, характерних для французької школи управління [3].Згідно з нею розрізняють: планування, регулювання і пілотаж (чисте управління). Якщо ввести за розподілові ознаки час здійснення процесів та коло їхнього використання, то схематичне зображення взаємозв’язків і співвідносин між вказаними різновидами управлінських процесів виглядатиме так, як це подано на рис. 1.1.

Сфера використання

  



Рис. 1.1. процеси управління у взаємозв’язку

Між окремими процесами, звісно, не існує таких чітких розмежувань, як це виглядає у графічному поданні. Процеси управління розглядаються від загального рівня (планування) до кон-
кретного (регулювання). Це означає певну послідовність у здійсненні процесів: спершу визначаються напрямки розвитку підприємства, потім — шляхи досягнення мети, а тоді розробляються виробничі процеси тощо. Таким чином, можна виділити такий важливий момент: часом те, що для певного процесу є етапом рішення чи виконання рішення, може виявитися завданням для процесу, що відбувається на нижчому рівні. І навпаки, проблеми, що виникають на стадії «пілотажу» чи регулювання, можуть поставити під сумнів процеси, що відбуваються на вищій стадії. Виникають так звані петлі зворотньої дії, що, з одного боку сприяють підвищенню гнучкості управління, а з іншого — подовжують процес управління і збільшують його вартість. Тому краще уникати зайвих проблем, запобігаючи їхньому виникненню, ніж чекати їхньої появи.
Усвідомлюючи зміст процедур планування, студенту слід звер­нути увагу на те, що, передбачаючи майбутнє, планування завжди ґрунтується на визначених гіпотезах стану навколишнього середовища. Його вплив та зміни часто носять неоднозначний характер. Крім того, цілі підприємства можуть бути простими і складними, кількісно визначеними або ні (як переважні) тощо. Планування за умов визначеності зовнішнього середовища часто зводиться до поставлення єдиної простої головної цілі, що зада-
ється у вигляді екстремума, і вибору альтернативи, яка приводить до максимізації цілі за наявних обмежень. Досягнення оптимуму кількісно встановлюється за допомогою обчислень, наприклад, із використанням математичного програмування.
Дещо ускладнюються всі вказані процедури за умов множинності головних цілей, якщо вони ще й конкурують між собою. Альтернативних рішень при цьому може бути безліч. У випадку безмежної кількості альтернатив вибирають компромісне рішення, що найбільш близьке до оптимального. Вибір рішення з обмеженого набору альтернатив вимагає застосування спеціальних підходів, основними з яких є аналіз затрат і результатів, а також метод попарних порівнянь.
Прийняття рішень може здійснюватись за невизначеності умов, тобто коли треба враховувати декілька гіпотетичних ситуацій щодо стану зовнішнього середовища. Якщо може бути задана ймовірність настання тієї чи іншої ситуації, то це називають прийняттям рішень за умов ризику. Для цих випадків за допомогою методів математичної статистики кількісно визначається оцінка настання цільового ефекту, а вибір альтернатив здійснюється тими методами, що і за умов множинності цілей і визначеності зовнішнього середовища. Якщо ж немає можливості навіть оцінити ймовірність настання подій, то рішення приймаються за правилами з урахуванням так званого феномену невизначеності, а саме: «міні-максу», «максі-максу», «песимізму-оптимізму». Контроль здійснюється виключно порівнянням фактичних значень показників із запланованими, що і дає можливість перевірити, вплив яких ситуацій було враховано.
Студент має погодитися з висновком, що виконання функцій управління, а особливо планування, завжди було непростою задачею. Тенденції, що спостерігаються у останні роки, свідчать про фундаментальні і серйозні зміни в управлінні, на які слід звернути особливу увагу майбутньому фахівцю. До них відносять зміни у ресурсах підприємства, скорочення середньої ланки управлінців та посилення уваги до інтуїтивних методів прийняття рішень.
Студент повинен добре орієнтуватись у системі планових розрахунків. Саме тут відбувається процес перетворення наявної інформації у інформацію для планування, результатами якого є натурально-уречевлені, трудові і вартісні показники, які характери­зують розвиток подій на підприємстві від початку і до кінця планового періоду. Виходячи з того, що студент бакалаврату вже має початкові знання про існуючі методи обчислення планових показ­ників, при вивченні цієї теми слід виділити одну з класифікацій, що має принципове значення для процесів планування. Йдеться про поєднання методів обчислення у три узагальнюючі групи: екстраполяції, пофакторні та нормативні. Метод екстраполяції, який на практиці називають ще плануванням від досягнутого рівня, полягає в тому, що величина планових показників визнача-
ється на основі їхньої динаміки, яка склалась у попередніх періодах. Процедура обчислення набуває дуже спрощеного характеру: фактично досягнута величина показника у базисному (звітному) періоді коригується на середній відсоток її зміни. При цьому темпи зміни показника або приймаються такими, що склалися в минулому, або підправляються (зменшуються чи збільшуються) плановиком, виходячи з власного досвіду та інтуїції. Метод екс-
траполяції є простим і зручним у використанні, але він припускає збереження існуючих тенденцій, темпів і пропорцій у майбутньому і, по суті, не враховує наслідків можливих змін. Сфера доцільного використання цього методу обмежується попередніми укрупненими проробками альтернативних варіантів планів.
Більш обґрунтованим вважають пофакторний метод. Він передбачає коригування фактичних показників за базисний період шляхом розрахунку їхньої зміни під впливом чинників. У практиці традиційного техніко-економічного планування на вітчизняних підприємствах такі пофакторні розрахунки завжди супроводжували розробку планів із підвищення продуктивності праці і зниження витрат на виробництво продукції. Достатня методична відпрацьованість, гнучкість і простота, а також можливість інте-
грування різних розділів планів і показників забезпечували досить високу ефективність його застосування, особливо у поточному і перспективному плануванні.
Порівняно з попередніми найбільш точним є нормативний метод, за яким планові показники обчислюються на основі встановлених норм і нормативів. Доцільне використання нормативного методу планування обмежується процесами з унормованим залученням ресурсів: праці, сировини та матеріалів, палива та енергії, обладнання, фінансових коштів тощо. Це вимагає чітко налагодженої нормативної бази, як правило, інтегрованої з системою бухгалтерського обліку. Схематичне подання порядку розрахунку планових показників за вказаними методами подано у інтерпретації проф. Грещака М. Г. [5, р. 4]
Багатоваріантні планові розрахунки часто містять визначення очікуваних наслідків впливу великої кількості різноманітних чинників. Це вимагає використання математичних моделей: описових, аналітичних, імітаційних, а також моделей прийняття рішень. Значну допомогу студентам у поглибленні та систематизації знань про особливості використання вказаних моделей на­дасть звернення до відповідних дисциплін, а саме «Дослідження операцій», «Економетрія», «Статистика». Загальна характеристика моделей у аспекті їх застосування у плануванні на підприємстві надана Д. Ханом [6, р. 2.3].
План семінарського заняття

  1. Сутність планування як сфери людської діяльності. Планологія.
  2. Альтернативний вибір у плануванні. Економічна раціональність і метараціональність.
  3. Планування як функція управління підприємством.
  4. Методи та інструменти планових розрахунків.

Література

  1. Ильин А. И. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Часть 1. Стратегическое планирование. — Минск: ООО «Мисанта», 1998. — 294 с.
  2. Клейнер Г. Б. и др. Предприятие в нестабильной рыночной среде: риски, стратегии, безопасность / Клейнер Г. Б., Тамбовцев В. Л., Качалов Р. М.; под общ. ред. Панова С. А. — М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1997. — 288 с.
  3. Ру Д., Сульє Д. Управління / Пер. з франц. — К.: Основи, 1995. — 442 с.
  4. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем: пер. с англ. — М.: Радио и связь, 1991. — 224 с.
  5. Совершенствование планирования на промышленном предприятии / Гре-
    щак М. Г., Минин Л. В., Белик Н. Г., Гончарук П. Д. — К.: Техника, 1983. — 184 с.
  6. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: пер. с нем./ Под ред. и с предисл. Турчака А. А., Головача Л. Г., Лукашевича М. Л. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 800 с.

Термінологічний словник
Контролінг — система інтегрованого інформаційного забезпечення планування і контролю на підприємстві. У Німеччині під контролінгом часто розуміють систему управління прибутком підприємства.
Моделювання — створення аналогу процесу, що планується, у якому відображені його найважливіші з точки зору мети дослідження властивості та упущені другорядні малосуттєві риси.
Планологія — складова економічної науки, яка вивчає, як здійсню-
ється вибір цілей економічної організації та обґрунтовуються засоби використання необхідних обмежених ресурсів.
Плануванняорієнтований в майбутнє систематичний процес прийняття рішень ( за концепцією контролінгу).
Раціональність — принцип вибору рішень за певним пріоритетом. Виділяють економічну, соціальну, технічну раціональність тощо.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.