лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Планування діяльності підприємства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

3. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОЖНОЇ
ТЕМИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Розділ І. Системна характеристика планування
Тема 1. Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві

Методичні поради до вивчення теми

Тема охоплює питання:

  • планування як наука;
  • процес планування і вибір рішень;
  • планування як функція управління підприємством;
  • методи та інструменти планових розрахунків.

Основною метою вивчення цієї теми є систематизація загальних теоретичних уявлень про сутність планування передусім як особливої сфери людської діяльності. Планування спрямоване на зведення до мінімуму розбіжностей між імовірним і бажаним (оптимальним) майбутнім складних економічних організацій за умов певних дій під впливом навколишнього середовища. Роз-
глядаючи планування як самостійну галузь знань — науку планологію як складову економічної науки, студенти повинні з’ясувати, у чому полягає предмет планології, її об’єкт і методи дослідження.
Планологія вивчає, як здійснюється вибір соціально-еконо­мічних цілей організації за наявних альтернатив і обґрунтову-
ються засоби використання обмежених ресурсів для досягнення поставлених цілей у майбутньому.
Рішення будь-якої проблеми у ході планування може розглядатися як засіб для досягнення більш віддаленого результату. Для визначення вищої цінності очікуваного близького результату необхідно знати, якої кінцевої мети буде досягнуто і якою мірою наближає до неї результат, що планується.
Правильна оцінка при плануванні ступеня зрушення до кінцевих результатів сприяє обґрунтованому вибору не тільки найважливіших економічних цілей, але й необхідних засобів для їхнього здійснення у планованому періоді. Вибір цілей і засобів для їхнього здійснення тісно пов’язані і переплетені між собою. Постав­лені цілі, з одного боку, впливають за наявних обмежень на вибір засобів для їхнього майбутнього здійснення. Разом із тим наявні ресурси і можливості теж впливають на вибір цілей, до яких варто прагнути.
У всіх структурних елементах соціально-економічної системи, для якої визначальним є атрибут «цілі—засоби», присутня людина з її особливостями, неповторністю інтересів, мотивацій, їхньою несумісністю (у ряді випадків). Саме цей факт переважно пояснює і визначає нестійкість системи, її динамічність і невизначеність. Такі явища можуть і повинні якщо не зніматись, то регулюватись на основі законів суспільства, традицій, нормативно-правових і громадсько (суспільно) визнаних відносин. За допомогою планування здійснюється пошук перетворення «ірраціо­нальності у раціональність», більшої сумісності інтересів, перед­бачуваності і взаємодії тріади «економіка—людина—природа».
Для кожного рівня систем (мега-, макро-, мезо-, мікро- тощо), часового періоду, циклу розвитку теорія планування має свою специфіку. Разом із тим використання спільних теоретичних підходів, методології, цілепокладання дозволяє зберегти технологіч­ність руху системи до цілісності, не допускаючи розривів економічних, соціальних і політичних процесів.
Планування як складова економічної науки ґрунтується передусім на загальних взаємопов’язаних методах наукових досліджень: аналізі та синтезі, дедукції та індукції. Йому притаманні і власні методи досліджень: системний підхід, конкретно-історич­ний підхід, комплексний підхід, метод експерименту, моделювання, а також методи спеціальних досліджень (наприклад, експертних оцінок) та ін. Більш детальне ознайомлення студентів із окремими методами науки планування може здійснюватись за спеціальними теоретичними джерелами, побіжне — за підручником [1, р. 1.2]. Студентам потрібно добре засвоїти, як економісти-плановики використовують ці підходи та методи у процесі планування на рівні мікросистем.
При вивченні цієї теми слід звернути особливу увагу на те, що у процесі планування здійснюється альтернативний вибір. При цьому для кожного з варіантів існує обмеження щодо засобів його досягнення.
Планування включає раціональний вибір. Критеріями раціональності тих чи інших варіантів плану можуть виступати засоби для міркування з різних галузей знань: технічних, юридичних, соціальних, економічних. Заведено включати до переліку типів раціональності ще й такі: контекстуальну, ігрову, процесну, раціо­нальність розсудливості.
Студенту слід розуміти, що, користуючись кожним із означених критеріїв зокрема, можна досягти найкращого вибору саме у певному аспекті. Приміром, технічно раціональною буде визнана та альтернатива, за якої досягається найкраще забезпечення рішень наявним потенціалом. Із точки зору юридичної раціональності найкращим вибором буде той, що у найбільшій мірі відповідає законам суспільства. Економічна раціональність, як відомо, дає оцінку варіантам на основі порівняння вигод із затратами на їхнє здійснення, що найчастіше зводиться до оцінки ефективності використання ресурсів. Порівняння планів із точки зору їхнього внеску у підтримку та поліпшення діючих соціальних інститутів відповідає соціальній раціональності. За контекстуальною раціональністю здійснюється оцінка компромісів, що пов’язані з виділенням і зверненням особливої уваги тільки на певний перелік проблем, а інші порівняно нехтуються.
Оскільки планування завжди має враховувати багатоаспектність і взаємопов’язаність проблем, то воно повинно містити в собі метараціональність, що враховує пріоритетність усіх типів раціональності у відповідності з тим, як сприймається їхній вплив на результат. Метараціональність дозволяє комплексно і різнобічно оцінювати наслідки варіантів планових рішень.
Студенти повинні орієнтуватися у тому, що такий розумовий процес як планування, що здійснюється людиною, не може відбуватись відокремлено від її світогляду, власної філософської позиції. У плануванні виділяють три основні філософські концепції: формальну, інкрементальну і системну. Вони по-різному визначають цінність процесу планування, спираються на різні припущення, мають відмітні методичний апарат і інструментарій. Формальне планування спирається на кількісні моделі, які вважаються точним відображенням проблем. Для нього характерна логічна структурованість і емпірична обґрунтованість, але перелік альтернатив невиправдано обмежений рамками об’єктивних, кількісних порівнянь. Студент повинен чітко відрізняти вказані різновиди планування, знати переваги та недоліки кожного, а також вміти визначати сферу доцільного використання за певного етапу розвит­ку економіки. Так, формальна філософія планування припускає механістичний погляд у майбутнє, де результати або відомі, або ж обчислені у межах статистичних границь похибок. Більше того, планування відособлюється від цілеспрямованого характеру соціальних систем і відносно нехтує людською стороною планування.
Повною протилежністю формальному є інкрементальне планування. Різноманітність проблем і способів їхніх рішень, яку визнає цей підхід, виключає можливість застосування формалізованих моделей. Натомість тут значно більше довіри до людських знань, інтуїції, набутого досвіду, особливо коли об’єктивні дані неповні, ненадійні, і для пояснення проблем та підготовки рішень не існує адекватних надійних теорій. Ідентифікація та оцінка альтернатив відбувається як взаємне пристосування, по іншому — торги, пошук компромісів учасниками процесу. Найчастіше використовується контекстуальна та ігрова раціональність, а також раціональність розсудливості. Отриманий план часто є прийнятним для всіх, але ні для кого не є оптимальним. Процедури реалізації нагадують перевірку і присилування. Інкременталізм часто буває безсилим у рішенні зовсім нової проблеми.
Синтезом обох вищезгаданих підходів є системний. Якщо формальне планування ставить наголос на передбаченні, а інкрементальне планування — на реакції, у системному плануванні прагнуть сприяти взаємодії із зовнішнім середовищем, віддаючи данину невизначеності, яка асоціюється з бурхливим розвитком процесу. Вдосконалення визначення і структурування проблеми тут підпорядковано меті: навчитися правильно ставити запитання, щоб вирішувати саме ті проблеми, які слід вирішити. Іншими словами, щоб уникнути формулювання точних відповідей не на те запитання, краще отримати хоча б приблизну відповідь на правильне питання, яка буде значно кориснішою.
У системному плануванні проблеми не «вирішуються», а скоріше «розв’язуються» і постійно перевизначаються через процес навчання. Тому планування розглядається не як дискретна діяльність, а як процес, що безперервно розвивається. Акцент робиться на створення альтернативних сценаріїв майбутнього, опираючись на сьогоднішні дії, а не на те, що принесе майбутнє. Саме системне планування задовольняє вимоги метараціональності. План розглядається як обмежене ціле, тому контроль реалізації має охоплювати весь план у комплексі, а не окремі його фрагменти.
Поглиблене вивчення студентами філософських підходів до планування може здійснюватись за Т. Сааті [4, р. 5.4].
Майбутньому економісту-плановику слід зосередити увагу на тому, що навколишній світ сьогодні є дуже мінливим, а його складність зростає з великим прискоренням. За таких умов далеко не всі види чинників впливу можуть бути враховані, особливо це стосується синергічних ефектів. Щоб не відстати від змін, треба передбачувати своєчасний перегляд плану і внесення коректив, а також переосмислювати план у контексті нових подій та їхнього впливу. Це зовсім не означає виключно пасивну адаптацію до майбутнього. Глибоке розуміння нинішнього, поєднання невідомих джерел знань складає потенціал, який допомагає формувати і будувати майбутнє.
Усвідомлюючи сутність та вивчаючи зміст планування на підприємстві, студентам слід звернутись до моделі підприємства, що заснована на теорії систем. На сьогодні панівною є точка зору, що розглядає підприємство як центр дій (процесів), орієнтований на цілі, або ж по-іншому, цілеорієнтовану структуру потенціалу і процесів. Цілі підприємства реалізуються через вплив елементів потенціалу на об’єкти, що власне і складає сутність процесу уп­равління. Таким чином, окремі різновиди управлінської діяльнос­ті, а саме: планування, регулювання і контроль є нічим іншим, як етапами або блоками єдиного процесу управління. Враховуючи ту обставину, що зміст окремих різновидів управлінської діяль­ності трактується в економічній науці і практиці дещо по-різ­ному, студентам слід взяти за основу концепцію контролінгу.
Планування можна розглядати у широкому розумінні слова як прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, пов’язаних із майбутніми подіями. Йдеться про систематич­не поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів. Планування, таким чином, охоплює процес складання і прийняття планів.
Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як систематизовану підготовку рішень. Планування з цієї точки зору означає систематичну підготовку до формування майбутнього стану підприємства. Головний сенс планування полягає у підвищенні продуктивності та ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їхнього рівня, підвищення гнучкості й адап­тованості до змін.
Якщо процес прийняття рішень відбувається без систематичної підготовки, то мають місце інтуїтивні або імпровізовані рішення. Такі рішення, як правило, приймаються за умов нестачі інформації і безпосередньо перед їхньою реалізацією.
Сутність регулювання за вказаного концептуального підходу полягає в розробці прийнятого рішення в деталях і надання розпоряджень по його виконанню. Тому регулювання вважається частиною процесу планування. Контроль супроводжує процес реалізації планів, а тому вважається продовженням планування. Головний його сенс полягає у створенні гарантій виконання планів і загальному підвищенні ефективності управлінського процесу. До процесів контролю включають:

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.