лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Планування діяльності підприємства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

  1. Згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності у процесі планування проводиться зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) у плановому періоді. Послідовність розрахунків наведена у [3, с. 17].
  2. Визначається фінансовий результат від операційної, звичайної, надзвичайної діяльності та чистий прибуток у плановому періоді.
  3. Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її виробництво та реалізацію продукції, послуг та ін.
  4. Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно (стихійне лихо, аварії, пожежі та ін.).
  5. Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється ув’язка кожного виду витрат та відрахувань із джерелом фінансування.
  6. Виконання фінансового плану здійснюється у процесі виробничо-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства шляхом оперативного фінансового планування.
  7. Потрібно звернути увагу на оперативне фінансове планування, яке включає розробку та виконання таких оперативних планів:
  8. оперативного фінансового плану (балансу надходжень і видатків коштів);
  9. платіжного календаря;
  10. кредитного плану;
  11. касового плану.

Оперативний фінансовий план складають на рік із розбивкою по місяцях.
У процесі планування проводиться порівняння майбутніх грошових надходжень у кожному місяці з сумами, призначеними до сплати і, таким чином, виявляється надлишок надходжень або дефіцит, визначається, коли у підприємства виникають тимчасово вільні фінансові кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів і таким чином підтримувати стан ліквідності підприємства.
Платіжний календар складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розра­хунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку.
У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їхніх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.
Платіжний календар розробляється та використовується для забезпечення оперативного фінансування виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, встановлення поточних змін у платоспроможності підприємства та ліквідності його активів. Він дає можливість спостерігати за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.
Своєчасна забезпеченість готівкою характеризує стан фінансових відносин між підприємством і трудовим колективом. До каси підприємства гроші надходять з розрахункового рахунка і призначаються для виплати заробітної плати працівникам у встановлений термін та інших виплат. Розрахунки надходжень і виплат проводяться при складанні касового плану.
В умовах самостійності підприємств у плануванні своєї діяльності окремо кредитний і касовий плани можуть не складатися, тоді їхні позиції включаються в платіжний календар, який викладено у підручнику [7, с. 300—301].
За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства та виконання поточного фінансового плану.
У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству у плановому періоді.
Необхідно розрізняти потреби в основному й оборотному капіталі, тому що ці дві форми потреби різні за своїм характером так само, як різні можливості їхнього фінансування. Загальним є те, що потреба в капіталі виникає внаслідок незбігу термінів вкладення коштів і надходження доходів.
Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капітало-
вкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій. Потреба визначається шляхом складання цін купованих елементів основного капіталу (землі, будівельних і монтажних робіт, машин та устаткування та ін.).
У процесі фінансового планування необхідно також визначити джерела фінансування капітальних вкладень. Відповідно до чинного законодавства мо­жуть використовуватись такі джерела:

  1. власні фінансові ресурси;
  2. залучені фінансові ресурси;
  3. кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
  4. кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
  5. кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який залишаєть­ся в розпорядженні підприємства, резерви, які формуються в процесі господарської діяльності.
Раніше залучені кошти використовувались підприємством за недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення. В сучасних умовах дотримуються інших позицій: залучати кошти слід тоді, коли розрахунки свідчать про те, що їхнє залучення вигідно для підприємства.
Необхідно усвідомити, що потреба в оборотному капіталі виникає під впливом багатьох чинників, таких як умови реалізації продукції та закупівлі матеріалів, напівфабрикатів, форми розрахунків за матеріальні цінності, тривалість виробничого циклу, термін знаходження матеріалів і товарів у запасі та ін.
Потреба в оборотних коштах є одним із об’єктів фінансового планування. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливос­тям підприємства з виробництва й реалізації продукції. На практиці використовуються два методи визначення потреби: прямий і економічний. Суть методів розкривається у підручнику [7, с. 148—150, 159—160].
Економічний метод розрахунку застосовується на діючих підприємствах, на рівні галузевих міністерств, об’єднань у процесі перспективного планування або прогнозування.
Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також на діючих тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів із метою виявлення неліквідних, надлишкових виробничих запасів, причин нагромадження готової продукції на складах, тощо.
Метод оборотності грошей застосовується для визначення мінімальної суми грошей, які потрібні підприємству для виробничо-господарської діяльності у плановому році. Розрахунок ведеть­ся у такій послідовності:
1. Визначається оборотність грошей за формулою:
,                              (11.1)
де ОГ — оборотність грошей, кількість оборотів за рік;
Тц. обороту — цикл обороту грошей, кількість днів між купівлею сировини, матеріалів та надходженням виручки від продажу готової продукції.
2. Визначається мінімальна необхідна сума грошей за формулою:
,                                   (11.2)
де Гmin — мінімальна сума грошей, тис. грн.
Вр — річні витрати на купівлю матеріалів, заробітну плату, дивіденди, (%), та ін., тис. грн.
Цей метод застосовується тоді, коли грошові надходження та витрати стійкі, рівномірні.
Джерелами формування оборотних коштів можуть бути власні та залучені кошти. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів та т. ін.
Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд підприємства.
У системі ринкової економіки в діяльності підприємств виникає потреба періодичного використання різних форм залучення кредитів (банківський, лізинговий, факторинговий).
Використання різноманітних форм кредитування підприємств прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів, забезпечує їхню ліквідність та платоспроможність, сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.
Узагальнюючими фінансовими показниками діяльності підприємства є валовий і чистий прибуток.

    • Студенти повинні добре знати, як плануються ці показники. Процедура розрахунку валового та чистого прибутку у плановому періоді містить визначення таких складових:
    • чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, послуг;
    • валового прибутку;
    • фінансового результату від операційної діяльності до оподаткування;
    • прибутку (збитку) від звичайної діяльності;
    • чистого прибутку (збитку) у плановому періоді.
    • Фінансовий результат від операційної діяльності, тобто прибуток (збиток), визначають як суму валового прибутку від операційної діяльності та іншого операційного доходу, вираховуючи адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
    • Фінансовий результат, тобто прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, складається з:
    • фінансового результату від операційної діяльності;
    • доходу від участі в капіталі, інших фінансових доходів;
    • вирахування фінансових витрат від участі в капіталі та інших витрат.
    • Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначають як різ­ницю між прибутком до оподаткування і податком на прибуток.
    • Чистий прибуток — це прибуток від звичайної діяльності, а також дохід від надзвичайної діяльності (події) за мінусом витрат від надзвичайної діяльності та зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності. Так визначається чистий прибуток фактично за певний період. При плануванні цього показника надзвичайні події, доходи та збитки від них не можна визначити, тому що невідомо, які події та коли відбудуться. Тому чистий прибуток плановий — це прибуток від звичайної діяльності.
    • При плануванні прибутку враховуються зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства. Зовнішні — це зміни макроекономічних чинників (зміна законодавства, структури попиту, інфляції та інше).
    • Слід звернути увагу на те, що існує пасивна й активна стадії складання плану з прибутку. Розробка плану з прибутку із урахуванням корективів, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов, це є пасивна стадія планування. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства, тобто стадія, що дозволяє збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розробки плану, завдяки пошуку та мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продаж, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів, та інше.
    • Планування, прогнозування отримання прибутку підприємствами необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.
    • Особливу увагу слід приділити вивченню методів планування. На підприємствах можуть бути застосовані три методи планування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування: прямий, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний метод). У процесі планування також визнача­ються: валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності та чистий прибуток.
    • Прямий метод. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляється та реалізується, за такою формулою:
    • ,                             (11.3)
    • де Пр — операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн;
    • Прі — прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від оптової ціни виробу його повної собівартості.
    • Прямий метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та крупносерійного виробництва, де планові калькуляції собівартості виробів складаються на початку планової роботи, а потім за даними таких калькуляцій розрахо­вується прибуток на плановий період.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.