лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Планування діяльності підприємства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Для ґрунтовного вивчення системи планування роботи інстру­ментального виробництва слід звернутись до наукового джерела [1, с. 106—114].
Важливе місце в діяльності підприємства посідає технічне обслуговування та ремонт устаткування. Слід звернути увагу на те, що при плануванні діяльності ремонтного виробництва є багато специфічних особливостей, нормативів, які не застосовуються в основному виробництві.
Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування плануються на підприємствах у формі перспективного плану, річ­них і місячних планів-графіків планово-попереджувального ремонту (ППР).
Основою планування й оцінювання діяльності ремонтної служ­би та її структурних підрозділів є певні техніко-економічні показ­ники. Система техніко-економічних показників має відповідати меті його функціонування — забезпечити основне виробництво послугами з ремонтного й технічного обслуговування устаткування з найменшими витратами.
Планові показники ремонтно-механічного цеху (РМЦ) розроб­ляються відділом головного механіка за участю планово-еконо­мічного відділу підприємства.
Основними розділами плану є:

  1. виробнича програма;
  2. чисельність, заробітна плата;
  3. собівартість.

Слід відзначити, що виробнича програма складається в номен­клатурному виразі та трудомісткості. Розглянемо, на підставі чого та як складається виробнича програма.
Виробнича програма для РМЦ передбачає виконання таких видів робіт: капітального та середнього ремонту устаткування згідно із графіком ППР, малого ремонту та технічного обслуговування устат­кування (в умовах централізованої системи ремонтного обслуговування); виготовлення запасних частин і вузлів для ремонту; модернізації устаткування; монтажу та демонтажу устаткування; виготов­лення нестандартного устаткування; інших робіт і послуг.
Потрібно звернути увагу на те, що при плануванні робіт РМЦ доцільно передбачати резерв потужності, що становить 10—15% від обсягів ремонтних робіт для непланових (аварійних) ремонтів та інших непередбачених робіт.
Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно з графіком планово-попереджувального ремонту. Річний графік ППР складається відділом головного механіка відповідно до норм тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного і міжо-
глядового періодів із урахуванням структури міжремонтного циклу.
Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.
На графіку щодо кожного верстата зазначаються види чергових ремонтів, строки виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річних графіків із урахуванням вимог рів­номірності завантаження ремонтних підрозділів розробляються місячні графіки.
Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного виробництва потрібно по змозі рівномірно розподіляти простої в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування та забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників.
При побудові графіків огляду та перевірок ураховується періо­дичність профілактичних робіт і відповідні норми часу на виконання цих робіт.
У разі великої кількості однотипного й одномодельного устаткування в цеху кількість капітальних, середніх та малих ремонтів і оглядів доцільно обчислювати за наведеними далі формулами, скориставшись позначеннями: N — число одиниць верстатів; ік, іс, ім, іог — періодичність відповідно капітального, середнього та малого ремонту й огляду, місяців.
Кількість капітальних ремонтів ;                        (9.6)
Кількість середніх ремонтів ;                      (9.7)
Кількість малих ремонтів ;                          (9.8)
Кількість оглядів .                                       (9.9)
Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюють як добуток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що підлягають ремонту, на трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів. При цьому спираються на річний план-графік ремонтних робіт та норми трудомісткості одиниці ремонт­ної складності.
Норми трудомісткості на одиницю ремонтної складності для машинобудівної галузі задаються системою ППР, а для поліграфічної, легкої та інших галузей промисловості «Положенням про технічне обслуговування і ремонт устаткування».
Середньорічний обсяг ремонтних робіт можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремонтного циклу та міжремонтних періодів, а також одиниць ремонтної складності, скориставшись формулою:
,          (9.10)
де qк, qc, qм, qo — трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год;
nк, nc, nм, noчисло відповідно капітальних, середніх та малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі;
Тцтривалість міжремонтного циклу, років;
?R — загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.
За цією формулою визначають середньорічний обсяг слюсарних, верстатних та інших ремонтних робіт окремо.
Обсяги робіт на рік уточнюють за річним планом-графіком ремонту устаткування.
Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування визначають так:
,                              (9.11)
де Фр — річний розрахунковий фонд часу роботи одного робітника, год.;
НОобс. —норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од.;
КЗМ —змінність роботи обслуговуваного обладнання.
За цією формулою можна визначити обсяги робіт із міжремонт­ного обслуговування за їхніми видами (слюсарні, верстатні, мастильні).
Обсяги робіт із модернізації, монтажу та демонтажу, виготовлення нестандартного обладнання тощо, а також послуг стороннім підприємствам визначаються на підставі одноразових кошторисів.
Обсяг виробництва запасних і змінних деталей визначається як добуток кількості запланованих до виготовлення деталей на їхню трудомісткість або за планово-розрахунковою ціною.
Розглянемо, як розраховується чисельність ремонтних ро-
бітників.
До складу робітників РМЦ належать робітники-верстатники, слюсарі, термісти, котельники та інші. Розрізняють дві групи робітників, до визначення чисельності яких підходять по-різному.
До 1-ої групи належать робітники, які зайняті плановими ремонтами, їхню чисельність визначають за формулою:
,                 (9.12)
де Фр — річний фонд робочого часу одного робітника, годин;
tк,, tc, tм, to — норма часу на одну ремонтну одиницю відповідно капітального, середнього та малого ремонту та огляду, нормо-год.;
?чк, ?чс, ?чм, ?чо — кількість ремонтних одиниць устаткування по видах ремонтів у плановому періоді;
Квнкоефіцієнт виконання норм.
За цією формулою визначають окремо чисельність верстатників і слюсарів з ремонту.
До 2-ої групи належать робітники, праця яких погано піддаєть­ся нормуванню. Це робітники з технічного обслуговування устаткування, мастильники, чергові слюсарі та інші. Зміст і обсяг робіт цієї групи робітників протягом зміни не є сталими.
Чисельність робітників цієї групи обчислюють за формулою:
,                               (9.13)
де ?R — загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування;
КЗМ — коефіцієнт змінності роботи устаткування;
НО — норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника за зміну.
Розглянувши розрахунки обсягів ремонту, кількості робітників, зайнятих ремонтом, перейдемо до вивчення планування собівартості ремонтних робіт.
Планування собівартості виробництва РМЦ полягає у визначенні загального цехового кошторису витрат, кошторису на виконання капітального та середнього ремонтів та міжремонтне обслуговування, кошторису цехових витрат.
Калькуляційні одиниці при складанні кошторисів такі: одиниця ремонтної складності при виконанні ремонту устаткування; об’єкт модернізації, ремонту (верстата, лінії і т. ін.); замовлення при наданні послуг стороннім організаціям і підрозділам свого підприємства, у тому числі невиробничим.
Потрібно звернути увагу на те, що на підприємствах застосовується велика кількість устаткування різної ремонтної складності, що ускладнює розрахунок кошторисів ремонтних робіт.
У [1, с. 55—65] розглядається склад статей кошторисів, методичні поради щодо розробки кошторису одиниці ремонтної складності, інші питання з планування діяльності ремонтного виробництва.
Зважаючи на те, що кожне підприємство використовує енергетичні ресурси як власного виробництва так і отримані ззовні та витрачає на це значні кошти, слід розглянути систему енергозабезпечення, тобто: визначення потреби в енергетичних ресурсах; методику складання енергетичних балансів; систему планування енергетичних цехів.
При визначенні потреби в енергії та паливі потрібно враховувати виробничу програму на плановий період, прогресивні норми витрат палива та енергії на одиницю продукції, норми витрат енергії та палива на власні потреби (опалення, вентиляцію ін.), організаційно-технічні заходи підприємства, відпуск енергії за межі підприємства, норми втрат енергії в мережах.
Визначення потреби промислового підприємства в енергоресурсах базується на використанні прогресивних норм витрат. Для визначення потреби в паливі та енергії застосовують норми питомих витрат.
Під прогресивною питомою нормою витрат енергії та палива розуміють максимально допустимі її витрати, необхідні для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці робіт в найбільш раціональних умовах організації виробництва й експлуатації устаткування.
Норми питомих витрат енергії поділяються на технологічні, цехові та загальнозаводські.
Технологічна норма визначає витрати енергії чи палива, включаючи витрати на здійснення технологічних операцій чи процесів, і встановлюється тільки на одиницю продукції. Цехова норма, крім витрат на технологічні потреби, охоплює витрати енергії на допоміжні та поточні потреби, втрати енергії в цехових мережах та перетворювальних засобах. Загальнозаводська норма визначає витрати енергії основних і допоміжних цехів, витрати енергії на підсобні потреби та власні енергопристрої, а також втрати в загальнозаводських мережах і перетворювальних засобах.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.