лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Планування діяльності підприємства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Максимальний поточний запас визначається за формулою:
,                             (6.7)
де  — середньодобові витрати матеріалу, натур. один.;
Тпост — період між двома поточними поставками, дні.
Нормування страхового запасу має ціль накопичення такої величини, яка забезпечить безперебійність виробництва у випадках порушення графіка поставки матеріалів. Планова величина цього запасу постійна, а фактично вона може зменшуватись при затримці одержання чергової партії матеріалів. У подальшому вона поповнюється за рахунок надходження наступної партії.
Страховий запас залежить від різних факторів, багато з яких не піддаються кількісній оцінці і тому при нормуванні їх врахувати неможливо. Практично страховий запас планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середньої величини.
Нормування підготовчого запасу заключається у визначенні необхідної величини матеріальних ресурсів, які повинні бути у стадії підготовки до виробничого використання.
Потреба в підготовчому запасі матеріалів виникає при здій-
сненні підготовчих операцій (розвантаження, приймання, сортування, сушка, правка та інші) для підготовки матеріалів, які надійшли від постачальника, і передачі їх у виробництво. Такі операції не є складовою частиною технологічного процесу, вони є передуючими першій технологічній операції, і тому ресурси, які знаходяться у стадії підготовки до використання, ще не пере-
йшли до стану запасів незавершеного виробництва.
Величина підготовчого запасу може бути визначена за формулою:
,                               (6.8)
де  — сума часу на всі підготовчі операції.
У сумі поточний, страховий, підготовчий запаси складають загальні виробничі запаси.
Потрібно звернути увагу на те, що існують різні методи кон-
тролю за рівнем запасів МТР.
Контроль за величиною нормативного рівня запасу матеріальних ресурсів здійснюється по системі «максимум-мінімум»; за допомогою картотеки оперативного контролю забезпеченості виробництва, ЕОМ. На підставі результатів контролю приймаються необхідні заходи з регулювання рівня запасів. На рис. 6.1 зображено графік змін виробничих запасів при постійних інтервалах, обсягах поставок і середньодобового споживання.

Рис. 6.1. Графік зміни виробничих запасів при постійних інтервалах,
обсягах поставок і середньодобового споживання
Розглянута вище методика нормування виробничих запасів передбачає встановлення нормативу таких запасів стосовно умов, які склалися в передплановий період. Головне їхнє призначення — забезпечити безперервність виробництва та виконання виробничих програм.
Потрібно мати на увазі, що для підприємств не менш важливо максимально можливе скорочення виробничих запасів із урахуванням мінімізації витрат на їхнє транспортування та збереження.
Існує багато оптимізаційних моделей виробничих запасів різної складності. Найбільш простою є модель Уілсона. Оптимізацію запасів детально розглянуто в [1, с. 86].
Правильний вибір постачальника в умовах ринку — справа досить складна, і помилка тут може дорого коштувати підприємству.
Після вивчення ринку сировини та матеріалів потрібно скласти специфікації на потрібні види матеріальних ресурсів. Специфікація повинна включати найменування і характеристику матеріалів, вимоги до них. До специфікації включають всі характерис­тики і стандарти потрібного матеріалу.
Після складання специфікацій складають список можливих постачальників для кожного виду матеріальних ресурсів. Джерелом інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку сировини і матеріалів.
До основних обов’язків постачальника входять: поставка продукції на умовах угоди. Умови поставки містять: основні обов’яз­ки сторін, ціну продукції, що постачається, упаковку та маркування, умови транспортування, страхування, інше.
Ціна матеріальних ресурсів — одна із суттєвих умов договору. Ціна зазначається в угоді або в специфікації, або в окремому протоколі, який є частиною угоди.
Ціна в угоді може бути твердою (фіксованою) або змінною.
В ринкових умовах постачальники матеріалів рідко погоджуються на фіксовану ціну.
Зверніть увагу: якщо на момент укладання угоди важко визначити конкретну ціну, тоді сторони можуть передбачити фіксацію вхідної ціни, яка протягом виконання угоди може змінюватись за узгодженим сторонами методом. Така ціна називаєть­ся змінною (російською «скользящая»), ця ціна є по суті ринковою в момент виконання угоди. В цьому випадку в розділі «Особливі умови угоди» зазначаються точні способи визначення змінної ціни.
Змінну ціну, яка враховує інфляцію можна визначити так:
,              (6.10)
де Цо — ціна одиниці продукції на момент укладання угоди;
Пм — питома вага в ціні продукції матеріальних ресурсів;
Пз — питома вага заробітної плати в ціні продукції;
 — середня ціна одиниці матеріальних ресурсів на момент поставки продукції;
 — середня ціна матеріальних ресурсів на момент укладання угоди;
 — середня заробітна плата у постачальника на момент поставки продукції;
 — середня заробітна плата у постачальника на момент укладання угоди;
Іінші елементи ціни продукції.
Вивчивши методи нормування регулювання запасів в цілому по підприємству, не менш важливо зрозуміти, як визначити потреби в матеріалах для виробничих цехів.
Організацію забезпечення цехів матеріальними ресурсами можна розбити на декілька послідовних етапів: визначення потреби кожного цеху у матеріальних ресурсах; установлення нормативу цехових запасів; визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок планового періоду; встанов­лення лімітів відпуску матеріальних ресурсів; установлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасивного чи активного), розробка схем та графіків забезпечення матеріалами цехів підприємства.
Потребу цехів у матеріалах, залежно від типу виробницт-
ва й особливості діяльності підприємства, визначають за певними нормами їхніх (матеріалів) витрат та обсягом виробничої програми.
При масовому та великосерійному виробництві потреба в матеріалах складається у подетальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на подетальні норми витрат.
В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визначають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалів на виріб.
Крім того, при визначенні потреби цехів у матеріалах ураховують очікувані залишки їх на початок розрахункового періоду та нормативні величини запасів на кінець цього періоду.
У загальному вигляді потреба цеху щодо кожного типу різновиду матеріалу визначають так:
,                                 (6.11)
де Ацвиробниче завдання цеху за кожним найменуванням;
НВм — норма витрат матеріалів;
п — кількість найменувань продукції чи робіт, на які використовується даний різновид матеріалу в цеху.
Потрібно мати на увазі, що в цілях ефективного використання кожний цех повинен отримати таку кількість матеріальних ресурсів, скільки потрібно для виконання завдань по випуску продукції. Тому доцільно встановлювати цехам ліміт відпуску сировини та матеріалів на певний період.
Ліміт відпуску матеріальних ресурсів цеху розраховується так:
,                             (6.12)
де Пц — потреба цеху в певних матеріалах для виготовлення продукції або виконання робіт;
Змц — запаси матеріалів, які постійно знаходяться в цеху;
Змф — фактичні залишки невикористаних матеріалів на початок того періоду, на який установлено ліміт.
Змц визначається так:
,                                 (6.13)
де  — середньодобове використання матеріалу в цеху;
іt — інтервал часу між окремими поставками матеріалів у цех.
Ліміт відпуску матеріалів цехам може бути розрахований на місяць або квартал, це залежить від типу виробництва.
Призначення матеріалів у виробничому процесі визначає характер їхнього використання та порядок подачі до робочих місць. Так, основні матеріали використовуються, як правило, рівно­мірно, тобто вони мають надходити до цехів регулярно, у міру виконання останніми своєї виробничої програми.
Використання багатьох допоміжних матеріалів характеризуєть­ся як менш постійне, тому вони можуть подаватися на виробницт­во періодично, у міру виникнення потреби в них.
Майте на увазі, що існує два способи забезпечення виробницт­ва матеріалами: пасивний та активний. Застосовувати кожний із них раціонально й ефективно доцільно в певних виробничих умовах.
Пасивний спосіб забезпечення цехів та виробничих дільниць полягає в тому, що робітники цеху (дільниці) самі одержують матеріальні ресурси зі складу, тобто своїми силами виконують навантаження, транспортування та розвантаження матеріалів, що їм виділені.
За активного способу забезпечення подачу матеріальних ресурсів зі складів до цехів та на дільниці організовують і здій-
снюють робітники складів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.