лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Планування діяльності підприємства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Із метою спрощення оперативного планування і регулювання ходу виробництва доцільно уніфікувати розраховані значення періодичностей запуску-випуску різних деталей і довести їх до двох-трьох варіантів або прийняти єдину періодичність для усіх деталей, що виробляються на дільниці. Рекомендуються такі уніфіковані величини періодичності виготовлення деталей: три місяці (3М), один місяць (М), півмісяця (М/2) та ін. Розмір партій встановлюється за даними нормативної періодичності запуску-випуску партій на відповідній дільниці, тобто
.                                    (5.9)
Кількість запусків (Кзап.) у плановому періоді розраховується за формулою:
,                                 (5.10)
де Фпл. — фонд часу у плановому періоді, годин або днів.
Тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей складається із технологічного циклу і міжопераційних перерв. При визначенні технологічного циклу обов’язково враховуються види руху предметів праці при проходженні партії по операціях (послідовний, паралельно-послідовний, паралельний). Міжопераційні перерви встановлюються з урахуванням особливостей ор­ганізації виробництва на дільницях, а також характеру продукції, що виробляється. Для встановлення тривалості виробничого циклу використовуються графічний, аналітичний і графо-аналітич­ний методи.
З огляду на тривалість виробничого циклу виготовлення виробів, деталей, їхніх партій встановлюються календарно-планові випередження. Вони використовуються для визначення термінів запуску у виробництво партій деталей і вузлів у відповідності із строками випуску виробів.
У серійному виробництві утворюються циклові заділи у кожному виробничому підрозділі, а також між ними — складські заділи.
Величина нормативу циклового заділу (Zц) визначається за формулою:
,                                (5.11)
деТц — тривалість виробничого циклу виготовлення деталей, годин,
Nс.д. — середньодобова кількість деталей, що витрачаються при складанні виробу.
Складські заділи складаються із оборотного і страхового заділів. Оборотний заділ утворюється через різну кількість, характер (партіями або шт.) і періоди надходження і витрачання деталей, складальних одиниць. Розмір складського заділу може коливатися від максимального, що складається із партії поставки плюс страховий заділ, до мінімального, що знаходиться на рівні страхового заділу.
Страховий заділ (Zстр) утворюється з метою компенсації різних перебоїв у ході виробництва і забезпечення безперервності складання і випуску виробів. Розмір страхового заділу визнача-
ється, виходячи з практичних даних.
Середній розмір складського заділу (Zскл.сер) при рівномірному витрачанні деталей і-го виду у підрозділах, що їх використовують у виробництві, розраховується за формулою:
,                             (5.12)
де Пі — партія поставки і-их деталей, шт.
В умовах серійного виробництва залежно від його особливостей можуть застосовуватись комплектні та подетальні системи:

  • комплектні: машинокомплекти, вузлові, групові комплекти, системи планування за номерами комплектів, система безперервного оперативно-календарного планування;
  • подетальні системи «на склад», система «Р-Г». Система «на склад» застосовується при плануванні виробництва уніфікованих і стандартних деталей, по яких терміни запуску-випуску не пов’язані з випуском основних виробів. Система «Р-Г» — розряд­на система, використовується у багатономенклатурному серій-
    ному виробництві для планування роботи обробляючих і заготівельних підрозділів.

Виробнича програма включає: номенклатуру, кількість і терміни запуску-випуску продукції у відповідних планово-облікових одиницях.
Важливо знати, що при складанні виробничих програм цехам обов’язково проводяться об’ємно-календарні розрахунки і порівнюються виробничі можливості кожного цеху з устаткування, площ, кількості робітників із трудомісткістю виробничої програми. У випадку, коли баланс завантаження і пропускної спроможності не досягається, розробляються організаційно-технічні заходи для забезпечення виконання виробничої програми.
Завдання дільницям являють собою календарні плани запуску-випуску партій деталей, що закріплені за дільницею і входять у відповідні комплекти, кількість яких на плановий період встанов­лена у виробничій програмі цеху.
Внутрішньоцехове планування завершується розробкою змінно-добових завдань. Такі завдання розробляються на основі календарно-планових графіків і даних про виконання змінно-добо­вих завдань за минулу добу (зміну). Завдання передається відповідним службам цеху, що займаються підготовкою виробництва (служби механіка, енергетика, транспортного обслуговування, інструментальна і матеріальна комори).
Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності та ритмічності виробничого процесу, широким застосуванням методів потоку. Головним завданням оперативного планування у таких умовах є організація і забезпечення безперервного руху деталей і виробів за операціями виробничого потоку та виконанням цих операцій у встановленому ритмі роботи.
У масовому виробництві використовуються такі подетальні системи оперативно-календарного планування:

  • за тактом потоку,
  • за термінами міжцехових подач,
  • за стандартними термінами міжцехових подач;
  • «на склад».

При використанні системи за тактом потоку всім виробничим підрозділам планується єдиний такт випуску.
При другій і третій системах цехам, що випускають продукцію планується такт випуску, а усім іншим розробляються плани-графіки, у яких вказуються терміни або розробляються стандартні плани-графіки подачі деталей і вузлів у складальний цех; система «на склад» може застосовуватись для планування роботи цехів, що виконують обробку деталей і заготівельні роботи.
Основними календарно-плановими нормативами у масовому виробництві є такт і ритм роботи потокових ліній, кількість робочих місць та їхнє завантаження, розмір заділів. Для різних видів потокових ліній розрахунки календарно-планових нормативів мають деяку специфіку, що випливає з особливостей ліній.
При плануванні роботи однопредметних безперервних потокових ліній розраховується такт роботи ліній (r) за формулою:
                                      (5.13)
де Фе — ефективний фонд часу роботи устаткування, годин,
N — виробнича програма випуску деталей, шт.
Такт є вихідною величиною для організації роботи потокової лінії та всіх розрахунків перебігу виробничого процесу, наприклад, для розрахунку ритму передачі деталі з операції на операцію у випадках, якщо передача проводиться не після кожного такту, а періодично, партіями, що транспортуються. Ритм передачі (R) визначається за формулою:
,                                    (5.14)
де n? — величина транспортної партії, шт.
Такти і ритми у масовому виробництві розраховуються по виробах і деталях в усіх цехах і дільницях.
Для планування потокового виробництва і розробки календар­но-планових нормативів необхідні розрахунки кількості робочих місць на лінії, що забезпечить виконання змінного і годинного завдання на кожній операції.
Розрахунок кількості робочих місць (РМ) ведеться по кожній операції за формулою:
                                     (5.15)
Важливою умовою безперервності й ритмічності перебігу потокового виробництва є наявність і підтримання на регламентованому рівні заділів. Заділи поділяються на внутрішньолінійні (циклові) та міжлінійні (міжциклові). Внутрішньолінійні заділи розраховуються на лініях усіх видів, вони розподіляються на технологічні, транспортні і страхові. Розрахунки заділів викладені у підручнику [4, с. 435—436].
На перервно-потокових лініях крім вищевказаних заділів, розраховуються ще оборотні заділи. Перервно-потокові лінії створюються у випадках, коли неможливо синхронізувати всі операції, тобто тривалість деяких операцій не дорівнює і не кратна такту роботи. У цьому випадку через різну продуктивність суміжних робочих місць створюються міжопераційні оборотні заділи. Вони можуть також створюватися і за однакової продуктивності суміжних робочих місць, якщо є зрушення у часі періодів їхньої роботи.
Оборотні заділи служать для забезпечення безперервної роботи лінії у відповідності зі встановленим тактом. Їхній розмір постійно змінюється від максимальної величини до мінімальної, що дорівнює 0.
Міжопераційний оборотний заділ по фазах між суміжними операціями розраховується за формулою:
,                           (5.16)
де Fi — тривалість фази, тобто час сумісної роботи двох операцій, хв;
ti, t і+1 — тривалість і-ї та (і-ї + 1) операцій, хв.;
Сі, Сі+1 — кількість робочих місць на суміжних операціях.
Графіки роботи ліній будуються так, щоб забезпечити наймен­шу величину оборотного заділу на початок або кінець зміни. Такі плани-графіки роботи потокових ліній називаються стандарт-планами.
Послідовність розрахунків і побудова графіків викладена у підручнику [4, с. 436—438].
Одночасно проводяться об’ємно-календарні розрахунки, співставляється завантаження та пропускна спроможність устаткування потокових ліній, дільниць.
У масовому виробництві важливе значення для нормального перебігу виробництва має оперативна підготовка. Вона повинна забезпечити своєчасний початок роботи першої зміни і безперерв­не виробництво протягом усього робочого часу.
Таким чином, оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має ряд характерних особливостей. Але які б системи і методи оперативного планування не застосовувалися на кожному конкретному підприємстві, їхня мета одна: забезпечити рівномірність перебігу виробничого процесу й ефективно виконати головну мету підприємства — випуск якісної продукції у необхідній кількості та у встановлені терміни.

План семінарського заняття

  • Зміст і завдання оперативно-календарного планування.
  • Ритмічність виробництва. Методи оцінки рівня ритмічності виробництва на підприємстві.
  • Особливості оперативно-календарного планування в одиничному виробництві.
  • Оперативно-календарне планування у серійному виробництві: системи, календарно-планові нормативи, випередження, заділи.
  • Оперативно-календарне планування у масовому виробництві: системи, календарно-планові нормативи, планування роботи потокових ліній.

Література

  • Гончаров В. Н., Колосов А. Н., Дибнис Г. И. Оперативное управление производством — М.: Экономика, 1987.
  • Звягинцев Ю. Е. Оперативное планирование и организация ритмичной работы на промышленных предприятиях. — К.: Техника, 1990.
  • Манден Я. и др. Как работают японские предприятия. — М.: Экономика, 1989.
  • Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / Под ред. Бухало С. М. — К.: Вища школа, 1989.
  • Организация, планирование и управление машиностроительным предприятием / Под ред. Летенко В. А., Радионова В. Н. — М.: Высшая школа, 1985. — Ч. ІІ.
  • Топчій Л. С. Методичні вказівки по оптимізації календарного розподілу виробничої програми з використанням персонального комп’ютера. — К.:КНЕУ, 1997.

Термінологічний словник

Випередження — це відрізок часу, на який кожний попередній част­ковий процес повинен випереджати наступний процес.
Заділи складські— це готові деталі, вузли, що чекають обробки на наступних стадіях виробництва або витрачаються у процесі складання виробів.
Заділи циклові— це партії деталей, заготовок, які запущені у вироб­ництво, але ще не закінчені обробкою.
Оперативно-календарне планування— конкретизація плану вироб­ництва у вигляді завдань у натуральній кількості на короткі проміжки часу і за конкретними виконавцями.
Партія деталей— їхня кількість, що одночасно запускається у виробництво з однократною затратою підготовчо-заключного часу.
Рівномірне виробництво— випуск відповідно до плану графіка.
Ритмічне виробництво— виробництво у рівні проміжки часу однакового обсягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.
Серія виробів— їхня кількість, що одночасно запускається у вироб­ництво.
Тривалість виробничого процесу— час від моменту запуску партії деталей у виробництво до моменту їхнього випуску.


Навчальні завдання
Теми рефератів
    • Роль оперативно-календарного планування та регулювання в ефективній організації виробництва.
    • Ритмічність і рівномірність виробництва. Методи їхнього визначення та галузі застосування.
    • Календарно-планові нормативи — основа планування.
    • Оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва.
    • Оцінка якості системи оперативно-календарного планування.
    • Автоматизовані системи оперативного управління виробництвом.
    • Зарубіжний досвід оперативного управління виробництвом.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.