лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Планування діяльності підприємства

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Необхідно знати, що у процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки і встановлюються: завдання цехам, виробничим ділянкам і робочим місцям із випуску конкретних виробів, вузлів і заготовок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи заділів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.); календарні графіки, якими встановлюється послідов­ність і терміни виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.
Можна виділити три основні завдання оперативно-календар­ного планування на підприємстві:

  • забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також терміну виготовлення і поставки продукції споживачам;
  • забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва і прискоренню оборотності обігових коштів;
  • забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих фондів.

За обсягом робіт, що виконуються, у відповідності зі змістом, оперативно-календарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.
Календарне планування включає розробку:

  • календарно-планових нормативів;
  • планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;
  • у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження устаткування та площ (об’ємні розрахунки) ;
  • доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.
  • Диспетчерське регулювання полягає:
  • у контролі виконання планів-графіків;
  • у поточній координації роботи задіяних цехів, дільниць і робочих місць у процесі виконання завдання.
  • Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є:
  • план випуску продукції по кварталах і місяцях;
  • технологічний маршрут і технологічний процес обробки деталей і складання виробів із нормами часу за операціями;
  • режими роботи цехів, виробничих дільниць;
  • план ремонту устаткування.
  • Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по цехах і масштабі окремих цехів — по дільницях і робочих місцях.
  • У зв’язку із різними об’єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.
  • Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства, і забезпечення узгодженості у роботі цехів із виконанням цієї програми.
  • Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварталах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів ці програми уточ­нюються і коректуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця.
  • Внутрішньоцехове планування забезпечує розробку виробничих програм і планів-графіків для виробничих дільниць, ліній, робочих місць; складання планових завдань на місяць і більш короткі відрізки часу (декаду, тиждень, добу, зміну); контроль виконання планових завдань; координацію роботи пов’язаних дільниць, ліній, робочих місць; регулювання роботи допоміжних служб цеху із забезпечення основного виробництва.
  • У процесі розробки виробничих програм застосовується ланцюговий метод,який полягає у тому, що завдання встановлю-
    ються у порядку, зворотному доходу технологічного процесу, тобто від складання готових виробів до заготовки і визначення потреби у матеріалах, сировині та напівфабрикатах.
  • Виробничі програми доводяться до цехів в залежності від дію­чої системи оперативно-календарного планування у подетальному вигляді, у комплектах, замовленнях.
  • Системи планування залежать від типу виробництва на підприємстві та в окремих підрозділах. Характеристика систем планування дається у підручнику [4, с. 418—421].
  • Слід звернути увагу на те, що основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритмічності виробництва.
  • Необхідно розрізняти рівномірність і ритмічність виробництва. Оцінка рівномірності виробництва проводиться за допомогою ряду показників і методів їхнього розрахунку:
  • 1. Подекадний метод оцінки ритмічності полягає в тому, що розраховуються, а потім співставляються планові та фактичні відсотки по декадах, відхилення від запланованих відсотків свідчить про рівень ритмічної або неритмічної роботи.
  • Плановий відсоток ритмічності (Кр. пл) за декаду розраховуєть­ся так:
  • ,                                  (5.1)
  • де Дд — кількість робочих днів у декаді,
  • Дм — кількість робочих днів за місяць.
  • Фактичний відсоток визначається відношенням декадного фак­тичного випуску продукції у відповідних вимірниках до загального обсягу продукції, виробленої за місяць.
  • 2. Метод оцінки за допомогою коефіцієнта рівномірності (Кр) виконання виробничої програми, який визначається за формулою:
  • ,                                   (5.2)
  • де ВФі — фактичний випуск продукції за і-ий день, але не більше планового, тис. грн.;
  • Впл. м. — план випуску продукції на місяць, тис. грн;

3. Для оцінки ритмічності роботи підрозділів або підприємства використовується коефіцієнт ритмічності, розрахований за допомогою коефіцієнта варіації (V).
                                    (5.3)
,                                      (5.4)
де s — середнє квадратичне відхилення;
 — середня арифметична варіаційного ряду;
,                                  (5.5)
де d — відхилення від середньої арифметичної варіаційного ряду;
j — число випадків повторення (частота) відхилень.
При рівномірному виробництві та випуску продукції значення коефіцієнта варіації ближче до нуля, а коефіцієнт ритмічності дорівнює 1.
Цей коефіцієнт показує тільки рівномірність виробництва, без зв’язку з виконанням плану, розраховується на підприємствах і в підрозділах масового та крупносерійного типу виробництва.
Усі елементи оперативно-календарного планування (системи, нормативи, планово-облікові одиниці, розрахунки руху предметів праці в часі і просторі та ін.) залежать від типу виробництва підприємства. Тому студенти повинні знати й відрізняти особливості оперативно-календарного планування на підприємствах різних типів виробництва.
Одиничне виробництво характеризується виготовленням різних виробів одиницями або невеликими серіями за окремими замовленнями без регулярної повторюваності у плановому періоді.
Головне завдання оперативно-календарного планування на підприємствах цього типу полягає у забезпеченні: своєчасного виго­товлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, встановлених замовниками, а також рівномірного завантаження і роботи усіх виробничих підрозділів та ланок при більш коротких виробничих циклах і менших витратах на виготовлення продукції.
Об’єктом планування є замовлення. До обсягу робіт із виконанням замовлення входить не тільки виробництво виробу, але і вся технічна підготовка (конструкторська, технологічна) і випробування, які займають значну частину у загальній тривалості цик­лу виконання замовлення.
Процес виконання замовлення складається із таких етапів: оформлення замовлення, підготовка виробництва, виготовлення виробів, що входять у замовлення.
На підприємствах одиничного типу використовуються такі системи:

  • позамовна — при короткому циклі складання виробу (до одного місяця);
  • комплектно-вузлова і комплектно-групова системи — при тривалості складального циклу більше одного місяця.

При плануванні виробництва уніфікованих і нормалізованих деталей використовується подетальна система «на склад»; при цьому терміни запуску-випуску цих деталей не зв’язано з термінами запуску-випуску замовлення або складальних комплектів.
Календарно-планові розрахунки у одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному доходу технологічного процесу, починаючи від заключної фази, тобто випробовування виробу. Такий підхід обумовлений необхідністю встановлення терміну запуску виробу у виробництво, виходячи із терміну його випуску, який вказується у договорі із замовником.
Календарно-планові розрахунки включають:

  • розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу;
  • визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів із виготовлення виробу;
  • складання плану-графіка виконання замовлення;
  • складання зведеного графіка виконання замовлень, що встановлені у виробничій програмі на плановий період;
  • розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ по календарним періодам (об’ємно-календарні розрахунки) і коректування зведеного графіка з метою вирівнювання завантаження по окремих планових періодах.

Важливо знати, що тривалість виробничого циклу виготовлення виробу є провідним нормативом, на основі якого викону-
ються календарно-планові та об’ємно-календарні розрахунки. Визначення тривалості циклу починається з побудови циклового графіка (циклограми) складання виробу; при цьому використовується складальна схема виробу, яка розкриває його розчленування на вузли, підвузли та інші складальні сполучення.
Відправним пунктом побудови циклограми є дата здачі виробу замовнику, від неї будуються послідовно пов’язані між собою складальні процеси, а також процеси, що виконуються паралельно з іншими операціями.
Тривалість окремих процесів складання tсб розраховується за формулою:
,                                   (5.6)
деТннормативна трудомісткість складальної операції, нормо-годин;
Ч — кількість робітників, які виконують цю складальну операцію;
Кв. н. — плановий коефіцієнт виконання норм.
Цикловий графік складання виробу і визначення строку почат­ку складальних робіт наведено на рис. 5.1.
Наступним етапом розрахунку тривалості виробничого цик­лу виготовлення виробу є визначення тривалості циклів оброблюваної та заготовчої фаз. Цей розрахунок проводиться з метою встановлення початку запуску деталей в обробку, що забезпечить вчасне їх виготовлення і подачу у складальний підрозділ.
На основі циклових графіків встановлюються календарні випередження за етапами виробничого процесу.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.