лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Міжнародна торгівля

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Матеріальна відповідальність оферента на цьому етапі виражається в тому, що висування пропозиції супроводжується поданням документа, який підтверджує внесення до банку країни-орга­нізатора торгів застави «серйозності пропозиції», яка може сягати 5 % від загальної вартості пропозиції. Застава не повертається, якщо претендент відкликає свою пропозицію до кінця терміну її дії або виявляється неспроможним виконати замовлення за контрактом, який був підписаний у результаті проведення торгів.
Після закриття торгів учасники не мають права змінювати умови своїх пропозицій і зобов’язані у разі отримання замовлення виконувати його у суворій відповідності з представленими пропозиціями.
Вибір постачальника є вирішальним етапом тендеру як для організатора, так і для оферента. В день закриття торгів тендерні комітети організовують, як правило, публічне відкриття конвертів з пропозиціями. В присутності всіх учасників торгів керівники тендерних комітетів відкривають конверти з пропозиціями, називають фірми або склади консорціумів, які подали пропозиції, а також оголошують запропоновані учасниками параметри проекту. Такі торги, як відомо, є голосними. При проведенні ж неголосних торгів тендерні комітети не провадять публічного відкриття пакетів пропозицій і не оголошують ані складу учасників, ані запропонованих ними умов.
Однак оголошення характеристик пропозицій не дозволяє робити висновок про те, хто з учасників торгів отримає замовлення. Тендерні комітети протягом 1—3 місяців вивчають надані пропозиції, враховуючи технічні характеристики, умови кредитів і платежів, які можуть мати суттєві відмінності. Кожен тендерний комітет користується своєю методикою зіставлення пропозицій.
У процесі розгляду пропозицій тендерні комітети мають право звертатися до учасників з проханням зробити додаткові уточнення і пояснення. Часто це право використовується тендерними комітетами як привід для додаткового погодження пропозицій учасників на свою користь. Якщо учасники торгів через будь-які канали отримують інформацію про конкурентоспроможність своїх пропозицій, вони, надаючи пояснення і уточнення, мають можливість опосередковано поліпшити технічні та комерційні умови цих пропозицій.
Перемога присуджується учаснику (фірмі або консорціуму), який запропонував або найнижчі ціни, або найвигідніші умови. Для виграшу торгів на поставку обладнання вирішальне значення мають рівень цін та умови платежу, а для виграшу торгів на створення об’єктів капітального будівництва — ціна пропозиції, строк виконання робіт, технологічна сумісність та ефективність комплектного обладнання, можливості по забезпеченню об’єкта запчастинами, рівень експлуатаційних послуг, надійність запропонованих методів будівництва. У всіх випадках, особливо в країнах, що розвиваються, велике значення має залучення до виконання замовлення місцевих фірм.
Після визначення переможця інформація про нього та умови укладеного контракту, а також про конкурентні пропозиції оголошуються в пресі та заінтересованим фірмам (при голосному тендері), а при неголосному — залишається внутрішньою інформацією тендерного комітету та переможця.
На цій стадії у відповідності з чинними законодавствами деяких країн організатор тендеру має право через тендерний комітет анулювати результати торгу та утриматися від розміщення замовлення або призначити нові чи повторні торги. Така ситуація має місце, як правило, в трьох випадках:

  • коли всі або більшість пропозицій були представлені з відхиленням від умов торгу або з порушенням відповідних законодавчих актів країни-замовника;
  • якщо оференти вступили в змову щодо рівня ціни, і він перевищує середній рівень на відповідному товарному ринку;
  • в разі надходження пропозиції тільки від однієї фірми, тобто за умов відсутності вибору.

Контракти, що підписуються в результаті проведення торгів з державними організаціями, набувають сили після ухвалення відповідними державними органами. Роль виконавчих і законотворчих органів країни-замовника при проведенні торгів полягає передусім у тому, що вони формують нормативно-правову базу тендерних процедур і здійснюють суворий нагляд за дотриманням тендерного законодавства в країні.
3.6.3. Тенденції розвитку
міжнародної тендерної торгівлі

Динамізація конкурентного середовища, зростаюча складність предметів торгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів: збільшення кількості фірм — учасниць торгів; зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг; загальне збільшення кількості торгів на будівництво комплексних об’єктів; переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування; поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги; зростання кількості консорціумів; поширення практики проведення торгів з розбивкою об’єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць; розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об’єктів; поширення участі в торгах місцевих фірм країн-замовниць.
Крім того, останнім часом у практиці міжнародних тендерів спостерігається тенденція до розширення прав організаторів торгів і тендерних комітетів, які доповнюють зусилля держави зі стимулювання національного виробництва шляхом залучення місцевих фірм до виконання тендерних замовлень. Для цього в умови тендеру включаються положення, які надають право тендерному комітету відхиляти будь-яку пропозицію без пояснення причин. Так, результати торгів можуть бути анульовані замовником внаслідок несприятливих, з його точки зору, умов, запропонованих усіма оферентами. Також з метою зниження ціни та покращення умов пропозиції широко застосовується практика повторних торгів.
Цінові аспекти є не єдиною сферою впливу тендерних комітетів. Останнім часом вони стали дедалі ширше використовувати в інтересах національних замовників так звану конкуренцію кредитів, тобто визначення переможця тендеру залежно від того, чи бере він на себе зобов’язання з участі в кредитуванні або навіть фінансуванні спорудження об’єктів. Нерідко кредитно-фінансові умови тендерних пропозицій стають вирішальним критерієм при виборі постачальника або підрядника. Така практика призвела до того, що останнім часом утворився певний різновид міжнародних торгів, в яких беруть участь оференти тільки з країн-кредиторів.
Розширення практики проведення міжнародних тендерів зумовило тенденцію до регламентації проведення торгів. За правові джерела процесу організації та проведення міжнародних тендерів використовуються:

  • рекомендації міжнародних організацій (ЄЕК, ЮНІДО);
  • міжнародні угоди з процедури проведення тендерів;
  • рекомендації національних організацій у сфері консультаційного інжинірингу;
  • міжнародні торговельні звичаї.

Сукупність цих правових джерел встановлює стандартизовані вимоги до організаторів та учасників торгів, такі як: обов’язкова публікація оголошень про проведення торгів, за винятком закритих; необхідність представлення пропозицій у закритих конвертах з метою запобігання відтоку комерційної інформації та її використання конкурентами з метою отримання переваги перед іншими учасниками торгів; проведення розкриття конвертів з пропозиціями та оголошення їх умов у присутності представників учасників торгів та подальше оприлюднення в засобах масової інформації даних про переможця та основних параметрів пропозиції.
Сучасними напрямами регламентації міжнародних торгів є розробка документів і рекомендацій щодо стандартизації кваліфікаційних вимог до учасників торгів і правил проведення перекваліфікації; оптимізації витрат на підготовку тендерної документації і тендерних пропозицій, а також термінів їх підготовки; залучення найбільшого числа учасників тендеру та активізації конкурентної боротьби; ліквідації дискримінації стосовно іноземних учасників з дотриманням принципів національного режиму.
При цьому міжнародна регламентація торгів не спрямована на обмеження національної самостійності в організаційно-пра­вовому регулюванні процедури торгів. Вона лише сприяє вдосконаленню національного законодавства, модифікації та адаптації місцевих торговельних звичаїв і правил до практики, що склалась в міжнародній торгівлі. Кожна держава, враховуючи правила міжнародної регламентації, приймає свої нормативні акти, які забезпечують захист національних інтересів і можливість впливу держави як на процедури проведення тендерів, так і на діяльність іноземних підрядників та постачальників, що перемогли в торгах.


3.7. Міжнародні виставки/ярмарки

3.7.1. Сутність і функції міжнародних
виставок/ярмарків

У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок. Першим кроком у цьому напрямі, який надасть компанії нові бізнес-контакти, перспективи розвитку, ідеї, нове бачення ринку, зробить її відомою для партнерів, і є участь у міжнародних виставках/ярмарках.
Традиція проведення виставок і ярмарків з’явилась ще багато століть тому, коли у великих торговельних центрах Близького Сходу місцеві ярмарки супроводжували великі релігійні свята. У першій половині ХІІ ст. спостерігається розквіт ярмарків у районі Кампанії, пізніше їх проведення розповсюджується у Франції, Фландрії, Швейцарії, Англії та інших країнах.
Причиною появи ярмарків стало те, що виробники почали обмін результатами своєї діяльності і відразу з’явилась необхідність привернення уваги до пропонованих товарів. Наука виставкової справи формувалась на звичайних базарах, які поступово перетворювались на своєрідні інформаційні центри національного і міжнародного масштабу. Від них в усі боки світу тягнулись своєрідні комунікації у вигляді караванних і морських шляхів. Поступово стихія базару виробила неписані, але добре зрозумілі та чітко виконувані принципи взаємовідносин між суб’єктами угод, що призвело до нового етапу організації торгівлі — ярмарку. Таким чином, явище торговельних виставок та ярмарків виходить з необхідності зустрічі попиту та пропозиції. В цьому аспекті виставкові та ярмаркові заходи являють собою концентрований вираз ринку, одну з форм організованого ринку.
За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка — це показ, яким би не була його назва, основна мета котрого полягає в ознайомленні публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.
За визначенням Спілки міжнародних ярмарків, ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та/або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.
Спільними рисами виставок і ярмарків є те, що вони організуються фізичними та юридичними особами, мають обмежену тривалість, діють періодично в постійних або заздалегідь визначених місцях, призначені для великої кількості експонентів і відвідувачів і є організованими товарними ринками. Крім того, кінцевою метою організації як виставок, так і ярмарків є сприяння збільшенню обсягів реалізації продукції, що виробляється на фірмі, а основними видами контрактів, що укладаються на міжнародних виставках/ярмарках, є угоди за виставленими зразками (моделями, кресленнями, каталогами) з наступною поставкою товару та угоди на виставлені зразки (продаж самих експонентів) з їх поставкою після закінчення виставки/ярмарку.
Відмінності між виставками та ярмарками полягають у такому:

  • основним призначенням виставки є демонстрація досягнень, а ярмарку — укладання торговельних угод, хоча в останні десятиріччя в зв’язку з динамізацією конкурентного середовища представлення на ярмарок стандартних, добре відомих товарів стає неефективним, а тому ці два заходи найчастіше поєднуються у виставку/ярмарок;
  • головною метою ярмарку є укладання прямих торговельних угод по зразках продукції, а виставки — розповсюдження інформації з кінцевою метою стимулювання продажів за зразками;
  • звичайною практикою міжнародних виставок є здійснення продажів кінцевим споживачам, а ярмарків — здійснення продажів тільки проміжним ланкам (промисловість, оптова та роздрібна мережа).

В останні десятиріччя інститут виставок та ярмарків поступово трансформувався із засобу презентації товару та демонстрації його асортименту за допомогою примірників і зразків з метою безпосереднього продажу у засіб глобальної комунікації. Сучасні міжнародні виставки/ярмарки слід розглядати як ефективний сім­біоз інструментів маркетингу та метод міжнародної торгівлі. В цьому аспекті виставки та ярмарки являють собою не тільки дзеркало технічного розвитку галузі та канал реалізації продукції, а й економіко-політичний форум прогнозування кон’юнктурних змін, комунікаційний захід з економічним, політичним, соціально-культурним контекстом.
Належність міжнародних виставок/ярмарків до маркетингу очевидна, оскільки ніде функції маркетингу не проявляють себе так виразно і переконливо, як на міжнародних виставках. Участь у виставці дозволяє експонентам здійснювати одночасно і комунікативну, і цінову, і збутову, і товарну політику свого підприємства. В той же час аналіз результатів участі у виставкових заходах впливає на зміну/вдосконалення маркетингової стратегії підприємства.
Міжнародні виставки та ярмарки виконують такі функції:

  • забезпечують безпосереднє спілкування клієнта з експонентом; експонента — з потенційними партнерами;
  • пропонують реальний товар, який можна побачити у дії, на відміну від рекламних проспектів, відеороликів тощо;
  • забезпечують покупцеві можливість здійснити досить повний та об’єктивний огляд певної групи товарів (або цілої галузі промисловості) за такими критеріями, як якість, ціна, додатковий сервіс, певні стимули при купівлі тощо;
  • надають експонентам можливість побачити пропозицію потенційних конкурентів, їх нові ідеї, умови продажів тощо;
  • значно скорочують час як клієнтам, так і експонентам на пошук партнера та укладання контракту;
  • сприяють ефективному обміну інформацією;
  • інформують своїх учасників про розвиток технологій і надають можливість побачити тенденції прогресу галузі;
  • підвищують авторитет експонента за умов його правильної політики щодо підготовки та участі у виставках та ярмарках;
  • надають можливість експонентам отримати нову інформацію відносно характеру змін самої клієнтури, її запитів, а також змін кон’юнктури галузі (ця інформація, як правило, слугує поштовхом до зміни політики самої фірми у майбутньому, до зміни її стратегії).

Безперечну роль торговельних виставок та ярмарків у всесвітньому становленні підприємництва підкреслює стабільне збільшення попиту на експозиційні площі, яке викликано пропозицією великої кількості «експозиційних» товарів і послуг. Сьогодні всесвітня сумарна виставкова площа перевищує 100 млн м2, а кількість міжнародних виставок/ярмарків досягає, за різним оцінками, 3—4 тис. щорічно, тобто щоденно в світі відбувається 8—10 таких заходів. Відповідно в світі сформувались виставкові центри, серед яких беззаперечними лідерами є європейські країни (табл. 3.5).
Таблиця 3.5
НАЙБІЛЬШІ ВИСТАВКОВІ ЦЕНТРИ СВІТУ


Країна

Місто

Виставкова площа, брутто
в павільйонах, тис. м2

Німеччина

Ганновер

478,9

Франція

Париж

333,6

Італія

Мілан

270,0

Німеччина

Франкфурт-на-Майні

263,0

Німеччина

Кельн

250,0

Швейцарія

Базель

185,5

Хорватія

Загреб

180,0

США

Чикаго

174,0

Німеччина

Дюссельдорф

171,3

Нідерланди

Утрехт

166,2

Німеччина

Лейпциг

160,0

США

Клівленд

151,7

Іспанія

Валенсія

140,0

Бельгія

Брюссель

135,0

Італія

Генуя

130,5

Великобританія

Бірмінгем

125,8

Колумбія

Богота

125,0

США

Х’юстон

119,9

Австрія

Відень

111,9

Німеччина

Мюнхен

105,0

Польща

Познань

103,2

США

Лас-Вегас

102,2

Закінчення табл. 3.5


Країна

Місто

Виставкова площа, брутто
в павільйонах, тис. м2

Іспанія

Барселона

100,0

Канада

Торонто

99,8

Чехія

Брно

99,0

Іспанія

Мадрид

97,2

Німеччина

Ессен

90,0

Іспанія

Більбао

90,0

Німеччина

Нюрнберг

86,0

Франція

Ліон

84,0

Італія

Болонья

83,7

США

Нью-Йорк

83,6

Німеччина

Берлін

83,5

Алжир

Алжир

80,0

Австрія

Грац

79,0

США

Атланта

78,0

США

Луїсвіль

77,1

США

Детройт

74,3

Болгарія

Пловдів

73,6

Франція

Марсель

73,0

Швейцарія

Женева

70,2

Швейцарія

Лозанна

65,0

Одночасно з ярмарками та виставками на міжнародну арену дедалі активніше виходять Торговельні Центри (Trade Centers), Торговельні Тижні (Trade Weeks), Комерційні Центри (Trade Marts), діяльність яких супроводжує виставкову. Організація ж конгресів, конференцій, симпозіумів та інших подібних заходів, які часто відбуваються паралельно з ярмарками/виставками, додають рішучого внеску в обмін діловою інформацією та сприяють розвитку наукових та економічних зв’язків між експонентами і відвідувачами, які беруть у них участь.
3.7.2. Типізація міжнародних виставок/ярмарків

Сукупність різновидів виставок/ярмарків можна типізувати за такими критеріями: місце проведення, радіус дії, постійність місця проведення, частота проведення, широта номенклатури демонстрації/продажу, предмет демонстрації/продажу (рис. 3.14).


Рис. 3.14. Типізація міжнародних виставок/ярмарків
Міжнародні виставки організовуються як усередині країни, так і за її межами. У них беруть участь експоненти та відвідувачі з різних країн. Багатонаціонального характеру ці виставки набувають у разі, коли хоча б 10—15 % експонентів є представниками з-за кордону. Така міжнародна виставка для національного експонента є місцевою, а для представника з іншої країни — зарубіжною.
За радіусом дії виставки досить умовно поділяються на: регіональні, експонентами яких є представники країн одного регіону (Європа, Арабські країни, СНД тощо); міжрегіональні, в роботі яких беруть участь представники різних регіонів світу, та всесвітні (глобальні), метою яких є показ досягнень країн-учасниць та основних міжнародних організацій у сфері науки, техніки, культури. На таких виставках представлені, як правило, майже всі країни світу. Запрошення взяти участь у всесвітній виставці держава-організатор надсилає дипломатичними каналами.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.