лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Основи інформаційних систем

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

1.2. Системи, системи управління,
системний підхід в організаційному управлінні:
основні терміни та визначення

Головними поняттями дисципліни, яку ми вивчаємо, є управління і система. Управління можна визначити як функцію системи, що забезпечує або збереження сукупності її основних властивостей, або її розвиток згідно з визначеною метою. Отже, поза системою управління неможливо зрозуміти, що таке інформаційні системи управління, передусім необхідно визначити, що таке система. Зауважимо, що поняття «система» і його похідні в сучасних умовах є ключовими філософсько-методологічними і спеціально-науковими поняттями.
В основу сучасного наукового тлумачення проблем планування й управління економічними системами покладено системний підхід (системний принцип). Саме поняття системного підходу безпосередньо пов’язане із загальнішим поняттям — поняттям системи (від грецького systema — ціле, складене з частин, з’єд­нання). Її можна визначити як організаційне або складове ціле, набір або комбінацію елементів чи частин, що утворюють єдиний комплекс, спрямований на досягнення певної (єдиної для всього комплексу) мети. Термін «система» відповідає дуже широкому спек­тру понять. Говорять, наприклад, про Сонячну систему, систему аксіом, систему протиповітряної оборони, систему планування тощо.
Одним із найважливіших принципів теорії систем є принцип декомпозиції її на окремі підсистеми, які, у свою чергу, є системами нижчого рангу. Наприклад, систему загальнозаводського пла­нування можна поділити на дві підсистеми — техніко-еконо­мічного та оперативно-календарного планування. Остання підсис­тема (система) також складається з двох підсистем — міжцехо-
вого і цехового планування. Що ж до системи цехового планування, то вона містить у собі систему планування та систему управління окремими виробничими підрозділами цеху.
Кожна система функціонує в деякому середовищі. Не існує абсолютно ізольованих систем. Навколишнє середовище є джерелом окремих факторів, зовнішніх щодо розглядуваної системи. В економічних системах ці фактори не піддаються контролю з боку спеціалістів, які розробляють чи приймають рішення (у цьо­му розумінні зазначені фактори сприймаються як задані з погляду тих, хто діє в системі), не є нейтральними стосовно системи, а мають на неї значний вплив.
Зовнішні дії на систему називаються вхідними величинами (параметрами), або вхідними діями, а елементи системи, до яких вони прикладені, — входами системи. Дії системи на зовнішнє середовище характеризуються значеннями її вихідних величин (параметрів). Наприклад, будь-який виробничий процес на підприємстві можна розглядати як окрему систему, при цьому праця робітників, різні види енергії, напівфабрикати і сировина є ресурсами — вхідними величинами, а готові вироби — вихідними величинами.
При вивченні та аналізі будь-якої системи треба чітко розрізняти дві її основні характеристики — функцію і ціль (мету). Функ­ція системи — характеристика, яка визначає зміну станів системи. Множина всіх можливих станів системи зумовлюється кількістю її елементів, їх різноманітністю та зв’язками між ними.
Функція системи характеризує її як ціле, як результат взаємодії її елементів і зовнішнього середовища. Вона відбиває зміст і призначення системи. Наприклад, функціональне призначення ви­робничого процесу на підприємстві полягає у виготовленні кін­цевої продукції певної номенклатури.
Метою системи називається певний (бажаний, заданий зовні чи встановлений самою системою) стан її виходів, тобто деяке значення чи сукупність значень функції системи. Метою виробничого процесу на підприємстві є оптимальний випуск заданого асортименту продукції за найраціональнішого використання обмежених технологічних ресурсів та прогресивних методів організації виробництва для забезпечення попиту на неї.
Множина спостережуваних станів функції системи описує тра­єкторію руху системи. Поняття функції, мети та траєкторії системи стосуються останньої як цілого, а не окремих її елементів.
Важливими характеристиками системи є її структура, розмір і складність. Під структурою розуміють спосіб розподілу та налагодження взаємозв’язків елементів системи (люди, засоби виробництва, методи тощо), що спрямовані на досягнення мети системи — виконання нею своєї функції.
Розмір системи характеризується кількістю її елементів і зв’яз­ків між ними, складність — різноманітністю, неоднорідністю влас­тивостей елементів і особливостями зв’язків між ними. Великі і складні системи вирізняються з-поміж інших не лише кількістю елементів, а й вищим рівнем їх організації, складнішими взаємозв’язками цих елементів.
Найчастіше виділяють такі характерні властивості великої і складної системи.
1. Цілісність: усі частини системи підпорядковані загальній меті її функціонування і сприяють формуванню найвищих показників щодо вибраного критерію (чи сукупності критеріїв) ефективності. Тому система має розглядатися як ціле.
2. Мультипараметричні характеристики існування системи: зміна одного параметра, як правило, істотно впливає на значення багатьох інших параметрів системи.
3. Властивість емерджаментності: великі і складні системи мають властивості, які не притаманні жодному з їх окремих елементів. З розвитком великої і складної системи взаємозв’язаність її елементів дедалі зростає, і зрештою емерджаментність досягає такого рівня, коли властивості системи не можна не лише схарактеризувати властивостями окремих елементів, а й виявити статистичним узагальненням властивостей окремих елементів.
Системи бувають найрізноманітніші. Проте загалом усі їх мож­на поділити на матеріальні та абстрактні (рис. 1.1). Абстрактні системи — це продукт людського мислення: гіпотези, знання, тео­реми. Матеріальні системи утворюються з матеріальних об’єктів. Усю сукупність матеріальних систем можна поділити на неорганічні (технічні, хімічні і т.ін.), органічні (біологічні) та змішані
(де містяться елементи як органічної, так і неорганічної природи).
У множині змішаних систем вирізняють підклас ерготехнічних систем (систем «людина—машина»), які складаються з людини-оператора (групи операторів) — ергодичний елемент — та машини (машин); у таких системах людина за допомогою машини здійснює трудову діяльність, пов’язану з виробництвом матеріальних благ, послуг, а також з управлінням і т. ін.
Розрізняють також статичні і динамічні системи. Стан статич­ної системи з плином часу не змінюється, а динамічні системи, навпаки, з часом змінюють свій стан. Динамічні системи, стан елементів яких у даний момент часу повністю визначає їх стан у будь-який попередній або наступний момент часу, називають детермінованими. Якщо передбачити стан системи в такий спосіб неможливо, то вона належить до класу ймовірнісних або стохастичних систем.
За характером взаємодії системи і зовнішнього (навколишнього) середовища розрізняють відкриті та закриті системи. Закриті системи ізольовані від навколишнього середовища, усі процеси, крім енергетичних, відбуваються лише всередині самої системи. Відкриті системи активно взаємодіють з навколишнім середовищем, зберігаючи завдяки цьому високий рівень організованості й розвиваючись у бік ускладнення.

Рис. 1.1. Класифікація систем
Особливе місце серед матеріальних систем посідають соціальні, де основний вид зв’язків визначається суспільними відноси­нами людей. Важливий підклас соціальних систем — соціально-економічні системи — охоплюють суспільні відносини людей у процесі виробництва. У соціально-економічних системах неодмінно відбуваються процеси управління, для яких характерні такі ознаки.
У будь-якому процесі управління існує об’єкт, яким управляють (верстат, підприємство, галузь), тобто керований, і орган, що здійснює управління (технічний засіб, людина). У процесі управління цей орган дістає деяку інформацію про стан зовнішнього середовища, де перебуває об’єкт і з яким він пов’язаний. Уся ця інформація сприймається управляючим органом, який виробляє на її основі керівну інформацію (приймає рішення). Нарешті, на основі прийнятого рішення деякий виконавчий орган (апарат управління, руки працюючого і т.ін.) чинять управляючий вплив на об’єкт, яким керують. Ось ці три складові (разом з інформаційними зв’язками) утворюють систему управління.
Часто управляючий та виконавчий органи об’єкта управління об’єднують в одне поняття — суб’єкт управління. У такому разі систему управління (СУ) можна подати як сукупність двох частин (підсистем): керованої та управляючої (рис. 1.2).


Рис. 1.2. Структурна схема системи управління
Найскладнішим на зображеній схемі є управляючий орган, оскільки він має своєчасно переробляти великі обсяги інформації, що надходить до нього.
Управління завжди здійснюється з певною метою, яка завжди конкретна для заданого об’єкта управління і пов’язана зі станом об’єкта та середовища, в якому він перебуває.
Дуже важливо визначити мету управління, яка для кожного керованого об’єкта має бути одна й та сама. Ступінь досягнення поставленої мети управління визначається за допомогою цільової функції управління. Аналіз структурної схеми СУ показує, що для реалізації оптимального управління не достатньо мати цільову функцію управління та задані для неї обмеження. Потрібна також інформація про стан об’єкта управління і зовнішнього середовища та про безліч можливих станів елементів системи управління. Без інформації не існує управління. Більш того, управління саме і є безперервним процесом переробки інформації: на підставі однієї інформації виробляється інша, яка, у свою чергу, стає матеріалом для здобуття нової, і т. д.
Особливу увагу слід звернути на якість інформації. Серед усіх видів інформації, що надходить до управляючого органу, надзвичайно важливою є та, яка йде по лініях зворотного зв’язку від об’єкта управління. Зворотний зв’язок — одне з основних понять теорії управління. Загалом зворотним зв’язком називається будь-яке передавання впливу з виходу тієї чи іншої системи на її вхід (див. рис. 1.2). У системах управління зворотний зв’язок можна виз­начити як інформаційний зв’язок, за допомогою якого в управляючу частину надходить інформація про наслідки управління об’єктом, тобто інформація про новий стан об’єкта, який виник під впливом управляючих дій.
Завдяки наявності зворотного зв’язку складні системи в принципі можуть виходити за межі дій, які передбачені й визначені їх творцями. Адже зворотний зв’язок створює в системі нову якість: здатність нагромаджувати досвід, визначати своє майбутнє поводження залежно від поводження в минулому, тобто самонавчатися.
Управляючі дії, що надходять з управляючої частини в керовану, можуть бути різні за характером: енергетичні, матеріальні, інформаційні — залежно від природи керованого об’єкта. Серед усіх систем особливо вирізняються системи, керований об’єкт яких — люди, колективи людей. Такі системи називаються системами організаційного управління, або організаційними. Оскільки управляючі дії в них спрямовані на організацію (узгодження) поведінки колективів людей і є інформаційними. Для цих систем справджується кібернетичне визначення управління як процесу цілеспрямованої переробки інформації.
Досліджуючи складні системи, зокрема організаційні, важливо встановити загальні зв’язки між окремими елементами, тобто уявити загальну «картину», а не розпорошувати увагу на деталі. Інакше можна, образно кажучи, «за деревами не побачити лісу».
Науковою основою правильного дослідження й управління різ­ними системами є системний підхід, що полягає в застосуванні сукупності методологічних принципів і теоретичних положень, які дають змогу розглядати кожний елемент системи в його зв’яз­ку і взаємодії з іншими елементами; простежувати зміни, що відбуваються в системі в результаті зміни окремих її ланок; вивчати специфічні системні (емерджаментні) властивості; робити обгрун­товані висновки про закономірності розвитку системи; визначати оптимальний режим її функціонування. Щодо економічних процесів системний підхід означає:

  • вивчення взаємозв’язаних об’єктивних економічних законів, які визначають характер і основи планування;
  • визначення мети розвитку даної системи з позицій загальнішої системи, частиною якої є дана, щоб правильно сформувати критерій оптимальності планування;
  • структурний аналіз систем, який розкриває характер взаємозв’язків і призначення кожної підсистеми;
  • дослідження особливостей управління і механізму зворотних зв’язків для найкращої реалізації планів;
  • з’ясування характеру і ступеня впливу на систему умов її функціонування (середовища) для підвищення надійності планових розрахунків;
  • вивчення процесів прийняття рішень у кожному блоці системи з урахуванням взаємодії останнього з іншими підсистемами та його місця в системі як єдиному цілому.

Системний підхід (системний принцип) — це насамперед усвідомлення того, що будь-яка організація являє собою систему, складену з частин, кожна з яких має свої власні інтереси. Тому досягти загальної мети організації можна лише тоді, коли розглядати її як єдину систему, намагаючись зрозуміти й оцінити взаємодію всіх частин цієї системи та об’єднати їх на такій основі, яка дозволила б організації в цілому ефективно виконувати поставлені завдання.
Зміст системного підходу при управлінні, наприклад, підприємством, полягає в тому, щоб, по-перше, домогтися загальної ефек­тивності всього підприємства і не допустити, щоб інтереси окремого підрозділу стали на перешкоді до загального успіху; по-друге, досягти цього слід в умовах організаційної структури, яка завжди містить суперечливі одна одній цілі.
Для ілюстрації цього положення розглянемо проблему складан­ня виробничого плану підприємства за обсягом і номенклатурою.
Виробничий відділ підприємства зацікавлений у обмеженій номенклатурі виробів і великому обсязі їх випуску, щоб скоротити кількість трудомістких переналагоджень верстатного устаткування. Така стратегія має забезпечити нагромадження великих запасів готової продукції малої номенклатури.
Співробітники відділу збуту, навпаки, хотіли б мати на складах багато різних зразків виробів для того, аби гарантувати надійне поставляння будь-якого виробу споживачам. Це призвело б до затоварювання складів підприємства різноманітною продукцією.
З погляду працівників фінансової частини підприємства необхідно якомога більше скоротити запаси готової продукції, щоб зменшити величину грошових коштів, «заморожених» у запасах і прискорити оборот оборотних фондів.
Начальник відділу кадрів має на меті зберегти постійний рівень завантаження виробничого устаткування, аби не наймати нових працівників на короткі періоди інтенсивного завантаження і не звільняти їх при скороченні виробництва.
Аналогічно можна встановити інтереси всіх інших служб підприємства при складанні виробничого плану. Очевидно, що всі ці інтереси більшою чи меншою мірою суперечливі — високий і низький рівень запасів, широка і вузька номенклатура виробів тощо. Тому за системного підходу вибір плану виробництва має здійснюватись із урахуванням цих суперечливих інтересів для досягнення загальної ефективності роботи підприємства.
На сучасному етапі системний підхід при розв’язанні економічних (і не лише економічних) завдань знайшов широке застосування. Цьому сприяла низка об’єктивних причин.

    • Автоматизація управління висуває на перший план необхідність вивчення економічної системи в цілому.
    • Створення економічно ефективних інформаційних систем управління потребує встановлення відносної відособленості об’єк­тів управління, без чого неможливе інформаційне забезпечення обчислювального процесу розв’язання господарських завдань.
    • Провідним компонентом економічно-виробничих процесів є працівники, які забезпечують виконання виробничих процесів, і процесів управління: взаємодіючи одне з одним та з матеріально-енергетичними потоками, вони утворюють таку сукупність внутрішніх зв’язків економічного об’єкта, яку необхідно аналізувати в цілому, щоб виявити справжній зміст зазначеного переплетення залежностей.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2022 BPK Group.