лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Основи інформаційних систем

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ
ТА ЗАСОБИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
УПРАВЛІННЯ НАРОДНИМ
ГОСПОДАРСТВОМ

  

 


1.1. Розвиток технічної та технологічної
бази автоматизації управління
народним господарством
Засоби обчислювальної техніки створювалися й удосконалювалися так само, як і всі інші прилади, машини та обладнання, що призначалися для автоматизації праці людини: коли поставала певна потреба, виникали й технічні можливості, що задовольняли її. На кожному з етапів розвитку науки та виробництва пропонувалися відповідні конструктивні вирішення й елементи. Скажімо, перші обчислювальні машини належали до механічних пристроїв, згодом було створено електромеханічні та електронні, змінювалися їх габаритні розміри й зовнішній вигляд. Проте з позицій користувача їх удосконалення мало, насамперед, спрямовуватися на підвищення рівня механізації та автоматизації виконання операцій; створення нових засобів вводу та виводу даних; збільшення обсягу пам’яті; розробку нових носіїв інформації і т. ін.
З розвитком засобів обчислювальної техніки змінювались і форми її застосування: від індивідуального на кожному робочому місці до централізованого — у спеціальних підрозділах і організаціях (обчислювальні центри), а далі — знову до індивідуального створенням автоматизованих робочих місць.
Найпростішими за конструкцією та використанням були механічні машини з ручним набором вхідних даних. Відомо, що одна з перших таких машин, підсумовувальна машина Паскаля (1641 р.), була створена для виконання розрахунків, пов’язаних зі збором податків, тобто для обробки економічних даних. Проте з метою механізації окремих розрахунків ширше застосовувалися машини, здатні виконувати всі чотири арифметичні дії (клавішні обчислювальні машини). Це насамперед машини Лейбніца та Якобсона (1670 р.), а також арифмометри (Томаса —1818 р., Однера — 1880 р.).
Згодом з’явилися підсумовувальні та інші машини із засобами виводу результатів обчислень на папір (паперова стрічка або закладені безпосередньо в машину бланки документів). Пізніше, з переходом від механічних до електронних клавішних машин значно розширилися експлуатаційні можливості обчислювальних засобів.
Обчислювальні машини з ручним вводом первинних даних майже до кінця ХIХ ст. були практично єдиним засобом автоматизації найбільш трудомістких і складних розрахунків. Це перший етап застосування засобів обчислювальної техніки (ЗОТ), якому притаманні такі особливості: використання машин, здатних виконувати лише окремі арифметичні операції; ручний ввід первинних даних, що набиралися безпосередньо на технічних засобах за допомогою важелів, клавішів; можливість застосовувати машини безпосередньо на робочому місці користувача даних; можливість виконувати розрахунки без проведення спеціальних підготовчих робіт.
Значні зміни в розвитку застосування ЗОТ і організації обробки даних сприяли появі машин з автоматичним вводом первинних даних, що фіксувалися на перфокартках. Ці машини дістали назву перфораційних обчислювальних машин (ПОМ). Вони із самого моменту їх появи були призначені для обробки великих масивів даних: першу таку машину — табулятор — створив Г. Гол­леріт для обробки даних перепису населення 1890 р. (США).
У табуляторі Голлеріта були реалізовані можливості підрахун­ку кількості значень однієї або кількох ознак (підрахунку одиниць) та певного групування перфокарток. Пізніше були створені й інші машини для обробки перфокарток. Вони удосконалювалися, а водночас розвивалися й принципи, закладені в перших ПОМ. Наприклад, Пауерс, Лангфорд, Буль та інші вчені розробили сортувальні машини, контрольники.
З початку ХХ ст. ПОМ застосовувалися для механізації обліку на промислових підприємствах: з 1904 р. — у заводській бухгалтерії на сталеплавильному заводі в Пенсільванії (США), а через кілька років — у великих бухгалтеріях Німеччини. У нашій країні вони вперше були застосовані на промислових підприємствах Харкова (1925 р.). За два роки аналогічні машини були встановлені в ЦСУ України та Наркоматі шляхів сполучення. А ще через три роки вони вже використовувались у системі Держбанку. Для експлуатації цих машин створювались машино-лічильні станції (МЛС). На перших МЛС застосовувалися машини Голлеріта та Пауерса. З 1935 р. було налагоджено виробництво вітчизняних ПОМ.
Використання ПОМ (другий етап застосування ЗОТ) мало такі особливості: машини працювали в певному комплекті, де кожна з них призначалася для виконання чітко визначеної роботи (операції або групи операцій) у загальному технологічному процесі обробки даних; автоматизація вводу, упорядкування та виводу даних; необхідність спеціального настроювання окремих машин комплекту, на яких оброблялися дані, зафіксовані на перфокартках (розробка схем комутації). Отже, потрібні були підготовчі роботи, що мали на меті створити технологічний процес обробки даних, пристосувати для цього форми документів, розробити спе­ціальні умовні позначення (коди) і т. ін.
На підприємствах України було освоєно виробництво всіх основних видів ПОМ, зокрема й вузькоспеціалізованих машин-автоматів: позиційних підсумовуючих перфораторів, перфораторів-репродукторів, розшифрувальних та інших машин. Для виконання операцій множення та ділення створювалися різні приставки, множильні перфоратори. Застосування цих машин разом з іншими ПОМ дало змогу перейти до наступного етапу — комплексної механізації нормативних і обліково-планових робіт.
Комплексність розрахунків забезпечувалася застосуванням ма­сивів нормативно-довідкової інформації, що зберігаються на машинних носіях і є масивами багаторазового використання, а також інформаційним взаємозв’язком усіх розрахунків.
На цьому етапі застосування ЗОТ були створені передумови для механізації розрахунків зі складання конструкторських специфікацій, визначення потреби в матеріальних, трудових та інших ресурсах, що мають бути витрачені на виріб і виробничу програму, використання в обліку нормативно-довідкової та іншої інформації, зафіксованої на машинних носіях. Цей досвід був корисний під час переходу до застосування якісно нових обчислювальних машин, які почали запроваджуватися протягом 50—60-х років нашого століття і дістали назву електронних обчислювальних машин (ЕОМ).
Зауважимо, що ці машини були призначені для виконання розрахунків за наявності невеликих обсягів вхідних і вихідних даних. Тому ЕОМ першого покоління за своїми можливостями були малопридатними для економічних розрахунків. Проте завдяки своїй швидкодії, доволі високій надійності та, особливо, наявності пам’яті, що давала змогу зберігати потрібні дані, здійснювати автоматичний ввід і т. ін., вони швидко привернули до себе увагу економістів і організаторів виробництва. Ці машини почали використовуватися для розв’язування деяких локальних економічних задач із застосуванням економіко-математичних методів, реалізація яких зводилася до виконання складних і трудомістких розрахунків. Однією з найважливіших особливостей цих машин (саме вона сприяла їх широкому застосуванню для обробки економічних даних) була наявність розвиненої системи периферійних засобів вводу/виводу та засобів пам’яті. У них для вводу даних і програм застосовувалися перфокартки та перфострічки, а як зовнішні засоби пам’яті — блоки з магнітними стрічками.
З удосконаленням ЕОМ, засобів вводу та виводу інформації, розвитком засобів програмування почалося дедалі ширше розв’я­зування на них задач з комплексної механізації планово-облі­кових робіт із застосуванням масивів нормативної, довідкової та іншої інформації, що постійно зберігається на машинних носіях (у пам’яті системи). Завдяки доволі швидкому розвитку та вдосконаленню ЕОМ незабаром розпочався наступний етап їх застосування в управлінні — етап створення інформаційних систем організаційного управління, які в нашій країні більш відомі під назвою автоматизованих систем управління (АСУ).
При створенні перших таких систем основна увага зосереджувалася на постановці функціональних економічних задач і організації їх розв’язування за допомогою ЕОМ. У перших АСУ практично, ще не було впроваджено системного підходу та класи­фікаційної єдності щодо виокремлення підсистем і задач. Зокрема, у автоматизованих системах управління підприємствами та виробничими об’єднаннями (АСУП) серед належних їм підсистем, що формувалися, здебільшого, за функціональним принципом, були, скажімо, і такі, як «Нормативно-довідкове господарство», «Бухгалтерський облік». До недоліків слід віднести й те, що окремі підсистеми та задачі майже не були пов’язані між собою, пер­винна інформація передбачалась окремо для кожної задачі або їх невеликої групи. Останнє означало відсутність у кожній з таких сис­тем єдності стосовно формування відповідної інформаційної бази.
Зауважимо, що подальший розвиток автоматизованих систем відбувався з урахуванням досвіду розробки й застосування перших АСУ. На його основі було повніше визначено та стабілізовано склад підсистем і економічних задач. У цей період зросла кількість технічних засобів збору, підготовки та відображення інформації, що дало змогу поліпшити організацію обміну даними між їх джерелами, користувачами та ЕОМ. Проте в організації інформаційного фонду систем, його формуванні й використанні найістотніших позитивних зрушень було досягнуто лише згодом, коли стали впроваджуватися ЕОМ Єдиної системи (ЄС ЕОМ) та інші машини із засобами пам’яті прямого доступу на магнітних дисках. Характерною особливістю цього періоду є перехід до створення й використання типових елементів систем, різних програмних засобів, які давали змогу автоматизувати розробку програм для формування інформаційних фондів і баз даних, розв’я­зування функціональних задач управління.
Проте аналіз тогочасного рівня функціонування АСУ показав, що в цілому автоматизуються рутинні роботи й традиційні розрахунки, переважає централізоване розв’язування задач. При цьому не змінюються організаційні структури і технологія виконання функцій управління. Значна частина користувачів, особливо нижнього рівня управління, не має доступу до обчислювальних та інформаційних ресурсів, розміщених централізовано і вод­ночас автоматизована обробка даних на обчислювальних центрах не узгоджується з розподільною обробкою даних на місцях її виконання (дільницях, складах, цехах, відділах і т.ін.), що позначається на якості управління. Тому нарощування можливостей АСУ лише за рахунок використання досконаліших моделей ЕОМ для централізованої обробки даних уже не було ефективним.
Сучасний етап використання засобів обчислювальної техніки в управлінні економікою характеризується переходом від центра­лізованої до розподільної (персональної) обробки даних завдяки масовому використанню персональних ЕОМ (ПЕОМ), або персональних комп’ютерів (ПК), і побудованих на їх основі обчислювальних мереж і систем. Особливістю ПК є їх доступність широкому загалу користувачів, універсальність використання при виконанні різних функцій управління, автономна експлуатація. Організація роботи з ПК зорієнтована на можливості й навички конкретного користувача при виконанні робіт безпосередньо на його робочому місці, на «дружнє» до користувача програмне забезпечення, котрий не володіє знаннями з програмування.
Багатофункціональне застосування ПК забезпечується численними прикладними програмами та інтегрованими пакетами, які дають змогу задовольняти різні потреби користувачів: виконувати розрахунки в інтерактивному (діалоговому) та запитуваль­ному режимах, обробляти тексти, вести екранний діалог, виконувати табличні обчислення, працювати з файлами і базами даних під керуванням СУБД, виконувати роботу в локальних мережах ПК і ЕОМ і т. ін.
Найпоширенішим є індивідуальне використання ПК на робочих місцях користувачів для розв’язування локальних задач (у канцелярії, бухгалтерії, відділі збуту тощо), яке дає змогу реалізувати персональну технологію обробки даних. Водночас керування виробничо-господарською діяльністю відбувається у процесі оперативної взаємодії різних служб і спеціалістів об’єкта керування. Наприклад, спільне використання засобів пам’яті, підімкнення кількох ЕОМ до загального центру (мініЕОМ), що реалізує функції колективної бази даних (БД). Використання спіль­ної бази даних виключає дублювання, забезпечує оперативну вибірку інформації і поєднує переваги індивідуальної роботи на ПК з ефективним залученням великих баз даних. Дедалі ширше впроваджується так звана клієнт-серверна архітектура побудови інфор­маційних систем, яка прийшла на зміну технології «файл-сервер», що була притаманна більш раннім інформаційним системам.
Файл-серверна технологія обробки інформації — це технологія, згідно з якою база даних зберігається на спеціально виділеному для цих цілей комп’ютері, який називається сервером, уся обробка даних також виконується на сервері, а комп’ютер користувача, який називається робочою станцією, застосовується як інтерфейсний засіб.
Більш прогресивною є технологія «клієнт—сервер». За цією технологією на сервері зберігається база даних, а всі прикладні функціональні задачі розв’язуються на робочій станції. Нині відомі й використовуються в інформаційних системах дві архітектури технології «клієнт—сервер»: дворівнева та трирівнева. Більш поширеною є дворівнева архітектура, згідно з якою вся обробка інформації виконується на робочій станції, а сервер використовується лише для зберігання та пошуку даних. Але така технологія з огляду на складну логіку прикладних програм висуває доволі високі вимоги до комп’ютерів клієнтського робочого місця. Щоб реалізувати складну прикладну логіку для робочих станцій, необхідно мати в розпорядженні вельми потужні машини. Таку ситуацію образно ототожнюють із появою «товстого» клієнта. Усунення цього недоліку досягається трирівневою архітектурою, коли виокремлюється проміжний між сервером та клієнтом рівень, на якому реалізується вся прикладна логіка. Цей рівень називають сервером прикладних програм. Отже, щодо архітектури така технологія складається із сервера бази даних, сервера прикладних програм і робочої станції. Завдяки цьому усуваються елементи дублювання, пов’язані з реалізацією аналогічної логіки на різних робочих станціях, а також проблема «товстого» клієнта.
Зауважимо, що в разі трирівневої архітектури комп’ютер користувача застосовується як інтерфейсний засіб.
Широкі можливості сучасних персональних комп’ютерів (ПК) створили передумови для організації автоматизованих робочих місць (АРМ) працівників апарату управління. АРМ — це професіонально-орієнтований комплекс технічних, інформаційних і прог­рамних засобів, призначених для автоматизації функцій спеціаліста, що виконуються на його робочому місці. Основне призначення АРМ — забезпечити управлінський персонал новими засобами техніки й технології управління. Насамперед ідеться про автоматизоване діалогове виконання основних функцій управління господарською діяльністю, діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до даних, нагромаджуваних у центральній базі даних АСУ або в розподільній базі даних мережі АРМ.
Організація АРМ змінює техніку та методологію виконання функцій управління. Виникли нові технічні операції, такі як ввід даних з клавіатури дисплея, робота з екраном відеотермінала як з документом, ведення екранного діалогу, використання нових форм подання даних — електронних картотек і таблиць, графіків і діаграм, багатовіконне подання даних. Засоби АРМ дають змогу автоматизувати розв’язування економічних задач, що формалізуються, і забезпечувати інформаційну підтримку важкоформалізовуваних економічних задач, результати яких застосовуються для прийняття рішень. З урахуванням професійних знань і практичних навичок користувач може вибирати методику розв’язу­вання задач, маніпулювати даними для обчислень, аналізувати їх результати, здобуті за допомогою ПК, і приймати відповідне кон­кретній ситуації рішення.
Сучасному етапу використання засобів обчислювальної техніки притаманна така особливість: взаємодія людини і ЕОМ дає змогу створити нову інформаційну технологію управління, для якої характерна людино-машинна процедура прийняття рішень. При цьому змінюються методи професійної діяльності спеціалістів, соціально-психологічні навантаження, ритм праці і в перспек­тиві створюються умови для зміни структури економічних служб та переходу до цільового принципу управління.
Еволюція засобів обчислювальної техніки, застосовуваних в управлінні економікою, спрямована на створення систем, які реалізують елементи штучного інтелекту (зокрема, користувацький інтерфейс звичною для людини мовою), а також бази знань і правил здобуття вторинних знань.
З погляду користувача інформаційні системи нового покоління мають відповідати таким принципам: простота використання, тобто користувачі не повинні бути професіоналами в галузі автоматизованої обробки даних; моделювання функціональних можливостей людини, наприклад прийняття рішень; автоматичний ви­бір відповідних запиту даних із машинних сховищ великого обсягу; гнучкість конфігурації, яка забезпечує пристосування ЕОМ до виконання великого діапазону робіт; автоматизація програмування; висока надійність.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.