лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

§ 3. «Слово о полку Ігоревім» — найвидатніша пам’ятка Русі


«Слово о полку Ігоревім»: ілюстрація
історичних подій чи літературний твір?
«Слово о полку Ігоревім» справедливо вважають художнім шедевром нашої літератури. Проте і сьогодні існує кілька проблем, не розв’язаних дослідниками (національна належність «Слова», ори-
гінальний чи наслідувальний характер цієї пам’ятки старовини).
До якого жанру належить «Слово о полку Ігоревім»?
За одним із поглядів, «Слово» є героїчною поемою про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців у 1185 р., про який, до речі, йдеться і в літописі «Повість минулих літ». Поема розпочинається заспівом, де автор говорить про княжі міжусобиці, про їхні незгоди, які й призвели до поразки Ігоревого війська, бо не було єдності, одностайності в обороні рідної землі. Далі подані картини збору війська й велична картина кривавого бою проти навальної орди, поразка Ігоревого війська та його втеча з полону. Ці картини переривають роздуми автора про причини поразки князя й війська, казково-ліричний плач Ярославни, яка звертається до сил природи, щоб вони захистили від біди її коханого чоловіка.
За другою версією, давній текст побудовано за схемою героїч-
но-фантастичної, чарівної казки, що належить до найдавніших жанрів українського фольклору.
Взагалі, зіткнення Русі з половцями, змальоване у «Слові…», дослідники розглядають не стільки як політичне, скільки як символічне, моральне, навіть сакральне, космічне.

Чи можна говорити про конкретну
національну належність «Слова о полку Ігоревім»?

У І половині ХІХ ст., одразу після надрукування «Слова о полку Ігоревім», питання його національної належності поставив перший ректор Київського університету, відомий учений М. Максимович. Наукова дискусія розпочалася пізніше, коли з І. Франком гостро полемізував рос. академік В. Істрін, авторитетний на той час дослідник давньої літератури. Він не погоджувався з думкою І. Франка про існування українського письменства за часів Київської Русі, заперечуючи водночас і тезу про роль Києва як культурного і політичного центру Східної Європи. В. Істріна підтримав відомий московський учений, професор М. Сперанський.
Подпись: ДумкаВидатний український історик М. Грушевський, згідно з кон-
цепцією якого Україна-Русь веде своє літочислення від часів Київської Русі, висловив думки, суголосні з Франковими. На них базується концепція, що «культура ХІ—ХІІ ст. була українською».
«... Се період першого розцвіту київської культури», «за періодом першого розцвіту наступає те, що можна назвати золотим віком староруської творчості, що обіймає приблизно століття, від 1130-х рр. до монгольської руїни». І це століття позначене таким яскравим твором, як «Слово…». Центром же літературної творчості, як вважав Грушевський, залишався Київ, і центр той «був-таки український...».
Отже, М. Грушевський відстоює ідею неперервності української історії, починаючи її не тільки з часів Київської Русі, а й з дав-
ніших, дохристиянських. З тих же часів виводить учений і першопочатки української літератури.
Концепція Франка—Грушевського була охрещена націоналістичною, натомість уже в радянський час проголошена інша — про спадщину Київської Русі як спільне надбання трьох братніх народів: російського, українського та білоруського. Теза про «Слово...» як спільну пам’ятку трьох східнослов’янських народів обґрунтована в численних статтях і монографіях. Але зацікавлений читач ні в шкільному підручнику, ні в академічній історії літератури не знайде відповіді на ті самі питання: у чому виявилися в «Слові…» родові українські чи родові російські елементи? Які кращі традиції засвоювали і творчо розвивали в пізніший період, скажімо, українські письменники, якщо коріння цих традицій не виявлене? Як зрозуміти, чому для перекладу «Слова…» М. Максимович орієнтується на розмір української народної пісні? Або чому саме таку ритміку і таку лексику обрав Т. Шевченко для переспіву «Плачу Ярославни»?
Подпись: МоваУкраїнські елементи у «Слові…» цікаві з огляду на неперерв-
ність традиції української культури, що, за даними археологів, антропологів, істориків, етнографів, фольклористів, лінгвістів, веде свій початок не тільки з часів Русі, а й дохристиянських.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.