лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

§ 2. Український професійний театр і драматургія ІІ половини ХІХ ст.


У чому полягають особливості розвитку української драматургії ІІ половини ХІХ ст.?
У цей час відбувається становлення й розквіт професійного українського театру, активізується сценічна діяльність його фундаторів і першорядних талантів — М. Старицького, М. Кропивницького, братів Тобілевичів (Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого), Марії Садовської-Барілотті,
Марії Заньковецької.
Становлення українського професійного театру відбувалося в складних умовах. Жорстокі адміністративно-цензурні утиски [Валуєвський циркуляр (1863), Емський указ (1876)] обмежували репертуар українського театру того часу: заборонялося розробляти теми з народного життя, з історії України, світової драматургії, заборонялися вистави українською мовою, на сцені йшли лише безконфліктні, розважальні п’єси. Унаслідок цього розвиток українського театру позначився етнографізмом, що, з одного боку, звужувало тематику репертуару, а з другого — сприяло збереженню національної специфіки драматургії. У 1882 році Марко Кропивницький створює професійну українську трупу, яка стає основою нового професійного реалістичного українського театру, що здобув широке визнання в Україні та за її межами.
Подпись: ДумкаЯк тонкий і глибокий знавець сцени, М. Кропивницький дбав про яскраву сценічність, видовищність вистави, свідомо іноді поступаючись такою рисою, як психологізм, бо вважав, що «масовому слухачеві треба густі краски, грубі риси, мораль, щоб в ніс йому била…».
Якісно оновлювалася тематика українського театру, цьому перш за все сприяла творчість його фундаторів — М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого. Нова театральна система базувалася на романтичній побутовій тематиці, видовищності, театральних ефектах, оминаючи «шарж і вульгаризми». Одночасно з традиційною темою села, історичного минулого України в українській драматургії утверджується нова тема — життя інтелігенції («Талан» М. Старицького, «Суєта», «Житейське море» І. Карпенка-Карого). Автори порушують у своїх творах нові проблеми: проблему батьків і дітей («Дві сім’ї» М. Кропивницького, а також згадана дилогія І. Карпенка-Карого), проблему моралі у тогочасному суспільстві («Глитай, або ж Павук» М. Кро-
пивницького), проблему нещасливого кохання («Не судилося», «Ой, не ходи, Грицю...» М. Старицького, «Доки сонце зійде...» М. Кро­пивницького).
Прикметною ознакою драматургії корифеїв є розгалужена жанрова система. Оновлюються традиційні в українській літературі драматичні жанри, в основі яких лежить соціальний конфлікт, а саме: віршована історична драма (трагедія) («Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші» М. Старицького, «Бондарівна» І. Карпенка-Карого), водевіль («Помирились» М. Кро­пивницького, «По-модньому» М. Старицького), мелодрама («Без-
таланна» І. Карпенка-Карого, «Циганка Аза» М. Старицького).
Заслугою корифеїв української драматургії є розвиток таких жанрів, як: соціально-психологічна драма («Наймичка» І. Карпен­ка-Карого, «Не судилося» М. Старицького, «Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького), сатирична комедія («За двома зайцями» М. Старицького, «Крути та не перекручуй», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), фарс («По ревізії» М. Кропивницького).
На відміну від попередніх драматичних творів, українська драматургія ІІ половини ХІХ ст. помітно зростає і в ідейно-ху­дожньому плані: конфлікт, як правило, розгортається навколо го­ловного героя або його антиподів, увага сконцентрована на ду­шевному стані дійових осіб, їх переживаннях, внутрішній моно­лог є одним із засобів характеристики героя. Замість класицистич-
ної єдності часу, місця, дії корифеї використовують інший спосіб зображення — широку панораму життя героїв. Сюжет творів розгалужений, у них розв’язані, як правило, кілька конфліктів.
Подпись: МоваДраматичні твори написані вишуканою літературною мовою, що є одним з основних засобів характеристики героя, персонажа.
Подпись: Є «УДбаючи про збагачення театрального репертуару, класики української драматургії зверталися до класич-
ної спадщини українських прозаїків (напр., І. Нечуя-Левицького,
Панаса Мирного), творчо використовуючи їх доробок для тво­рення нової драматургії, а також перекладали найкращі зразки світового драматичного мистецтва (твори М. Лермонтова, В. Шекс-
піра, М. Гоголя, Г. Гейне, О. Пушкіна та ін.).

Драматург, актор, режисер, композитор, один із основоположників українського професійного театру. М. Кропивницький десять років працював в українсько-російських трупах, виступи в Одесі, Харкові, Херсоні, Єлисаветграді, в Галичині, Криму й Росії принесли йому славу талановитого актора й режисера. У 1882 р. очолив створену в Єлисаветграді трупу українських професійних акторів і Товариство українських акторів, до яких належали М. Зань-
ковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий,
Т. Затиркевич та ін., що згодом дістали назву «театр корифеїв». Його перу належить більше як 40 п’єс (включаючи переробки та інсценізації, переклади п’єс Шекспіра, російських драматургів).
Проблематика творчості М. Кропивницького досить широка, що й зумовлює постійний жанрово-стильовий пошук драматурга. У 60—80-ті роки М. Кропивницький активно розробляє жанр водевілю, соціально-побутової драми, комічної оперети. Написані ним водевілі «Помирились», «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання», «Актор Синиця», «Пошились у дурні», «По ревізії» (вважають класичним взірцем жанру), «Вуси» яскраві, живі, нерідко виходять за межі розважальності, ускладнюючись соціальними мотивами.
Мелодрами «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сон­це зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук» відбивають складну морально-етичну проблематику, пов’язану з епохою руйнування старих феодально-кріпосницьких відносин і заро-
дженням більш динамічних, але не менш жорстоких умов ранньо-
го капіталізму.
У 80—90-ті роки М. Кропивницький створює соціально-побутові драми й комедії «Дві сім’ї» («Де зерно, там і полова»), «Олеся», «Зайдиголова», «Перед волею», «Чмир» («Чумазий»), у яких викриває негативні суспільні явища з позицій демократа і гуманіста. Драматург виступає проти руйнування народної моралі,
проти сільського безладдя.
У доробку драматурга є п’єси для дітей за мотивами народних казок («Івасик-Телесик», «По щучому велінню»). Вдавався він до інсценізації літературних творів, а саме «Невольник» та «Глум і помста» за мотивами поем Т. Шевченка «Сліпий» і «Титарівна», інсценізував «Вергілієву Енеїду» за І. Котляревським, «Вуси» — за О. Стороженком. Відома драма Ж.-Б. Мольє-
ра «Жорж Данден» лягла в основу його п’єси «Хоть з мосту в во-
ду головою».
Подпись: ДумкаІ. Франко високо оцінив доробок М. Кропивницького, особливо відзначивши мову його творів: «Такої чистої, блискучої всіма блисками поезії і гумору народної мови нам не у многих наших писателів лучиться подибати. Пісні, жарти, приказки й вигадки, мов перли-самоцвіти, сипляться безкінечною многотою...».

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.