лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 



ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

 

 

 

Працюючи самостійно над цією темою, студенти повинні визначити основні етапи розвитку української драматургії; зосередити увагу на жанрово-тематичних особливостях, проблематиці кожного періоду розвитку української драми; з’ясувати роль і міс-
це української драматургії в європейському літературному контексті; уміти характеризувати творчий доробок найвідоміших українських драматургів (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’янен-
ка, І. Карпенка-Карого, Лесі Українки, В. Винниченка, М. Куліша
та ін.).
Драма (з грецької «дія») — один із трьох родів літератури, що належить одночасно театрові й літературі.
У цьому значенні вживається й термін драматургія, який також означає:
а) сукупність драматичних творів окремого письменника, певної літератури чи доби;
б) теорію драматичної творчості;
в) сюжетно-образну концепцію театральної вистави чи кіносценарію.
§ 1. Зародження нової
української драматургії
Специфіка драматичних творів полягає у їх призначенні — втіленні на сцені дії, за допомогою якої перед глядачем і читачем постає людський характер, вчинки героя, його духовний світ. Автор говорить від імені дійових осіб за допомогою монологів та діалогів. Цим драма відрізняється від епосу, а спільною їх ознакою є сюжетність твору.
Виділяють такі жанрові різновиди драми: трагедія, комедія, власне драма (остання остаточно сформувалась як жанр у XVIII ст.),
мелодрама, фарс, водевіль, трагікомедія та ін.
Подпись: Є «УДжерелом європейського драматичного мистецтва стала творчість давньогрецьких трагіків Софокла, Еври-
піда, Есхіла, комедіографа Аристофана.
У чому виявилися особливості української
драматургії першої половини 40—60-х рр. ХІХ ст.?
Художня система нової української драматургії формувалась на «перехресті» традицій драми ХVІІ ст., зокрема шкільної драми в усіх її жанрових різновидах, і народної вертепної драми. Нова драматургія виявляла «прихильність» до «різноманітності» персонажів: на сцені показували сучасне й минуле життя селян та представників різних верств суспільства. У цей час драматурги намагалися відійти від традицій бурлеску, створювалися перші мандрівні українські трупи (напр., поміщика Д. Ширая), згодом відкривалися театри у Харкові (1789), у Києві та Одесі (1803), Полтаві (1810). Характерною ознакою театрального життя цього часу стали любительські (аматорські) вистави; домашні, часто кріпацькі, театри, що виникали в тих місцях, де не було постійних театрів (цю ситуацію описують Г. Квітка-Основ’яненко у п’єсі «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе» та М. Гоголь у «Ревізорі»). У репертуарі тогочасного театру панують твори переважно російських авторів, так звані комічні опери О. Аблесімова, М. Хераскова та ін. До нас дійшли назви двох українських п’єс, які ставилися на різних сценах аж до 1840 р., — «Українка, або Волшебний замок» та «Олена, або Розбійники на Україні».
Подпись: Є «УЯкщо у західноєвропейському драматичному мистецт-
ві І третини ХІХ ст. запанувала творча пауза, то в но­вій українській драматургії починається новий період розвитку, який представлений насамперед драматичною творчістю І. Котля-
ревського.

Його вважають зачинателем нової української драматургії, бо Котляревському належить провідна роль у створенні драми нового типу. У драматичних творах письменника звучить нова мова
жива народнорозмовна, колоритна, образна. Він змальовує нових героїв з народу, що являють собою типові національні характери українського селянина, дрібного міщанина. І. Котляревський вда­ло використовує народну пісню як засіб характеристики персона-
жів (напр., у «Наталці Полтавці» їх використано більше двадцяти).
І. Котляревський по-новому «озвучував» тогочасну «комічну оперу», перетворивши її на етнографічно-побутову мелодраму з гострим соціально-побутовим, психологічним конфліктом, органічно поєднавши в ній ліричну й гумористичну тональності. На відміну від російських комічних опер цього часу, твір І. Котляревського новаторський і з погляду композиційної майстерності: природне розгортання дії з поступовим загостренням конфлікту сприяють виявленню характерів дійових осіб у життєво достовірних ситуаціях. Новаторським став і водевіль «Москаль-чарів­ник» (1819).
Подпись: Є «УЯкщо французькі, австрійські, російські водевілі були засновані на ситуаціях з життя верхів суспільства, то водевіль Котляревського — на побуті селянства. Окрім цього, твір відзначений тонким гумором (використано гумористичні народні оповідки та анекдоти), ліризмом (уведена велика кількість українських народних пісень і романсів).
На початку ХІХ ст. нові ідеї І. Котляревського в драматичному жанрі розвивали Василь Гоголь («Простак», «Собака-вівця»), Андрій Ващенко-Захарченко («Оказія з Микитою», «Поярмаркував»), Леонід Глібов («До мирового», «Хуторяночка»).

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.