лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


М. Коцюбинський — один із найвідоміших українських прозаїків. Його творчість є яскравим зразком жанрово-стильової еволюції тогочасної української прози. Перебуваючись під впливом етнографічно-побутової реалістичної манери І. Нечуя-Левиць-
кого (оповідання «На віру», «Дорогою ціною»), психологізму
Панаса Мирного (оповідання «Хо», «Помстився»), М. Коцюбинський під впливом західноєвропейських авторів (Е. Золя, М. Метер-
лінка, К. Гамсуна) змінює манеру письма на імпресіоністичну.
У його новелах зникає послідовність опису подій, замінена опи­сом вражень героя, які мають асоціативний характер, зовнішнє передається через внутрішнє, крізь призму свідомості персонажів, пейзаж стає дійовою особою. Автор використовує засоби інших видів мистецтва, зокрема звук, колір у словесній інтерпретації
(новели «Цвіт яблуні», «Сміх», «Сон», «На камені», «Він іде!»,
«Intermezzo»).
У цілому творчість Коцюбинського вкладається у тематичний контекст української прози цього періоду. Він пише про все, чим живе його сучасник: про селянські бунти і розправи над селянами (повість «Fata morgana»), чорносотенні погроми (новела «Він іде!»), моральне спустошення людини, обдуреної революційними ідеалами (новела «Сміх»), про настрої доби реакції та втечу митців слова від громадського життя (новели «Подарунок на іменини», «В дорозі», «Intermezzo»).
У його творчості є новели, в яких автор відходить від традиційної тематики, зображуючи хворобливу закоханість героїні в ідейного ворога («Лялечка»), заперечуючи брудну міщанську любов («Поє-
динок»), ситий провінційний побут («Лист»). Незвичайність проб-
лематики цих творів Коцюбинського спричинила їх недостатнє розуміння сучасниками автора. Його оцінювали «як далекого від життя», «холодного естета». Незважаючи на це, оптимізм, неприйняття тривіальності й дисгармонії, цікавість до народних зви-
чаїв, намагання дослідити український менталітет відбилися у багатьох творах («Сон», «Хвала життю», «На острові», «Тіні забутих предків»). М. Коцюбинський майстерно синтезував модерніст-
ські художні засоби з сюжетами суспільного характеру, що про­понувались йому тогочасною дійсністю.
Подпись: ДумкаМаксим Горький називав Коцюбинського «прекрасною
рідкісною квіткою і ласкавою зіркою» на небосхилі
української літератури.

В. Стефаник відомий в українській літературі як автор-нове­ліст (зб. «Оповідання», «Дорога», «Кленові листки», «Моє слово», «Земля»). Художня манера Стефаника — експресіоністична, яка виразно тяжіє до дослідження психології персонажа, суворої простоти викладу, відстороненості автора, за якою приховується авторська схвильованість. Проблематика новел традиційна, проте позначена особливим трагізмом осмислення проблем життя і смерті (новели «Кленові листки», «Палій», «Суд», «Злодій», «Діти»), безпорадної самотності людини (новели «Сама-самісінька», «Сини»), родинних катастроф, спричинених злиднями (новели «Новина», «Катруся», «Осінь»), морального спустошення людини (новели «У корчмі», «Лесева фамілія»), примусової служби у війську (новели «Виводили з села», «Стратився»).
Подпись: МоваВ. Стефаник пише діалектом, чим посилює враження авторської відстороненості від подій.
Як експресіоніст Стефаник цікавиться внутрішнім світом людини, який він розкриває через зовнішні вияви — трагічний діалог, жести, портрет. Багато у письменника важить репліка, яка іноді говорить більше за опис. Новели Стефаника стислі, експозиція, розв’язка у традиційному розумінні відсутні. Кількома штрихами письменник уводить читача у дію і так само емоційно підсумовує діалог. Такою підкресленою «стриманістю» автор збіль-
шує напругу трагічного змісту новели. Така величезна емоційна сила при зовнішній скупості змалювання людської трагедії справ-
ляє на читачів неабияке враження.
Подпись: ДумкаЯк влучно зауважив М. Зеров, «…написані його рукою рядки захоплюють читача своїм рухом, своєю елементарною силою».

Серед письменників-модерністів творчість О.Кобилянської посі-
дає особливе місце. Її прозові твори відзначені жанрово-стильо­вою і тематичною різноманітністю. У своїх новелах, етюдах, опо­віданнях і повістях вона проголошує культ естетизму, своїх пер­сонажів часто робить «аристократами духу». Це інтелігенти, що почувають себе самотніми, бо вони незмірно вищі за те міщан-
ське середовище, в якому живуть.
Як автор-модерніст О. Кобилянська розробляє в українській
прозі нову тему боротьби жінки за право на самостійність у житті.
Подпись: Є «УКонфлікт у творах окреслений як «любовний поєдинок» героїв, що характерне для західноєвропейської літератури початку ХХ ст. (напр., К. Гамсун).
Героїні О. Кобилянської надзвичайно вразливі до всього, що обмежує їхню свободу як особистості (новела «Valse melancoliqne»,
«Царівна», «Ніоба», «Через кладку», повість «Людина», «За ситуа-
ціями»). Нечисленними є твори на злободенні громадянські теми (оповідання «Банк рустикальний», «На полях»). Оригінально вирі-
шує авторка у своїх творах так звані вічні проблеми трагічного кохання, влади землі над людиною, стосунків батьків і дітей (повісті «У неділю рано зілля копала», «Земля»). Якщо історія трагіч-
ної любові на тлі карпатської природи змальована в етнографіч-
но-романтичній манері, то стиль повісті «Земля» поєднує в собі еле-
менти реалістичного сюжету (життя селянської родини, прив’яза­ної до шматка ґрунту) і романтичного містичного зображення си-
ли землі.
Оповідна манера повістей, визначальна роль пейзажу, за-
глибленість у чуттєву сферу героїв — такі основні ознаки прози
О. Кобилянської.
Подпись: Думка«О. Кобилянська зійшла з карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни — і над Прутом, і над Дністром, відчула себе дочкою всієї української землі. Прийняла в своє серце її болі,
страждання і надії, полюбила всією душею» (Ф. Погребенник).
Логічним завершенням творчих пошуків прозаїків кінця ХIХ —
початку ХХ ст. у плані змісту і форми стала творчість В. Винни-
ченка, що водночас виявилась фундаментом для мистецьких експе-
риментів в українській прозі 20—30 рр. ХХ ст.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.