лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

§ 3. Новаторський характер прози кінця ХІХ — початку ХХ ст.


У чому виявилося новаторство
прози кінця ХІХ — початку ХХ ст.?
Українська проза цього періоду поступово відкидає описовість, акцентуючи на індивідуальному світі окремої особистості.
Подпись: ДумкаНові сюжети й теми прози вимагають нових форм, більш мобільних, більш динамічних: «Факти, що творять її головну тему, це, звичайно, внутрішні душевні конфлікти та катастрофи» (І. Франко). Наприкінці ХІХ ст. в українську літературу й справді прийшла плеяда письменників-прозаїків, чиї талант, оригінальність мовомислення і художня майстерність дозволили їм посісти достойне місце, піднявши на найвищий якісний рівень прозу кінця ХІХ — початку ХХ ст.
Спроби визначити одним терміном епоху, що в кінці ХІХ ст. прийшла на зміну реалізму, не припиняються і сьогодні. Її визначають як модернізм, декаданс, символізм, неоромантизм. Перевагу надають терміну «модернізм (модерн)», у який через соціально-психо­логічний, або лірико-психологічний реалізм (неореалізм) трансфор-
мувався класичний реалізм.
Основною ознакою доби стає синтез старої традиції з новою манерою письма. Митці зберегли реалістичне художнє мислення, при цьому перебуваючи у модерністській світоглядній системі. Прозовий дискурс того часу являв собою еволюцію від неореаліз-
му (Лесь Мартович, Осип Маковей, Т. Бордуляк, С. Васильченко)
до модернової манери письма імпресіоніста М. Коцюбинського,
експресіоніста В. Стефаника, символіста Марка Черемшини,
сюрреаліста М. Яцківа. Прозаїків-модерністів цікавлять перш за все враження, найтонші відчуття, переживання, сприйняття подій персонажем.
Подпись: Є «УУ новій манері письма творять європейські письменники Гі де Мопассан, А. Чехов, О. Уайльд. Українська
проза, як і європейська, відзначена високим ступенем інтелектуалізації, що виявлялося у внутрішній драматургії, самоаналізі героя, зверненні до засобів інших видів мистецтв, популярності форми суцільного невиголошеного монологу.
Подпись: МоваМова прозових творів цього періоду синтезує дві основ-
ні риси — експресивність і високу інтелектуальність.
Хоча традиційною залишається селянська тема, але прозаїки намагаються, спираючись на сучасний їм мистецький досвід світової літератури, вийти за межі суто натуралістичного зоб­раження села. Проза поступово втрачає той пропагандистсько-публіцистичний характер, який був властивий їй у попередній період. Оригінально трактують традиційні для української про­зи теми: інтелігенція та народ, народна освіта. Актуальними стають нові теми: життя інших націй і народностей (кримсько-молдавський, італійський цикли новел М. Коцюбинського; опо-
відання «Асан і Зейнеп» Х. Алчевської), тема фатуму, яку пов’я-
зують зі сферою підсвідомого, ірраціонального (новела «Цвіт
яблуні» М. Коцюбинського, новела «Дівчина на чорнім коні»
М. Яцківа) та ін.
Подпись: Є «УРозробляючи тему фатуму, українські прозаїки цілком вписувались у відповідний європейський контекст літератури жаху Ш. Бодлера, Е. По, М. Метерлінка.
Письменники цього періоду повністю виконали мистецьке зав-
дання, яке постало перед українською прозою ще з початку ХІХ ст.,
заповнивши прогалини у жанровій системі новими формами. Українські прозаїки активно послуговуються зразками як фабуль-
ної
прози (оповідання, повість, роман), так і безфабульної, т. зв. фрагментарної (ескіз, етюд, образок, поезії у прозі, акварель, мініа-
тюра
). Роман втрачає позицію першості у жанровій системі, поступаючись зразкам малої прози, серед яких найбільшої популяр-
ності набуває новела.
Подпись: Думка«Новела — найбільш універсальний і свобідний рід літератури, найвідповідніший нашому нервовому часу…» (І. Франко).
Цей жанр приваблював багатьох українських прозаїків. Так, у ХІХ — на початку ХХ ст. більше 170 письменників зверталися до нього.
У новелістиці цього часу можна виділити кілька течій: покутська група (М. Черемшина, Г. Хоткевич), «симфонічна» словесність (М. Коцюбинський, С. Васильченко), «жіноча» проза (Хрис-
тя Алчевська, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка (Людмила Васи-
левська), Ольга Кобилянська, Леся Українка).

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.