лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

§ 5. Українська поезія ІІ половини ХХ ст. Феномен шістдесятників


У чому полягає феномен поезії шістдесятників?
У світовій літературі та літературі українській у цей час відбувається поворот до естетичного критерію творчості як основного. Чергова криза суспільної свідомості породжує нові оригінальні ідіостильові осмислення традиційних глобальних тем: гуманізації життя в усіх аспектах, національної гідності, свідомос-
ті, самореалізації людини у праці і творчості, війни і миру, екологічної безпеки людства.
До шістдесятників відносять Ліну Костенко, М. Вінграновського, І. Калинця, В. Стуса, І. Драча, Д. Павличка, В. Симоненка,
І. Світличного та ін.
Соціальний пафос поезії, її гуманістичний характер не були новаторськими досягненнями шістдесятників, адже ці риси є наскрізними у світовій поезії. Новаторство полягало в тому, що доля окремої людини розгортається у планетарному масштабі, досягаю-
чи рівня світових драм і шекспірівських трагедій. Пошуки спира-
лися на традиції й української, і світової культури. Автори при цьо-
му намагалися надати нової сили вічним образам і сюжетам. Прик-
метною ознакою цієї поезії стає авторська присутність у творах.
Може бути, що мене не буде,
Перебутній час я перебув,
Але будуть світанкові губи
Цілувати землю молоду
Подпись: ДумкаМ. Вінграновський
«Вони повернули втрачену вагомість словам і поняттям, заставили людей знову повірити у реаль-
ність духовного світу. Це був справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір’я у щось повірити. І запалити вірою інших»
(Валентин Мороз).

Українська поетеса, яку називають попередницею шістдесятників, чия творча біографія є зразком незаангажованого політикою служіння мистецтву слова. У дебютних збірках «Проміння землі» (1956), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) Ліна Костенко закладає мистецький фундамент своєї поезії — ліризм, аристократичну одухотвореність, глибину думок, афористичність мови. Саме тому майже на 20 років забороняють видавати її збірки, проте поетеса продовжуватиме творити поеми «Маруся Чурай» і «Берестечко», вірші майбутніх книг «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980). Можна виокремити кілька домінант у творчих шуканнях Л. Костенко. По-перше, це широко трактована нею тема пам’яті, історичного й національного досвіду, що складають основу національного самоусвідомлення народу («Чадра Марусі Богуславки», «Місто Ур», «Чигиринський колодязь», «Пастораль ХХ ст.» та ін.). Громадянська безкомпромісність поетеси виявляється в історичних паралелях, гострій полемічності її поезій, присвячених багатогранній темі творчості («Умирають майстри», «Ти знов прийшла, моя печальна музо», «Страшні слова», «Доля»):
Поезія — рідна сестра моя.
Правда людська — наша мати.
Загострена потреба виражати словом красу довкілля вилилась у прекрасні рядки пейзажних віршів «Осінь жагуча», «Осінній день», «Обступи мене, ліс», «Цей ліс живий». Протягом усієї творчості промовляє Л.Костенко про світле людське почуття любові («Ти пам’ятаєш», «Світлий сонет», «Розкажу тобі...», «Моя любове», «І не минає», «Недумано...») проникливими ряд-
ками своїх поезій. Особливу увагу потрібно звернути на автор-
ські інтерпретації жанру поеми, яким активно послуговується поетеса (поема «Циганська муза» (своєрідна художня автобіографія), поема-балада «Скіфська одіссея» (пекучий роздум над історичною долею народу), драматичні поеми «Дума про братів неазовських» (своєрідна мистецька антитеза відомого фольклорного сюжету) і «Сніг у Флоренції» (роздум про долю митця, про надбання і втрати на життєвому шляху).
Романом у віршах «Маруся Чурай» поетеса по-новому продовжила літературну традицію осмислення долі легендарної народної співач-
ки в контексті долі України, започатковану М. Старицьким і про-
довжену В. Самійленком, О. Кобилянською.
Подпись: МоваПоетичні рядки Л. Костенко завжди сповнені особливого чаклунства. То чергуючи асонанси з алітераціями, то вміло граючи словами, то дивовижно поєднуючи їх в оригінальні образи, авторка розширює виражальні можливості сучас-
ної української літературної мови.
Ліна Костенко є справжньою мистецькою совістю нації. Вона гідно продовжує духовну справу Лесі Українки і Т. Шевченка, тво-
рячи довершену поезію серця.
Подпись: ДумкаСтарший побратим по перу і щирий прихильник таланту поетеси Д. Луценко говорив, що натхнення у нього часто з’являлось від її «геніальної рими або рядочка».
У чому виявився суперечливий характер
української поезії ІІ половини 60-х — поч. 70-х рр.?
Поезія цього періоду змінює вектор мистецького дослідження людини, світу, природи із зовнішньо спрямованого на внут-
рішньо спрямований. Проблематика залишається у визначеному раніше колі, проте ніби втрачається актуальність контексту, знижується рівень соціальної та психологічної достовірності характеру ліричного героя.
Традиційне тематичне коло української поезії наснажується філософічністю, вірші мають інтимізувальний характер, активно розробляються «жіноча» й урбаністична теми. З’являється і нове осмислення теми природи в екологічному аспекті. У цій поезії знаходимо достатньо талановите інтерпретування традиційних віршових форм — медитації, роздуму.
Відомими поетами 70-х є В. Забаштанський, С. Тельнюк,
П. Осадчук, Л. Скирда, Р. Лубківський. Проте тоді ж багатьом із плеяди молодих поетів був перекритий доступ до публікацій
(В. Голобородько, Н. Киряк, В. Кордун).
Отже, поезія того періоду, з одного боку, позначена постійними творчими шуканнями митців, виробленням рис ідіостилю в контексті історичного образного сприйняття дійсності. З другого боку, саме суспільно-політичні умови призвели до «зміління» тематики, догматизації змісту, до застою не тільки у державі, але й у поетичній творчості. Попри всі ці перешкоди українська пое-
тична хвиля тих років була досить потужною, віддавала належне традиціям і перебувала у постійному пошуку нового.
Невід’ємною частиною української літератури є творчість пое-
тів-піснярів (А. Малишка, М. Сингаївського), до яких належить і
Д. Луценко.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.