лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

§ 6. Розвиток жанру драми у давній українській літературі


Коли зароджується українська драматургія,
у чому полягають її особливості?
Інсценізовані видовища були відомі ще нашим далеким предкам у Київській Русі. Це різні скоморошні ігрища, яскраві дійства з піснями на військові теми, мисливські пантоміми. Інсценізованими були різні види обрядів (напр., великодні, купальські обряди та ін.). Церковна обрядовість, тісно пов’язана з культом богослужін-
ня, також мала значний вплив на становлення ранньої української драматургії. Вважають, що друга половина ХVІ—ХVІІ ст. є початком розвитку українського театру. Перші українські драматичні твори були тісно пов’язані зі шкільною освітою і раннім віршуванням, оскільки вірші писалися у формі діалогів на різні теми (моралізаторські, духовні). Як припускають дослідники, театральні дійства, очевидно, починаються з братських шкіл, колегіумів (пер-
шість віддають школі при Львівському братстві). Перші сценічні вистави датуються 1630, 1631 роками у Львові та Києві («Вірші трагедії «Христос Пасхон» Григорія Богослова» Андрія Сеульського, «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого» Йоаникія Вол-
ковича). Ці твори утверджують на українській сцені духовну дра-
му. Вона стає складовою навчального процесу: як правило, викла-
дачі поетики писали драми, а її сценічним втіленням займалися спудеї (студенти). Тому драма отримала назву «шкільної».
Подпись: Є «УАвтори драматичних творів у пошуках матеріалу зверталися до трактатів Аристотеля, Горація, Платона та ін.
Головним осередком українського шкільного театру була Києво-Могилянська академія.
Шкільна драма мала такі жанрові різновиди: містерія, міракль, мораліте.
Подпись: Є «УОсобливістю композиції цих драм була наявність між актами твору інтермедій чи інтерлюдій.
Подпись: МоваІнтермедія з’являється у Західній Європі, її дійовими особами стають представники «низького» стану: селяни, солдати, шахраї та ін. Українські інтермедії споріднені з німець-
кими фастнахтшкілями, англійськими та французькими фарсами, іспанськими ентремесес та італійською комедією дель арте.
«Шкільну драму» писали староукраїнською книжною мовою (у Європі — латинською мовою), а інтермедії — з використанням живої народної мови (прислів’я, приказки тощо). В інтермедіях діяли представники усіх національностей України —
українці, росіяни, поляки, білоруси, євреї, цигани та ін., кожен з яких у п’єсі розмовляв своєю мовою або макаронічним жаргоном. До нашого часу дійшло близько 40 інтермедій побутового та суспіль­но-історичного характеру. Вважають, що саме з інтермедій бере по­чаток українська комедія.
Популярними були шкільні драми на історичну тему («Милость Божія» невідомого автора, «Володимир» Ф. Прокоповича). Історична драма поєднувала в собі реальних історичних осіб та образи персоніфікованих чеснот. Тут часто діяли герої з античної
міфології, події у ній розвивались динамічно, як правило, був задіяний великий хор, що створював додаткове емоційно-психоло­гічне тло драми. Головний персонаж названих вище драм — Бог­дан Хмельницький, що змальований як ідеальний герой і захис­ник національних інтересів. Джерелами історичних драм були ко­зацькі літописи Самовидця, Г. Граб’янки, народні думи та пісні. Народний театр був представлений вертепом та вертепною дра­мою, які поєднували сценічні засоби лялькового театру, музики, образотворчого мистецтва з художнім словом актора.
Незважаючи на різні вияви драматичної творчості раннього періоду, їм притаманні спільні риси, як-от: умовність постаті головного героя (це узагальнений образ грішника, святого та ін.), символічність, алегоричність сценічної дії, трансформація одного жанрового різновиду в інший. На відміну від тогочасного російського театру в українських драмах переважала духовна тематика, а не світська; на відміну від польської драматургії в українській культивувалися містерія і мораліте.
Отже, у давні часи поступово сформувалася система драматичних жанрів, що вписувалася у європейський контекст. З тих часів до нашого часу дійшли 30 драм і діалогів, 40 інтермедій. У XVIII ст. драма набуває більш «світського» характеру, у ній з’являються елементи сатири.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.