§ 5. Становлення і розвиток
жанрової системи української поезії
Якою була жанрово-стильова палітра
українського поетичного бароко (ХVІІ—ХVІІІ ст.)?
Період бароко в Україні називають «козацьким», оскільки головним замовником, головним творцем поетичних шедеврів та їх головним героєм був козак — лицар-філософ.
  У кінці ХVІІ ст. в Європі посилилась увага до пов-
стань і воєн українського козацтва. Навіть поль-
ські шляхтичі посилали молодь на Січ, бо вважа-
ли, що серед козаків можна навчитися порядку і лицарських чеснот.
У світовій літературі на той час були популярними лицарські романи з головним героєм — благородним лицарем.
Жанрово-тематичний діапазон поезії цього періоду включав: а) духовну лірику («аскетизм»), ідеалом якої був герой, що вершить долю світу, а в особистому житті залишається аскетично скромним; б) духовно-світську лірику, меланхолійну лірику («лібертизм»), основою якої була філософія Епікура і яка осмислювала вічну тему людської долі; в) патріотичну лірику («марсіалізм»), в якій розроблялась тема війни, бойових походів, захисту Вітчизни-Матері; г) інтелектуальну поезію (вірші- «іграшки»), яка відбивала творчі пошуки нової поетичної форми.
 Активно розвивались такі жанри: панегірики («Імнологія», «Евхаристиріон, або вдячність», «Евфоніа веселомбрчяка»). Вони писалися у формі зірки, чаші, трикутника. Популярними були на той час оди, гімни, елегії (напр., «Плач Російський»), «ляменти», поеми історичного змісту (напр., «Чигирин» Олександра Бучинського-Яскольда, «Розмова Великоросії з Малоросією» Семена Дівови-
ча), паліндроми, або «раки літеральні», чотиригранні вірші, акро-
вірші, епіграми, вірші-загадки, резонуючі вірші.
Лірика творилася старою книжною українською мовою з елементами живої народної. У сюжетах величальних барокових віршів часто використовувались образи грецької міфології, які складали своєрідну мовну систему символів та алегорій, узагальнюючи морально-етичні основи духовного світу давніх українців.
Серед найвідоміших авторів — Касіян Сакович, Лазар Баранович, Семен Дівович, Митрофан Довгалевський, Феофан Про-
копович, Іван Некрашевич, Климентій Зиновіїв, Іван Величков-
ський, Олександр Бучинський-Яскольд, Пилип Орлик та ін.
  Оригінальною сторінкою в історії української поезії цього часу стала творчість мандрівних дяків, які розвивали жанр жартівливих та по-
здоровчих віршів.
Їхня лірична творчість відзначалася поєднанням книжних поетичних канонів із народнопоетичною
традицією. У Європі співзвучною їм була творчість мандрівних
поетів-вагантів.
|
